Тема твору: розповідь про Марійку, яка відчула силу слова.

Головна думка: «Інколи замість слів важливі дії».

Мета: заклик робити добрі справи.

Рід літератури: епос.

Жанр: художнє оповідання.

Доведення, що прочитали оповідання.

Твір невеликого обсягу (три сторінки), у якому йдеться про дві події з життя людей (пригода з Миколчиним папужкою, знайомство з новою однокласницею). У творі всього чотири персонажі (однокласники Марійка, Миколка та Оксанка, Марійчина бабуся). Події тривають недовго (протягом осені).

Будова твору

Зачин: «У невеликому містечку, що стояло між високими пагорбами й широкою річкою, жила маленька школярка на ім'я Марійка…»

Основна частина: «Одного дня дорогою до школи дівчинка зауважила, як її однокласник Миколка з усіх сил намагається зловити свого улюбленого папугу — той випадково вилетів з клітки…»

Кінцівка: «Це було перше слово, яке Марійка почула від Оленки…»

План

1) Марійчин особливий дар.

2) Миколка та папужка.

3) Важливість добрих слів.

3) Папужка повернувся.

4) Слова, як магічні заклинання.

5) Нова однокласниця Оленка.

6) Бабусина порада.

7) Марійка дарує браслет.

8) Перше слово Оксанки. 

Розповідь ведеться зі слів автора.

Головний персонаж: учениця Марійка.

Другорядні персонажі: однокласники Миколка й Оксанка, Марійчина бабуся.

Цитатна характеристика Марійки

Цитатна характеристика Миколки

Цитатна характеристика Марійчиної бабусі

Цитатна характеристика Оленки

Сенкан про силу слова

Слово.

Важливе, добре.

Допомагає, розраджує, обнадіює.

Спочатку думай – потім говори.

Сила.  

^{ЧАРІВНА СИЛА}

     ^{У невеликому містечку, що стояло між високими пагорбами й широкою річкою, жила маленька школярка на ім'я Марійка. Природа наділила дівчинку особливим даром — її слова мали силу змінювати все навколо. Але вона ще не знала про це.}

    ^{Одного дня дорогою до школи дівчинка зауважила, як її однокласник Миколка з усіх сил намагається зловити свого улюбленого папугу — той випадково вилетів з клітки. Папуга кружляв поміж дерев у дворі, наче дражнив свого хазяїна.}

^{— Ніколи його не зловиш! — щиро вигукнула Марійка.}

    ^{І тут сталося щось дивовижне: папуга, злякавшись, миттєво полетів ще вище, а далі й зовсім зник з поля зору! Миколка гірко зітхнув, тоді вигукнув:}

^{— Ну як так?! Я ж майже піймав Джурика! А тепер що?! До школи ж запізнююся! А як же папуга? — він здавлено заплакав і побіг геть, недбало закинувши рюкзак на плече.}

    ^{Марійка залишилася стояти, здивована тим, що трапилося. Та до школи і їй час був іти, тож поспішила за Миколою.}

     ^{Наступного дня на уроці вчителька розповідала дітям про важливість добрих слів.    Марійка згадала проте, як її слова вчора так швидко змінили ситуацію з папугою. Вона вирішила перевірити, чи це була випадковість.}

    ^{На перерві дівчинка підійшла до Миколки та сказала:}

^{— Не засмучуйся! Джурик обов'язково повернеться додому!}

    ^{Миколка лише кивнув, але того ж вечора трапилося чудо: його папуга сам прилетів додому і сів на підвіконня! Хлопчик не міг повірити своїм очам.}

    ^{Уранці Микола поділився радісною новиною, а Марійка зрозуміла, що її слова справді мають дивовижну силу. І хоча випадок з папужкою, найімовірніше, був збігом, та відтоді вона вирішила добре думати перед тим, як щось мовити. Дівчинка вирішила допомагати однокласникам, підбадьорювати друзів... І навіть коли хтось отримував погані оцінки, Марічка завжди говорила:}

^{— Все буде добре, наступного разу тобі точно все вдасться!}

    ^{І ці слова, як магічні заклинання, допомагали її однокласникам ставати впевненішими, а вчителі дивувалися, як швидко діти стали краще вчитися.}

    ^{Та у листопаді, якраз після осінніх канікул, у Марійчин клас прийшла нова дівчинка Оленка. До школи її проводила бабуся. Діти спершу хотіли з Оленкою спілкуватись, розпитували, де її мама, які має захоплення, та Оленка поводилась якось дивно.  Спершу відповідала короткими фразами, а потім і зовсім замовчала. Всі думали, що новенька дуже сором'язлива, а ще її ніхто не бачив усміхненою. Марійка вирішила затоваришувати з Оленкою. Якось після математики вона підбігла до неї і сказала:}

^{— Ти така розумна й так гарно малюєш, будемо дружити! — запропонувала новенькій, захоплено розглядаючи картинки в альбомі.}

    ^{Та Оленка мовчки подивилася на однокласницю й пішла геть.}

^{— Ого... — тільки й змогла прокоментувати Марійка. — Перший раз мої слова не спрацювали.}

    ^{Здивована дівчинка ледь досиділа до кінця уроків. Увесь час в голові крутились думки — чому ж чарівна сила не допомогла? Ввечері довго стояла поруч з полицями домашньої бібліотеки.}

^{— Спробую віднайти відповідь у книжці, — подумала Марійка й витягнула збірник афоризмів. Відкрила навмання десь усередині і прочитала перше, що трапилось на очі: «Правильне слово може бути дієвим, але жодне слово не було таким ефективним, як своєчасна пауза». Так писав колись Марк Твен.}

^{— Залишити Оленку просто так? — задумалась Марійка. Інколи замість слів важливі дії, — порадила їй бабуся. — Можливо, Оленку теж, як і тебе, виховують тільки дідусь і бабуся, але вона ще не готова про це говорити...}

    ^{Наступного дня Марійка підійшла до Оленки й мовчки подарувала їй маленький браслет із красивими барвистими намистинами. Оленка здивувалася, але цього разу не втекла. Вона обережно взяла браслет, усміхнулася й прошепотіла: «Дякую...»}

     ^{Це було перше слово, яке Марійка почула від Оленки. І воно могло стати початком справжньої дружби.}