ЙШОВ МОРОЗ
Йшов мороз, сердився дуже,
що ніхто із ним не дружить.
До малят підходив гратись,
а вони — мерщій ховатись.
— Не тікайте, діти, прошу,
я колючий, та хороший,
бо для вас морозив воду,
щоб зробити гірку з льоду.
Працював усеньку нічку,
одягав у кригу річку.
Ковзани беріть, санчата,
будем зимоньку стрічати!
Тема: поетичний монолог морозу до дітей.
Головна думка: «Ковзани беріть, санчата, будем зимоньку стрічати!».
Мета: зима багата розвагами.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Уособлення: «йшов мороз, сердився…, підходив, прошу, .. працював».
Метафора: «одягав у кригу річку», «будем зимоньку стрічати».
Пестливі слова: «зимоньку».
Інверсія: «Йшов мороз, сердився дуже».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
бо |
для |
вас |
мо |
ро |
зив |
во |
ду |
|
щоб |
зро |
би |
ти |
гір |
ку |
з льо |
ду |
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
Римування: суміжне (ААББ).
Рими: дуже – дружить, гратись – ховатись, прошу – хороший, воду – льоду, нічку – річку, санчата – стрічати.
Короткий вірш про важливу роль морозу взимку, побудований у вигляді монологу до дітей.
Мороз сердився, бо з ним не хочуть дружити.
Коли він підходив до малят, то вони ховалися.
Ми то знаємо, чому люди ховаються від колючого морозу, тому і просить він дітей подружитися, бо наш мороз насправді добрий.
І проявляється ця його риса у добрій справі для дітей – зробити льодову гірку.
Тож довелося йому цілу ніч одягати річку в кригу.
Задоволений результатом своєї праці, запрошує мороз дітей покататися на ковзанах, зустрічаючи зиму.
Узимку саме мороз не дає можливості танути снігу, сковує кригу на водоймах, під якою не замерзає вода.