НЕ ВГАДАЄТЕ НІКОЛИ!
|
Гляньте, діти, сюди на папір. Відгадайте, який оце звір? В нього грива кошлата, як вовна… — Що гадати? Це ж лев, безумовно! — Ні, не лев.
В нього роги розкішні на диво… — Так, тоді це корова, можливо? — Ні, не корова. Вуса довгі, цупкі, наче дріт… — Здогадались! Звичайно, це кіт! — Ні, не кіт.
Ніжки ніжні, тонкі, мов лоза… — Почекайте! А може, коза? — Ні, не коза. Весь колючий, неначе будяк… — Ну тоді це, звичайно, їжак! — Ні, не їжак. |
На копитах підкови стальні… — Так це кінь, очевидно! Чи ні? — Ні, не кінь. Хвіст пухнастий, аж любо дивиться. — Ну тоді, безумовно, лисиця! — Ні, не лисиця.
Не вгадаєте, мабуть, ніколи. Це «художники» юні Микола, Юля, Віта, Тарасик і Федя уп'ятьох малювали ведмедя. Схожий? |
Тема: дотепний діалог-обговорення результату праці в групі п’ятьох «художників», які замість ведмедя намалювали дуже дивного звіра.
Головна думка: «Це «художники» юні Микола, Юля, Віта, Тарасик і Федя уп'ятьох малювали ведмедя»
Мета: заклик відповідально ставитися до праці в групі.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш (гумористичний).
Художні засоби
Епітети: «грива кошлата», «роги розкішні», «вуса …цупкі», «ніжки ніжні», «хвіст пухнастий».
Порівняння: «кошлата, як вовна», «цупкі, наче дріт», «тонкі, мов лоза», «колючий, неначе будяк»
Риторичне запитання: «Що гадати?»
Риторичні оклики: «Здогадались!».
Звертання: діти.
Анафора: «Ні, не …», «В нього…».
Перелічення: «Микола, Юля, Віта, Тарасик і Федя»
Пестливі слова: «ніжки».
Кількість строф: п’ять.
Віршовий розмір: тристопний анапест.
|
глянь |
те |
ді |
ти |
сю |
ди |
на |
па |
пір |
|
|
ві |
дга |
дай |
те |
я |
кий |
о |
це |
звір |
|
|
в ньо |
го |
гри |
ва |
ко |
шла |
та |
як |
вов |
на |
|
що |
га |
да |
ти |
це |
ж лев |
бе |
зу |
мов |
но |
|
ні |
не |
лев |
|
|
|
|
|
|
|
/UU_/UU_/UU_/
/UU_/UU_/UU_/
/UU_/UU_/UU_/U
/UU_/UU_/UU_/U
Рими: папір – звір, диво – можливо, дріт – кіт, лоза – коза, будяк – їжак, стільні – ні, Федя – ведмедя.
Дітям не вдалося намалювати ведмедя, бо:
1) вони не узгодили, кого малюватимуть;
2) кожен малював щось своє;
3) допускали неточності у зображенні;
4) не всі вміли гарно малювати;
5) поспішали, тому малювали одночасно.
Гумористичний вірш про ставлення до праці в групах. Коли заздалегідь не обговорити тему, роботи те, що заманеться, поспішати, не набувати вміння, будемо мати результат такий, як п’ятеро «художників», які, виявляється, малювали ведмедя.
«Що воно за диво» Миколи Сингаївського