ЧАСТИНА ДРУГА. Післябукварний період.
1. Читаємо правильно, виразно.
Сторінки 85 – 86.
Щоб гарно читати українською мовою, запам'ятай такі правила.
Коли читаєш уголос, не кричи, але й не читай надто тихо. Читаючи, вимовляй слова плавно, чітко. На початку речення роби вдих і підвищуй голос, а наприкінці речення роби видих і знижуй голос.
Роби паузи і добирай повітря на місці розділових знаків та перед і(й). На місці коми (,) та перед і(й) роби короткі паузи, а на місці тире (—), крапки (.), двокрапки (:) — довші паузи. Коли читаєш вірш, паузи роби у кінці кожного рядка, навіть якщо розділових знаків нема.
Розглянь розмітку читання тексту. У ній позначено короткі паузи (/) і довші (//) .
Загадка
Бачить // — не бачить,/
чути // — не чує, /
мовчки говорить, /
дуже мудрує. //
Часом захоче — //
правди навчає, /
іноді бреше, /
всіх звеселяє. //
Люба розмова, — //
будемо, / діти, /
з нею довіку /
жити-дружити. //
(Леонід Глібов)
Прочитайте текст, дотримуючись правил читання. Поміркуйте і скажіть, про що йдеться у загадці.
У загадці йдеться про книжку.
Сторінка 87
Рано (заранее), прокидатися (просыпаться).
ЛЕДАЧА ПОДУШКА
Яринці треба рано вставати, щоб до школи йти. А не хочеться, ой як не хочеться! Увечері питає Яринка у дідуся:
— Дідусю, чому вранці вставати не хочеться?
— Це подушка в тебе ледача, — сказав дідусь.
— А що ж їй зробити, щоб не була ледачою?
— Знаю я таємницю,— пошепки відповів дідусь. — Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря. Добре вибий її кулачками — вона й не буде ледачою.
Наступного дня, вранці, знову не хочеться прокидатися Яринці. Але ж треба подушку провчити, лінощі з неї вибити!
Встала Яринка, швиденько одяглася, взяла подушку, винесла на подвір'я, поклала на лавку та й почала бити її кулачками. Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко — і пішла умиватися. А дідусь хитро усміхався.
(За Василем Сухомлинським)
Чи справді подушка була «ледачою»? Що придумав дідусь, щоб Яринка швидше прокидалася?
Подушка тут ні до чого. «Ледачу» подушку придумав дідусь, щоб Яринка швидше прокидалась.
2. Час. Пори року
Сторінка 88
Лютувати (злиться), копиця (копна), гаптувати (вышивать), початок (начало).
Прочитай текст, дотримуючись правил читання.
ВІД ЗИМИ ДО ЗИМИ.
Січень січе,
лютий лютує,
березень плаче,
квітень квітує.
Травень під ноги
стеле травицю,
червень складає
сіно в копиці.
Липень медовий
бджілок чарує,
Серпень чудовий
булки дарує.
Вересень трусить
груші в садочку,
жовтень гаптує
клену сорочку.
Йде листопад,
застеля килими.
Грудень надходить —
початок зими. (Федір Петров)
Назви зимові місяці. Розкажи про їхню «роботу». Подумай, чому місяці мають такі назви.
Зимові місяці: грудень, січень, лютий. Грудень насипає груди снігу, січень січе морозами, лютий лютує, що закінчується зима.
Сторінка 89
Бажання (желание), крига (лёд), кишеньковий (карманный), досхочу (вдосталь).
ЧОТИРИ БАЖАННЯ
Дмитрик накатався на санчатах із гори й на ковзанах по замерзлій річці, прибіг додому рум'яний, веселий і каже батькові:
— Ото весело зимою! Я хотів би, щоб увесь час була зима!
— Запиши своє бажання в мою кишенькову книжечку,— сказав батько.
Дмитрик записав.
Настала весна. Дмитрик досхочу набігався, ганяючись за барвистими метеликами, нарвав квітів, прибіг до батька й каже:
— Яка краса ця весна! Я хотів би, щоб увесь час була весна!
Батько знов вийняв книжечку й звелів Дмитрикові записати своє бажання.
Настало літо. Дмитрик із батьком подалися на сінокіс. Цілий день веселився хлопчик: ловив рибу, збирав ягоди, перекидався в запашному сіні, а ввечері сказав батькові:
— От сьогодні я вже повеселився досхочу! Я хотів би, щоби літу й кінця не було!
І це бажання Дмитрика було записане в ту саму книжечку.
Прийшла осінь. У саду збирали врожай — рум'яні яблука і жовті груші. Дмитрик знову сказав батькові:
— Осінь краща за всі пори року!
Тоді батько вийняв свою записну книжку й показав хлопчикові, що він те ж саме говорив і про весну, і про зиму, і про літо. (Костянтин Ушинський).
Яка пора року найбільше приваблює тебе? Чому?
Спробуй розповісти про ознаки кожної пори року так, щоб вийшло невеличке оповідання.
Новий рік починається зимою. Холодна, морозна, сніжна пора. Земля вкрита сніговим покривалом. Діти спускаються з гірки на санчатах, катаються на лижах і ковзанах.
Весною усе оживає. Прилітають з теплих країв птахи. Зеленіє трава та молоді листочки на деревах. Повітря наповнене ароматом весняного цвіту та першоцвітів. Навколо все розцвітає.
Літо буяє зеленню. Сонячне проміння теплом зігріває землю. У садках та на полях дозріває урожай. Час збирати золоте колосся пшениці.
Осінь дощова та похмура. Птахи летять у вирій. Голосно курличуть лелеки на прощання. Почорніла трава. Золота осінь фарбує багряно листя. У садках та на полях збирають щедрий урожай. Останнє листя опадає в прощальному танці. Багато тварини заснуло, інші поховались по домівках. Надходить зима ….