1. Хвилинну стрілку від годинника замкової вежі не за призначен­ням використовував (В) Недоборода.

 

2. У кінці повісті нічним сторожем влаштувався працювати (Б) Недороль Десятий.

 

3. Установіть відповідність.

Герой

Пісня

1. Аля

В Що тут не доробив —

отам вилазить боком!

Буває що добро

з одним виходить оком!

2. кат

А Всі чомусь мене обходять стороною.

І ніхто не привітається зі мною.

І ніхто мені руки не подає —

всі не люблять ремесло моє!

3. Недочеревик

Д От і виходить, бачте, що душа не коштує і мідного гроша! Бо я за те й копієчки не дам, чого побачити не можу сам!

4. Перший Недорадник

Г Порожня голова — не диво. І з нею можна жить щасливо. Думки до неї не приходять і мрії з розуму не зводять.

 

4. Як літературний жанр повість має такі особливості: є великого обсягу, написана прозовою мовою, має декілька або багато героїв, розповідається про події.

 

5. Повість «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» складається із тридцяти розділів. Автор поділила по­вість на розділи за подіями, що відбувалися у повісті.

 

6. Діалоги допомагають розкрити характер героїв.

Недоладько говорить гірку правду, але не любить ображати інших:

—  Яка безглузда країна! — 3 досади в дівчинки на очі навер­нулися сльози.

— Атож, живуть десь там лінюхи та шелепи-недотепи — це не­доробив, те кинув на півдорозі. А через них і ми мучимося! — підтакнув Недоладько. Але одразу ж похопився: — Ох, вибач, я не хотів тебе образити!

Алі одразу ж перехотілося плакати. Вона зрозуміла, що теж належить до отих шелеп-недотеп.

— Я не гніваюся, Недоладьку. Якщо і є мені на кого гніватись, то тільки на саму себе, — сумно прошепотіла вона пошерхлими від спраги губами.

 

Недоладько співчутливий, радіє за успіхи інших, не заздрить:

Незабаром Аля побачила на квітці велику бабку.

—  Ой, Недоладьку, дивися, яка гарна! — вигукнула вона. — Давай її сполохаємо — нехай політає!

— Вона не літає, — зітхнув Недоладько й зупинився. — У неї немає одного крильця.

«Бідолашна! їй, мабуть, так хочеться літати!» — подумки по­жаліла дівчинка бабку.

… Аля пришила крильце... Недоладько на радощах стрибав навколо неї й підкидав угору капелюха. Потім кинувся цілувати дівчинку.

— Ура! Виходить, ти чудово вмієш доробляти недороблене! Ура! І Аля зрозуміла, що вперше у своєму житті довела справу до кінця. Вони рушили далі.

«Так ось чому мені стало так радісно! — подумала дівчинка. — Виходить, це дуже приємно — розпочату справу доводити до кінця».

 

Недоладько сміливий, знаходить вихід, не залишає друзів у біді:

Недопопелюшка потягла Алю вниз, радісно вигукуючи:

—  Це Недоладько, Недоладько прийшов!

Недоладько дуже зрадів, коли побачив дівчаток живими та здоровими.

—  А ми прийшли визволяти тебе, — звернувся він до Алі.

Аля обернулася і впізнала багатьох знайомих недоладян.

 

Недоштанько песиміст, боркотун, байдужий, зневірений, боягузливий:

—  Ну-ну, не треба сваритися! — утрутився Недоладько. — Я саме збирався тобі пояснити. Вона хоче йти до Недороля Деся­того. Га? Що ти на це скажеш?

—  Скажу, що на це треба наплювати й забути.

—  Це ж чому?

—  Бо якщо навіть їй і пощастить дістатися до замку, там її неодмінно схопить Перший Недорадник, і — гоп! — її розпатла­ної голови наче й не було! Ось чому!

 

Недороль Десятий боягуз, не відстоює справедливість, самотній, не хоче вникати у державні справи.

Нарешті Недороль виліз і сів, відсапуючись.

—  Ох-х-х-х, як ти мене налякала! — І він приклав до серця руку. — Я думав, що воно от-от вискочить! Мене вже давно так ніхто не лякав!

—  Чому?

—  Бо вже багато-багато років сюди ніхто не заходить!

—  Чому?

—   Чому, чому! — розсердився Недороль. Потім підкликав Алю пальцем, нахилився над нею й прошепотів: — Я їх боюся!

Оглянувся довкола й ще тихіше додав:

—  Усіх боюся, але найбільше, — Недороль зблід, наче крейда — найбільше я боюся свого Першого Недорадника!

 

Недопелюшка добра, співчуває іншим, проти несправедливості, ризикує життям заради друзів, допоможе у біді, працьовита:

     Двері їм відчинила заплакана Недопопелюшка.

      — Що сталося? — стурбувалася Аля.

—  Перший Недорадник наказав відрубати голову Головному Недокухарю нібито за те, що королю на обід він подав круті яйця. Але ж це неправда, яйця були недоварені, рідкі, я сама перевіряла, — схлипуючи, розповідала Недопопелюшка. — Недокухар був такий добрий! Він завжди пригощав мене ласо­щами з королівського столу! — І Недопопелюшка залилася слізьми.

 ...

