ЯК ДБАЄШ, ТАК І МАЄШ

   Жили собі два бідних брати. Старший любив працювати, а молодший зазвичай ледарював.  

   Якось над братами пролітали голуби і кинули обом по насінині. Покрутив у руках свою насінину ледащий брат і викинув. Упала вона між камінням. А працьовитий брат поніс додому і посадив її біля своєї хати.

   Забув молодший брат про насінину, між камінням вона й пропала. А старший брат, що посадив, те ретельно доглядав, поливав. А земля-годувальниця, як мати для всіх людей,  — пройшло трохи часу, і проросла насінина паростком. А потім паросток молодою яблунею став. Так пролетіли два роки, а на третій рік віддячила молода яблуня працьовитому братові силою-силенною соковитих яблук. Зібрав він їх і повіз на базар. На базарі добре спродав, а на виручені гроші багато усякого добра придбав.

     Живе тепер старший брат у достатку, а молодший надалі злидарює. І ніяк не хоче розуміти ледащо просту істину: «Як дбаєш, так і маєш».

(Р. Дар)