Інші завдання дивись тут...

27. Наша Батьківщина — Україна.

Сторінка 138 

        УКРАЇНА — МОЯ БАТЬКІВЩИНА

   Україна — рідний край. Тут живеш ти і твої батьки. У багатьох із вас і діди та прадіди живуть в Україні. І для них вона стала справді рідною. Рідна вона і для тебе.

    У всі віки на землі, що тепер називається Україна (раніше — Київська Русь), жив талановитий, працелюбний і співучий народ — українці. Вони завжди боронили рідну землю від нападників.

   Багата українська земля, чудовий клімат та дружелюбність українців приваблювали в Україну й представників інших народів. Тому тут живуть і росіяни, євреї, румуни, угорці, кримські татари, болгари, греки та багато інших. Вони оселялися тут, одружувались, заводили господарство. У тяжкі роки війни стояли пліч-о-пліч з українцями, обороняючи рідну землю, а потім разом відбудовували господарство. Усі разом вони становлять український народ.

   Нині Україна — незалежна держава. Вона має свій Уряд на чолі з Президентом, свій Герб і Прапор, свій Гімн. Весь український народ будує нині нову державу, аби в ній усі були щасливими.

Як раніше називалася Україна? Які народи живуть в Україні? Чи дружать вони між собою? Яка Україна нині?

Раніше Україну називали Київська Русь.

 

Сторінка 139 

Спробуй переказати цей текст від свого імені. Починай так:

Україна — моя Батьківщина. Тут живу я мої батьки. У багатьох із нас і діди та прадіди живуть в Україні. І для них вона стала справді рідною. Рідна вона і для мене.

     ПРАПОР

Прапор — це державний символ, 

він є в кожної держави; 

це для всіх — ознака сили, 

це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм: 

синє — небо, жовте — жито; 

прапор свій оберігаєм, 

він — святиня, знають діти.

                      (Наталка Поклад)

Чому прапор називають святинею?

Прапор – державний символ. 

 

28. Київ – столиця України.

Сторінки 140 – 141 

              КИЇВ — СТОЛИЦЯ УКРАЇНИ

   Учні другого класу збиралися на екскурсію в столицю України — Київ.

Василько запитав свого батька:

— Тату, а чим славиться Київ?

— Чим славиться? Мабуть, своєю красою — чудовими зеленими парками, широким Дніпром, золотими банями церков, висотними будинками. А також людьми — привітними, працьовитими, доброзичливими.

— А чим ще?— допитувався Василько.

— Чудовим метро, яке з'єднує далекі райони міста і його частини, що лежать по обидві сторони Дніпра. Своєю центральною вулицею, яка зветься Хрещатик, і майданом Незалежності. Також столиця України славиться своїми музеями і старовинними соборами: Софійським, Михайлівським, Володимирським, а також Печерською лаврою.

— Мені Михайлик говорив, — повідомив Василько, — що в Києві є багато університетів, театрів, музеїв. Це правда?

— Так. І вони відомі в усій Україні.

— А ще що відоме?

— А ти чув про гігантські літаки «Антей» і «Мрія»? Вони відомі в усьому світі. Інших таких нема. І виготовляють їх у Києві на заводі імені Антонова.

— Як цікаво! Я хочу поїхати з мамою до Києва, щоб усе це побачити.

— Ну, все ви не побачите, бо Київ — величезне місто. Але вулиці, парки, метро, Дніпро, собори, пам'ятники, — обов'язково побачите.

Що про Київ дізнався Василько від батька? Хто з вас був у Києві і може розповісти про місто?

Василько дізнався про місто Київ – столицю України. 

У місті багато каштанів. Весною місто у білосніжних свічках цвіту.

 

29. Я все люблю в своїм краю.

Сторінка 142 

                               РІДНИЙ КРАЙ.

   Кожна людина любить той край, у якому народилася і живе, тому завжди говорить про нього найкраще.

— Чи доводилось вам бути на Полтавщині? Чи бачили ви її квітучі весняні сади? — захоплено запитують полтавчани.

