13. Як Тимко від морозу втік
Сторінка 106 – 107.
ЯК ТИМКО ВІД МОРОЗУ ВТІК.
Давно вже на подвір'ї школи не було так гарно, як сьогодні. За ніч снігу намело багато-багато. Він лежав пухнастим килимом на землі, на дахах будинків.
Гамірно було на подвір'ї. Діти каталися на санчатах, на лижах. А біля невеличкої гірки — черга стояла: кожному хотілося швидше з'їхати.
Тільки один Тимко, що недавно почав учитися в нашому класі, стояв біля ґанку. Стоїть і голови не поверне— холодно! Мороз щипає за ніс, щоки, навіть намагається залізти в черевики і рукавиці. Не знає ще Тимко дітей, стоїть, сумує.
— Чого ти не граєшся? — запитує його Марія Петрівна.
— Холодно, мороз кусається, — відповідає Тимко.
— А хочеш, я навчу тебе, щоб мороз не кусався? — каже Марія Петрівна.
— Як? — недовірливо питає Тимко.
— А ось слухай. Коли ти стоїш на місці, дід Мороз підкрадеться і вщипне тебе за щоку чи за ніс. А ти спробуй від нього втекти. Він старий і тебе не дожене. Візьми санки і біжи до гірки кататися. Ось дід Мороз і не спіймає.
Замислився Тимко.
— А того хлопчика, що на лижах, він теж не може спіймати?
— Авжеж, не може, — каже Марія Петрівна. — От давай його спитаємо.
— Миколо! — покликала вона хлопця. — Тобі холодно?
— Ні! — весело відповів Миколка.
Узяв тоді санки Тимко і побіг до гірки. Спустився раз, другий, а потім ще багато разів, навіть парко йому стало. Побачив, що Марія Петрівна все стоїть, тупцюючи на місці, підбіг до неї і каже:
— А я вже втік від діда Мороза. І ви тікайте! (За Олегом Буценем).
Чому сумував Тимко?
Тимко ще не знав однокласників.
Що означає вислів «мороз кусається»?
Холодно.
Як Тимко втік від діда Мороза?
Почав рухатися.
14. Як Петрусь навчився читати.
Сторінка 108.
ЯК ПЕТРУСЬ НАВЧИВСЯ ЧИТАТИ
Петрик вчиться у першому класі. А сестричка його Марійка ще не вчиться у школі.
У хлопця велика біда: лінощі. Щоб навчитися добре читати, треба відкрити книжку й читати вголос. Читати півгодини, читати щодня.
А Петрикові не хочеться читати, гуляти ж веселіше! Прийде він додому, покладе книжки, пообідає й біжить гуляти. А книжки лежать.
Минуло півроку. Всі діти вже добре читають, а Петро ледве слово зі складів складає. Зате шестирічна Марійка вже навчилася читати.
Прийшла одного разу вчителька до матері Петрика й говорить:
— Якщо Петро щодня не читатиме, залишиться на другий рік у першому класі.
Сидить Петрусь біля столу. Соромно йому.
А Марійка говорить:
— От добре, залишайте Петрика на другий рік, я з ним разом ходитиму до школи.
Почервонів хлопчик, а Марійка продовжує:
— Я вже добре вмію читати.
Взяла Марійка зі столу книжку й стала читати. Її похвалила навіть учителька:
— Ти читаєш, як найкращі мої учні.
Петрусь узявся читати. Так хочеться гуляти!
Але як подумає він, що в одному класі з Марійкою доведеться вчитися, соромно стає, і він бере до рук книжку. Так Петрусь і навчився читати. (За Василем Сухомлинським).
15. Чекаємо весну зелену, чудесну.
Сторінка 109.
ЯК ОЛЕНКА ХОТІЛА ВЕСНУ НАБЛИЗИТИ
На стіні висить відривний календар. Надворі зима. Оленка, трирічна дівчинка, знає, що кожного дня з календаря відривають один листочок. Вона запитує бабусю:
— Бабусю, покажіть, де буде весна.
Бабуся показує. Оленка сумує: як багато ще листочків треба зірвати.
Коли ввечері нікого не було в кімнаті, Оленка підійшла до календаря й почала відривати листочки один за одним. Аж до весни повідривала. Зібрала листочки, поклала під подушку й заснула. Снилася їй весна.
Прокинувшись на світанку, Оленка підійшла до бабусиного ліжка.
— Бабусю, вставайте. Весна прийшла. Бабуся здивовано глянула на Оленку.
— Дивіться, на календарі вже весняний листочок.
Бабуся всміхнулася і промовила:
— Листочок весняний, а мороз зимовий. Глянь у вікно, що там — зима чи весна?
Оленка подивилась у вікно й замислилась. (За Василем Сухомлинським)
Поміркуйте, про що замислилась Оленка.
Не можна весну наблизити штучно. Вона прийде у свій час.
Спробуй переказати текст від слів: «Коли ввечері нікого не було ...».
16. Як приходить весна.
Сторінка 110 - 111.
ВЕСНЯНИЙ ВІТЕР (Казка)
Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини, тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього доторкнулося щось тепле та лагідне. Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.
— Прокидайся, весна наближається.
— Де ж вона, весна? — запитав Клен.
— Ластівки на крилах несуть, — каже теплий Вітер.— Я прилетів із далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями — заквітчалася квітами красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.
Ось про що розповів теплий Вітер Кленові. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли на ньому бруньки. Бо йде весна-красуня.
(Василь Сухомлинський)
Як Клен відчув прихід весни?
Теплим та легеньким дотиком весняного Вітру.
Що розповів Вітер Кленові?
Вітер розповів про прихід Весни, приліт ластівок.
Прочитай вірші про весну. Один із них вивчи напам'ять.
— Де ти, ластівко, літала?
Де ти зиму зимувала?
— За лісами, за морями
я носила телеграми.
В них весела новина:
повертається весна!
(Василь Марсюк)
КОТИКИ ВЕРБОВІ
Сонце по діброві
ходить, як лисичка.
Котики вербові
жмурять жовті вічка.
Вже не хочуть спати,
хоч і трішки сонні.
Гріють лапенята
на яснім осонні.
(Анатолій Камінчук)
ВЕСЕЛИКИ-ЖУРАВЛІ
— Веселики-журавлі,
що несете на крилі?
Чи то радість, чи то сміх?
Може, снігу повен міх?
— Несемо усім тепло,
щоб усе цвіло й росло!
(Степан Пушик)