Одного разу, коли на небі танцювали водяні краплинки, народилася маленька Хмарка. Вона була зовсім малою і кучерявою, як біла овечка.
Хмарка безтурботно оглядалася довкола. Вона ще нічого не знала ні про небо, ні про хмари, ні про що. Тому батько Вітер, у якого було багато синів (і Вітрище, і Вітрюган, і Вітрисько, і Вітрик, і Вітрець, і Вітерець), відрядив їх показати хмаринці світ, навчити її життю так, як у школі навчають дітей.
Спочатку підхопив маленьку Хмарку наймолодший Вітерець. Вони облітали багато земель. Тоді Хмарка вперше побачила і велике місто, і мальовниче село, і шумний ліс, і золоту ниву, і заквітчане поле, і блакитну річку, і пінисте море, і захмарні гори. Потім прийшла черга Вітреця і Вітрика. Брати завзято бігали по небу і збирали до купи інші хмаринки, щоб вони познайомилися. І коли усі хмаринки подружилися, вони стали такими сильними, що молодші вітри уже кликали на допомогу старших братів. Потужно надули свої щоки Вітрисько, Вітрюган і Вітрище. І полилася дружня хмарина компанія рясним дощем.
Тепер учителькою стало Сонце. Простягнуло воно своє проміння, щоб зібрати за небесні парти безліч краплинок. Спочатку світило розказувало краплинкам про їхню важливу роль, потім починався урок танців.
І знову народжувались нові маленькі Хмарки, щоб упасти рясним дощем то на велике місто, то на мальовниче село, то на шумний ліс, то на золоту ниву, то на заквітчане поле, то на блакитну річку, то на пінисте море, то на захмарні гори...
(Н. Веснянка)
Власна казка про країну, в якій весь час іде дощ
Ставлення до дощової погоди, дощу
Які картини уявляєте про вітер та поле
Діалог зі Сергієм, який відмовляється брати парасольку, коли надворі дощить