1. Установіть відповідність.

Назва вірша

Уривок

1 «Не бував ти у наших краях!»

В Там же небо — блакитні простори...

    Там степи, там могили, як гори.

2 «Блакить мою душу обвіяла...»

А Струмок серед гаю як стрічечка,

    На квітці метелик мов свічечка...

3 «Гаї шумлять»

Г Милуюся-дивуюся,

   Чого душі моїй так весело.

 

2. Установіть відповідність.

Троп

 

1 епітет

В Співаючи-кохаючи під тихий шепіт трав голублячий.

2 порівняння

А Там степи, там могили, як гори.

3 персоніфікація

Б Хмарки біжать — милуюся.

4 метафора

Д Блакить мою душу обвіяла...

 

3. Постійний епітет ужито в словосполученні (Г) ясний сокіл

( якщо епітет часто вживається з конкретним іменником, то його називають постій­ним, таких епітетів найбільше у фольклорі: ясний сокіл, буйний ві­тер, широкий шлях, сизий орел, червона калина)

 

4. Найбільше сповнений патріотизму вірш «Не бував ти у наших краях».

НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ!

Не бував ти у наших краях!

Там же небо — блакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

А веснянії ночі в гаях!..

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,

Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,

Серце б'ється і б'ється в грудях...

Не бував ти у наших краях.

Не бував ти у наших краях,

Бо відтіль не таким би вернувся!

Чув про степ, що ген-ген простягнувся?

Єсть там люди — й зросли у степах, —

Що не люблять, не вміють ридати,

Що не можуть без пісні і нивки зорати!

Тебе ж завжди я бачу в сльозах... —

Не бував ти у наших краях.

У ньому йдеться про Чернігівщину, про край, де народився поет, про безмежний степ, про співочих та трудолюбивих земляків.

 

5. Прокоментуйте рядок Там степи, там могили, як гори з вірша «Не бував ти у наших краях!». Мова, напевно, йде про кургани в степах.

Мова йде про кургани в степах, їх багато на землі Чернігівщини.

 

6. У вірші «Не бував ти у наших краях!» слова, що люди не можуть без пісні і нивки зорати, означають, що земляки поета є трударями, знають багато пісень.

 

7. Слово маюють з вірша «Блакить мою душу обві­яла...» можна розуміти, наприклад, як легкий порух трав на полях.

Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася кротості трав —

Добридень я світу сказав!

Струмок серед гаю як стрічечка,

На квітці метелик мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля —

Добридень тобі, Україно моя!

 

8. Поезія «Блакить мою душу обвіяла...» наповнена спокоєм, світлом, гармонією, красою.

 

9. В поетичному рядку Душа причастилася кротості трав виділене словосполучення є метафорою. Означає послух, спокій.

 

10. Вірш П. Тичини «Гаї шумлять» має своєрідну будову. Поміркуй­те, чого досягнув автор, поділивши строфи на короткі рядки, що складаються іноді з одного слова.

На мою думку, у такій побудові дуже ліричний вірш стає музичним, немов пісня. Це особливо відчувається, коли пробуєш проспівати з паузами після рядків. Також увага слухача направлена на другий рядок строфи, котрий ніби підкреслює попередню думку. Виходить своєрідна в'язанка роздумів.

 

11. Поезію П. Тичини називають музикальною.

ГАЇ ШУМЛЯТЬ

Гаї шумлять —

           Я слухаю.

Хмарки біжать —

            Милуюся.

Милуюся-дивуюся,

Чого душі моїй

            так весело.

Гей, дзвін гуде —

             Іздалеку.

Думки пряде —

           Над нивами.

Над нивами-приливами,

Купаючи мене,

     мов ластівку.

Я йду, іду —

Зворушений.

Когось все жду —

Співаючи.

Співаючи-кохаючи

    Під тихий шепіт трав

              голублячий.

Щось мріє гай —

      Над річкою.

Ген неба край —

          Як золото.

Мов золото — поколото,

Горить-тремтить ріка,

              як музика.

Доведіть це, знайшов­ши в кожній строфі вірша «Гаї шумлять» слова, що позначають різні звуки. Запишіть текст у робочий зошит.

Гаї шумлять.

Дзвін гуде.

Співаючи.

Тихий шепіт трав.

Тремтить ріка, як музика.

 

12. До виділених у тексті слів доберіть епітети з довідки.

Аж ось ринуло від сходу проміння, мов руки, простяглось до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, смугами впало на траву на га­ляві, де гостро на тлі світла випинається постать сарни. У сю хви­лину тихо розгортаються кущі — і на галяву виходить Хо.

Довідка: свіжо-зелений, блискучий, яскравий, величний, золотий, стрункий.

 

Аж ось ринуло від сходу блискуче проміння, мов руки, простяглось до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, золотими смугами впало на свіжо-зелену траву на га­ляві, де гостро на тлі яскравого світла випинається струнка постать сарни. У сю величну хви­лину тихо розгортаються кущі — і на галяву виходить Хо.

 

13.1 Вивчіть напам'ять один вірш П. Тичини (на власний вибір).

 

13.2 Прочитайте оповідання Є. Гуцала «Лось».

 

Радимо прочитати П. Тичина. Поезії.

 

  • Аліна
    Сайт супер
    wink Дуже рада, що він є
    23 березня 2015 15:55
  • Гліб
    Неможу без цього сайту виконати домашню роботу wink
    9 квітня 2015 19:50