Сторінка 88-90 (2013)/ 71-72 (2018).
1. Відповідність між поняттям та визначенням.
Міміка - рухи м'язів обличчя, що виражають внутрішній стан людини.
Жести - рухи тіла чи рук, які супроводжують людську мову.
Портрет – змалювання зовнішнього вигляду літературного героя.
Портретна деталь - зображення лише однієї, але яскравої риси зовнішності.
2. Відповідність між героєм та портретною деталлю..
1 Ох («Ох») – (Д) ...маленький дідок, сам зморщений, а борода зелена аж по коліна.
2 Дажбог («Дажбог») – (Б)...обличчя його уявлялося подібним до сонячного кола, із русявою бородою-промінчиками.
З Герой дурень («Летючий корабель») – (А) ...такий став, що його и не впізнаєш: одежа на ньому так і сяє, шапочка золота, а сам такий гарний, що й не сказати.
4 Силун («Як виникли Карпати») – (В).... закипів так, що аж очі кров'ю налились, а з рота вогонь пішов. ...дід, увесь, як молоко, білий, і одежа на ньому біла.
3. Портретною деталлю є виділене дієслово в реченні (Г) Моховинка... подякувала гостинним козам за їхню ласку й пошкандибала до свого рідного бору.
4. Зображаючи портрет літературного героя, письменник удається до опису, щоб читач міг уявити героя.
5. Важливо уважно читати літературні портрети в художніх творах, щоб через зовнішність краще уявляти героя твору, розуміти його вчинки.
6. Запам'ятався мені чеширський кіт з твору «Аліса в країні Див». Він мав широку усмішку.
7. В описі хухи-Моховинки автор використав зменшено-пестливі суфікси, щоб читач уявив собі добру малесеньку істоту. Найменшою, манісінькою, звичайненька, мала вовночку, мордочка, квіточку, голенькі.
8. "У тій хаті лежали дві великі білі тварини, подібні до диких кіз або сарн. Вони мали роги й довгі , як у Водяника, бороди, але дивилися на неї лагідно своїми жовтими очима…,були лагідними". Цей опис є портретом.
9. Автор твору найбільше наділяє портретними характеристиками головних персонажів для того, щоб читач уявляв собі їх, розумів їх поведінку, події.
10. - Яка з того поміч , що я здолав вилізти із снігу? Усе одно в цій віхолі не знайду я дорогу додому. Так чи інакше мені помирати, бо ж хто мені покаже дорогу?! Хуха?
- Так, я хуха ! І навіть та сама, якій ти зруйнував торік хатку, а потім у хаті в добрих людей хотів мене зарубати своєю сокирою…Але ж тобі немає чого мене боятися! Знай , що всі хухи на світі ніколи не шкодять людям, а навпаки, дуже часто їм допомагають. Ми – добрі й не пам’ятаємо лихого. Це ж ми, хухи, допомогли тобі вилізти із замету. А тепер я допоможу тобі вийти й з лісу. Не бійся нічого й іди за мною! Ну, не марнуй часу. Ходімо!
- Тепер вже я буду вдома! Як же я тобі віддячу?
- Хухи не потребують подяки. Вони роблять добро з повинності. Але ж на пам’ятку цього дня я б просила в тебе ось про що. Не забудь , що ти обіцяв, коли вже замерзав у заметі. А по-друге, розкажи людям, що з тобою трапилось. А тепер ходи здоров!
11. Василь Королів-Старий не змалював у казці «Хуха-Моховинка» портретів діда й лісника.
Діда я уявляю старим, з сивою бородою, маленькими хитрими очима. Вони бігають вправо та вліво, видають його, коли він робить не по правді. Він не є добрим, пам’ятає зло, мстивий, ображає інших , боягуз.
Лісника я уявляю добрим, сміливим , прудким та сильним. Його очі добрі та щирі. Він любить та оберігає природу.
Портрети вийшли різними, оскільки різні характери героїв, їхні вчинки , відношення до природи.
12. Портрет Хухи-Моховинки. "Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовночку, що, мов шовком, укривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіолетову квіточку — братки. Та були ще в неї голенькі зісподу рожеві лапки. мала мінливу вовночку, яка враз сама собою робилася того кольору, що й ті речі, біля яких бувають хухи. Моховинка найчастіше була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки. Але ж коли вона бігала по соснових старих глицях, що лежали на землі, то ставала такою ж рудувато-червоною, як вони. Біля потоку вона була блакитною, як вода, на піску — жовтою, як пісок, між кущами шипшини — рожевою, на вересі — фіолетовою, на снігу ставала білою".
Портрет на малюнку досить точно відповідає словесному портрету : «мала довгу вовночку, що, мов шовком, укривала все її тільце.Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіолетову квіточку — братки. Та були ще в неї голенькі зісподу рожеві лапки...Моховинка найчастіше була зеленою». На ілюстації я б змінила дитяче личко Моховинки на мордочку тваринки, як пише автор у описі. Усі малюнки чудові і точно відповідають портрету. Видно пухнасту шерсть, різні відтінки, головку, похожу на квітку. Але, якщо треба змінити, то видно, що на першому малюнку вона менша за рослину, за траву, а на другому – більша за рослину чи пеньок.
13.1. (2013) / Домашнє завдання 1 (2018) Портрет дівчинки у казці «Хуха-Моховинка»: "вона була гарнесенька, білява, з блакитними очицями. Дівчинка пестила кіз, цілувала їх у рожеві мордочки".
13.3. (2013) / Домашнє завдання 3 (2018) Митарство (труднощі), посіпака (прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, переважно ганебних) ,аркан (довгий мотузок, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин), батрак (бідний селянин-наймит) .