—  Цить, не плач! — заспокоїв її Недоладько. — Скоро цьому настане кінець.

Недопопелюшка кулачком витерла мокрі щоки і з надією по­дивилася на свого приятеля. А Недоладько, нашвидку розповів­ши їй останні новини, запитав:

—  Може, ти знаєш, де живе годинникар?

—  Звичайно, знаю! Адже я щодня ношу йому обід! Я знаю до нього найкоротшу дорогу! Ходімо!

 

Кат самопевнений, жорстокий, не бачить несправедливості, єхидний, любить свою «чорну» роботу:

Побачивши, що дівчинка дивиться на нього з відразою, кат знову захихотів.

—  Хи-хи-хи! Не дивися на мене так, не дивися! Знаєш, хто я? Я — друга людина в королівстві після Першого Недорадника! Мене всі бояться! Хи-хи! А ще, не забувай, я єдина людина в ко­ролівстві, якій дозволено доводити свою справу до кінця! Хи-хи- хи-хи!

Та раптом він перестав хихотіти й жалібно сказав:

—  А я не такий уже й поганий! Я добрий! Ти думаєш, мені тебе не шкода? Ще й як! Але що вдієш — така робота! — І він знову захихотів: — Я бачу, ти не хочеш підійти ближче. Нічого, нічого, не вставай! Ти, напевно, втомилася. Я вже й так бачу, що тобі найкраще підійде ось ця любонька! — І він узяв до рук невеличку сокиру з коротким держаком.

Кат провів пальцем по її лезу. Стурбовано пробурмотів: «Треба трохи підгострити!»

 

Гвардайці Недовус та Недоборода люблять дітей, обурюються несправедливістю Першого Недорадника, жаліють дівчинку, сприяють визволенню Алі:

По цих словах гвардійці знову забряжчали своїм залізяччям, і один з них сказав:

—  Здається, ти залишив ключ у замку, Недобородо?

—  Еге ж, у замку, — відповів другий.

—  І дверцята можна відімкнути?

—  Звичайно, якщо повернути ключа ліворуч!

—  І можна випустити дівчинку з в'язниці?

—  Звичайно, якщо хтось захоче це зробити!

І вони знову замовкли, утупившись у стіну.

 

7. Відповідальність – це свідоме ставлення до виконання своїх завдань, обов’язків. Від початку й до кінця повісті відповідальні Недоладько, Недопопелюшка, Недотиждень ,  з часом стає такою Аля.

 

8. Напевно, країна Недоладія – кольорова країна, як малюнки, іграшки. Але від того що вони, половинчасті, перекошені, негарні, фарби зовсім поблідли, як всі недоладянини. У кінці повісті добро перемагає зло. «Сонце підбилося височенько, та Аля все ще доробляла — малювала, зашивала, докру­чувала, прибивала», робила жителів гарними, допомогла жити спокійно без жорстокого Першого Недорадника, тому фарби повинні стати яскравими та насиченими.

 

9. У казках добро перемагає зло, тому в історії про Алю переможена безвідповідальність, безголовість.

 

10. Повість Г. Малик «Незвичайні приго­ди Алі в країні Недоладії» вчить бути відповідальним, товариським, працьовитим, допомагати іншим, не бути боягузом.

 

11. Мені найбільше сподобалася ілюстрація, де Аля читає велику книгу Недочеревика. Дівчинка уважно листає сторінки, напевно, щось важливе знайшла у книзі. Вона зосереджена. Забула про темноту, страх, яскраве полум’я свічки дає їй  надію на повернення додому. 

 

Мені найбільше сподобалась ілюстрація до восьмого розділу. На ній зображена мила дівчина. У неї добрі очі, лагідне обличчя. Недопопелюшка працьовита. Сьогодні вона має знов багато роботи, адже працює служницею у королівському замку. Як шкода, що її не домалювали, дівчина не зможе зустріти чарівного принца у відомій казці.

 

12. У зверненні до читачів повісті «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» Г. Малик сказала, що «ВСЕ-ВСЕ на світі залежить від нас з вами. І ми з вами залежимо один від одного». Приклади з повісті доводять ці слова.

Добре, що Аля зустріла спочатку Недоладька, Недопопелюшку, без їхньої допомоги не уявляємо пригод дівчинки. Маленька справа – пришити крило бабці – зробила бабку щасливою, Алю – радісною. Друга справа зробила здоровою Недокватирку. Добре відношення до дітей роблять гвардійців справедливими, вони сприяють визволенню Алі. Хоч не бере участі в подіях байдужий песиміст Недоштанько, напевно, Аля зробить «холоші його штанів» однакової довжини. Після цієї пригоди недоладянини залишаться вдячними дівчинці, вона теж згадуватиме їх. Аля навчилась працювати, бути відповідальною, вона обов’язково попередить тих, кого імена бачила на сторінках великої чарівної книги «Справаномер». 

 

13.1 Напишіть продовження пригод Алі та її нових друзів (1 с.).

 

13.2 Підготуйтеся до інсценізації одного з розділів повісті.

 

13.3 Напишіть листа одному з героїв казкової повісті з порадами, як стати кращим (за бажанням).

 

Радимо прочитати

Г. Малик. «Подорож Алі до країни сяк-таків» і «Третя подорож Алі».