УЖЕ ВЕСНЯНЕ СОНЦЕ ПРИПІКАЄ.

Уже весняне сонце припікає, 

вже сон-трава перецвітати стала. 

От-от зозулька маслечко сколотить, 

в червоні черевички убереться 

і людям одмірятиме літа. 

Вже з вирію поприлітали гості. 

Он жовтими пушинками вже плавають 

на чистім плесі каченята дикі.

Тема: поетична розповідь про весну, яка вступила у свої права.

Головна думка: замилування красою природи навесні. 

Жанр: білий (неримований) вірш.

Художні засоби.

Епітети: весняне сонце, жовтими пушинками, чистім плесі.

Метафора: «зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа», «Вже з вирію поприлітали гості», «жовтими пушинками вже плавають … каченята дикі».

Повтори (анафора): «Уже … , вже …».

Повтори (тавтологія): «От-от».

Кування зозулі в давнину називали «зозулька маслечко колотить», бо його порівнювали зі стуком ложки до глечика, коли колотили масло. Кування зозулі нагадував стукіт каблучків взуття (червоних черевичок) під час обрядових весняних забав.