БАЛАКУНИ Будував Базіка дім — сім дверей і вікон сім. Торохтій допомагав: язиком дошки тесав. Метушився Пустомеля: — Скоро будуть стіни й стеля. Говорун клав на словах з жерсті цинкової дах. І Патякало не плакав: — Я усе покрию лаком.
— Привіт, дівчинко! Я давно хочу з кимсь подружитися. — Привіт! А ти хто? — Я Образа. Завжди шукаю людей, щоб прийти на допомогу. До старших приходжу старенькою бабусею, до дітей дівчинкою або хлопчиком. Я люблю всім допомагати! — А як ти мене знайшла? — Я прислухаюся
МИ З ВАМИ В ЦЬОМУ СВІТІ НЕ САМІ Ми з вами в цьому світі не самі — живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми і разом ходим під небесним дахом. Хтось ходить по землі, літає хтось, та в кожного своя чудова мова. Коли у дружбі жити навчимось, то буде в світі дивно і
Тема: казкова розповідь про зустріч собаки Дружка з Образою. Головна думка: «на друзів зла тримати не можна». Мета: заклик навчитися цінувати дружбу. Будова твору Зачин: «Дружок ходив у гості до рибок …». Основна частина: «Був тихий літній
Тема: розповідь про те, як завдяки кролику дівчинка знайшла друга. Головна думка: «я друзів не продаю» Мета: розказати, що справжнього друга за гроші не купиш. Будова твору Зачин: «Жила собі одна дівчинка і мріяла вона назбирати більше за всіх папірців для
ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА Добрий день, моя бабусю мила! Ти там що, я чула, захворіла? В тебе що, аналізи погані? Ходиш на уколи до лікарні?! Їдь до нас на дачу! Тут чудово, тут найкращі ліки — чесне слово! І навіщо десь робить уколи, якщо є в нас лікувальні бджоли?! Ось одна вкусила в
У кожної людини є своя співуча пір'їнка, нещасливий той, у кого такої пір'їнки немає На мою думку, у кожної людини є певний талант, творче покликання. Треба віднайти їх у собі та розвивати, займаючись танцями, вокалом, музикою, спортом,
ЛІСОВЕ КОРІННЯ Яке химерне лісове коріння! Попід ногами скрізь його сплетіння. Ось корінець, мов каченя бокате: є дзьоб і вічка, й білі ноженята. А цей — мов равлик, цей немов лисиця. Цей випуклий — смішна залітна птиця. Так можна цілий день ходить в діброві і
ЛІС І ЛИС Лісом гуляє лагідний Лис, нюхає квітку, зітхає... Лис надивився на сонячний ліс — мріє і вірші складає. В Лиса блокнот — із блискучих листків, бура кора — палітурки, ліс йому звуки чудні наскрипів з дятлом у парі: «Тук-туки!». Ходить бурмоче...
РОЗМОВА З ФОРТЕПІАНО — Моє миле фортеп'яно, як ти граєш вранці-рано? — Як поганий настрій маю, то страшенно грубо граю! Ось послухайте самі: грім гуркоче на струні, аж тремтять камінні мури від гудінь клавіатури. — Фортеп'янку, як ти граєш, коли добрий настрій маєш?
МІЙ ЗОРЕЛІТ Якби збудували такий зореліт1, що міг би літати так швидко, як слід, на тім зорельоті, великий, як тато, я міг би далеко-далеко літати. Про мене писали б новини в газети, бо я б відкривав невідомі планети. Я маю книжки, я читав Інтернет, я знаю, у Всесвіті безліч планет. Бувають
ПРОВАЛИВСЯ ПО КОЛІНА — От на лижах я спустився! Мчав, як тільки міг! Та упав і провалився по коліна в сніг... — А чого ж в снігу шапчина й очі повні сліз? — Проваливсь я по коліна... Головою вниз! (Бойко Г.)
БАБУСЯ І ВНУК Бабуся внука колисає, а внук ніяк не засинає. Розповіла вже всі казки, і віршики, і приказки. Стомилася, та все ж співає, — а внук ніяк не засинає. Аж враз в кімнаті тихо стало — мабуть, уже заколисала... Та ні, знов пісенька луна: якась тонка і
ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ ЧЕРВОНА КАЛИНА… Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина. Любо, любо стало, пташечка зраділа і защебетала. Почула дівчина і в білій свитині1 з біленької хати вийшла погуляти у гай на долину...
ВИШЕНЬКИ Поблискують черешеньки в листі зелененькім, черешеньки ваблять1 очі діточкам маленьким. Дівчаточко й хлоп'яточко під деревцем скачуть, простягають рученята та мало не плачуть. Раді б вишню з'їсти, та високо лізти, ой раді б зірвати, та годі дістати! «Ой