Якось засперечалось довге «Речення» з  короткою «Комою». Мовляв, воно тому коротке слово, бо не таке вже й важливе. Навіть речення може обійтися без «Коми».  

     Попросила тоді «Кома» перелічити пташок, що літали над гаєм. Багато їх злетілося у той день. Називає «Речення» кожну пташку  та й зупиняється, вперто не хоче комою послужитися. Почули ту суперечку пташки. Усіх своїх друзів кличуть. Довго називало їх «Речення», що згодом втомилось. Нарешті погодилось, що «Кома» теж важлива у реченні. Ураз з нею його інтонація швидша стала. І пташки, почувши його слова, розлітатися по своїх справах почали.

     Від того часу «Речення» уже не ображає «Кому», бо розуміє, що вона гідно виконує свою функцію.