З нами живе татова мама. Для мене вона – найкраща бабуся! Раніше працювала учителем у сільській школі. Тепер бабуся пенсіонерка, але дуже активна, усім приділяє багато уваги. Любить готувати їсти, ходити на прогулянки. Вводить мене до школи, грає зі мною
Весна в моїй уяві – це юна вродлива дівчина. Світле волосся хвильками переливається на плечах. Воно довге та пишне. У дівчини блакитні очі, як небесна синь проліска. Довгі вії обрамлюють щасливий погляд. На обличчі усмішка, бо з кожним її кроком прокидається після зимового сну
Походження назви вивільга не визначене однозначно. За однією версією найменування іволга, так ще називають цих пернатих, виникло через голосну пісню самця, що волає, кличучи собі пару. За іншою вважають, що безпосередньо назва має коріння від
Молоденька фіалочка стояла на підвіконні, за шибкою. А на вулиці росла молоденька травичка, яка щойно вибилася із холодної землі. Травичка побачила фіалку і захоплено вигукнула: — Яка ж ти гарна! — Еге ж! Тобі ніколи не бути такою! — спогорда відповіла фіалка.
І ось я біля високої берези. На розгалуженні гілки має бути гніздечко вивільги, що має вигляд майстерно сплетеної підвішеної корзинки. Будує його самка, а самець приносить у дзьобі «будматеріали». Гніздечко важко побачити людям, адже гніздяться птахи на висоті 5-20 метрів,
Мені довелося бачити вивільгу в природі. Одного разу дідусь завів мене у березовий ліс, щоб показати цю гарну пташку. У той день я побачила двох невеликих пернатих з видовженим тілом. Вони по черзі підлітали до гніздечка-гамака. Один
На вулиці дощить, а Сергійко відмовляється брати парасольку. — Я не хочу брати парасольку. — Сергійку, сьогодні дощить. Я раджу взяти її. — Навіщо? Я ж не з цукру. Не розтану. — Звичайно, що не розтанеш. Проте ти можеш застудитися. — Ну той що? Буду
— Пробач. Я вчинив негарно. — Дякую, що вибачився. — Хотів допомогти тобі. — Смішно, що я боюся квітів. Проте, на жаль, мені уже ніхто не зможе допомогти. — Людина не повинна нічого боятися. Попробуй більше дізнатися про різні квіти, життя маленьких бджіл.
Нарешті прийшла весна. Тепла пора розбудила сонну природу. Довкола можу бачити красу і весняного лісу, і безмежного поля. Чую дзвінкий щебет птахів. Нюхаю ніжний аромат першоцвітів. У весняну пору дідусь приносить з поля дикий часник, а з лісу – березовий сік. Я смакую цілющі
Нещодавно в зоопарку я вперше побачила живих бурих ведмедів. Їхній просторий вольєр займав багато місця. Там була невелика водойма з водою, багато повалених стовбурів, щоб тварини почували себе як у дикій природі. Двоє ведмежат боролися, лазили по кронах дерев. Коли вони
— Мене турбує стан природи….Колись у нашій річці можна було купатися, а тепер вона ряскою заросла, як болото. — Ну то й що! У нас є ванна і душ, нащо мені та річка! — Звичайно, удома можна добре помитися. Але на річку ідуть не для того. На природі відпочивають! На
На власні очі я побачила косулю влітку в зоопарку. Плямиста руда тварина з невеликими ріжками стояла у вольєрі. Від екскурсовода я дізналась, що взимку косулі-самці скидають старі роги. У таку пору вони ховаються в лісі, мало рухаються. Лісники заготовляють сіно для косуль. Вони
Минулого літа я вперше відвідав планетарій. Спочатку мою увагу привернула споруда з купольним дахом. Усередині я побачив на стелі картину зоряного неба. Там було безліч яскравих зірок і планети. Тато допоміг відшукати нашу Землю. Побачене в планетарії мені
На фотоілюстрації зображені соняшники. Унизу бачимо безмежне поле. Воно заквітчане жовтогарячим цвітом соняшників. Тягнуться до неба великою квіткою стрункі рослини. І в кожній ніби усміхається сонце. Угорі збираються хмаринки. Життєдайний дощ напуватиме заквітчане поле.
— Оленко, ти бувала на пікніку? — Так. Нещодавно. — Де і з ким ти його влаштовувала? — Пікнік влаштувала не я, а подруга. Свій день народження Софія захотіла святкувати на природі. — Чим там займалися? — Гуляли весняним лісом. Грали в цікаві ігри. Звичайно,
Назад
Вперед