— А чи знаєте ви, що в нашому краю добувають найбільше кам'яного вугілля? — гордо хваляться діти з Донбасу.

— Якщо хтось не бачив наших зелених гір, високих полонин, не ласував нашим солодким виноградом, то приїздіть до нас, — запрошують діти із Закарпаття.

— А хто з вас уже відпочивав у нашому щедрому на сонце й фрукти краю і купався в Чорному морі? — запитують діти з Криму.

— А наше квітуче поле льону також схоже на синє море, — кажуть діти з Полісся.

Як бачимо, в Україні, куди б ти не поїхав, куди б не пішов, скрізь — чудовий, багатий край і працьовиті, добрі, гостинні люди.

Як люди ставляться до краю, в якому народилися? Що про нього розповідають полтавчани? А діти Донбасу, Закарпаття, Криму, Полісся?

Полтавчани розповідають про квітучі весняні сади, донеччани – про кам'яне вугілля, закарпатці – про солодкий виноград, кримчани – про синє море, діти Полісся – про блакитні поля льону.

Що нового ти дізнався про Україну?

Чим славляться різні куточки нашої країни.

Як називається твій рідний край? Що про нього розкажеш ти?

 

Сторінка 143 

Які почуття передано у віршах?

Струмок серед гаю, як стрічечка. 

На квітці метелик, мов свічечка. 

Хвилюють, маюють, квітують поля — 

добридень тобі, Україно моя!

                      (Павло Тичина).

Я все люблю в своїм краю: 

криницю, звідки воду п'ю, 

та повні гомону ліси, 

та дзвони срібної роси... 

Я все люблю в своїм краю: 

найбільше — матінку свою, 

ласкаву, радісну, єдину... 

Люблю, як сонце, Батьківщину.

                      (Микола Сингаївський).

Почуття радості, захоплення, щастя, любові. 

 

30. Без Батьківщини життя — не життя.

Сторінки 144 – 145. 

Зграя (стая) папуги (попугаи), південь (юг), сумувати (грустить), навколо (вокруг), північ (север)

               БЕЗ БАТЬКІВЩИНИ ЖИТТЯ — НЕ ЖИТТЯ

  Журавлик народився на березі лісового озера. Підріс, полюбив рідну землю. Але настала осінь і наближалася зима.

   Журавлик пристав до зграї інших журавлів і полетів далеко на південь. Там вічне літо, теплі води, яскраве сонце. У лісах зелені, сині, голубі папуги співають.

  А наш Журавлик прилетів, роздивився навколо і засумував. Ніщо його не радує — ні пташині пісні, ні привітне сонце.

  Ось одного разу підлетів до Журавлика Голубий Папуга і запитав:

— Чого сумуєш? Чом гнізда не мостиш, журавлят не виводиш?

  Мовчить Журавлик, нічого не відповідає, тільки на північ поглядає.

Раптом насторожився, прислухаючись до чогось. Здалеку долинув журавлиний клич:

— Пора в дорогу!

  Змахнув Журавлик крильми.

— Куди ж ти летиш? — здивувався Папуга.— Адже там холодно. Поживеш кілька місяців та й знову до нас повернешся. І що там хорошого на твоїй холодній півночі?

— А хороше те, що я там народився, — відповів Журавель. — Там моя батьківщина. А без батьківщини життя — не життя.

  Сказав це Журавлик і полетів, доганяючи своїх товаришів.

                                           (За Василем Сухомлинським)

Перекажіть розмову Журавлика і Голубого Папуги. 

Чому сумував Журавлик? 

Журавлик сумував за Батьківщиною.

Чого не міг зрозуміти Голубий Папуга? 

Голубий Папуга завжди жив на Батьківщині, йому не доводилося її покидати.

Що відповів Журавлик Голубому Папузі? 

Там моя батьківщина. А без батьківщини життя — не життя.

Поміркуй і скажи, яку думку виражено в прислів'ї «У чужій стороні і весна не красна».

Інші завдання дивись тут...