Ранець-Мандрівник

    Я лягав спати розгубленим і засмученим. Сьогодні вперше отримав найвищу оцінку з математики. А показати її батькам не зміг, бо забув у 4-А класі свій щоденник.

    Настав ранок нового дня. І диво! На столі лежав мій щоденник. Мерщій з ним побіг до батьків. Я відчував себе щасливим від успіху. Ранець стомлено позіхав блискавкою. Чи то мені так здалося?

    Повернувшись зі школи, я включив ноутбук. На екрані побачив набраний текст і почав читати.

    «Петрик забув щоденник. Сьогодні це його дуже засмутило. Я дочекався ночі, щоб ожили мої вірні друзі. До ранку нам треба знайти щоденник Петрика з його найкращою оцінкою. І ми вирушили в нічну подорож.

    У школі була таємнича тиша. Довгі тіні та відлуння наших кроків трохи лякали нас. Але нічна місія продовжувалась. Мудрий Глобус впевнено показував напрям, а швидкий М’ячик, весело підстрибуючи, вів нас уперед. Ми один за одним минали сонні класи. Нарешті заповітні двері з написом «4-А клас»! Я одразу впізнав Петрика рідний клас. Парти сяяли від чистоти!  А де ж щоденник? Нам не довелося зазирати у шпаринки, бо одразу почулося шепотіння книжок. Ось щоденник!       

     Нічна місія закінчилась успішно!»

     Я був зворушений. Це мій Ранець-Мандрівник приніс щоденник! Я подивися на портфелик. Рюкзак відчував себе сміливцем. Герой гордо виставив кишені, задзвенів брелоком. Чи то мені так здалося?

(Р. Дар) 

Власна казка про пригоди простого олівця

Власна казка «Як частини мови вибирали найголовнішу»