34. Розмова кольорів
Сторінки 152 – 153
Здаватися (казаться), речі (вещи).
РОЗМОВА КОЛЬОРІВ.
Часто, коли йде дощ, ти стоїш коло вікна, дивишся, прислухаєшся і тобі починає здаватися, що в усіх речей є голос, що всі вони розмовляють. Навіть твої кольорові олівці.
— Чуєш, — каже червоний. — Я — мак, я — вогонь!
Вслід за ним озивається жовтогарячий:
— Я — морква, я — апельсин, я — зоря!
Жовтий теж не мовчить:
— Я — пшениця, я — сонце!
І зелений шелестить:
— Я — трава, я — сади, я — ліси!
І голубий із синім не відстають:
— Я — дзвіночок, я — небо, я — море!
А фіолетовий шепоче:
— Я — слива, я — бузок у цвіту, я — фіалка!
Але замовкає дощ. І разом із ним замовкають кольорові олівці.
— Дивіться! — раптом вигукує червоний.— Райдуга — це я!
— І я,— додає жовтогарячий.
— І я,— сміється жовтий.
— І я,— веселиться синій.
— І я,— посміхається фіолетовий.
І всі раді. У райдузі над горизонтом — і вогонь, і пшениця, і трава, і небо, і море, і фіалки. У ній все. (Олександр Олесь).
Як називали себе кольори? Чому?
Червоний колір називав себе маком і вогнем, жовтогарячий – морквою, апельсином і зорею, жовтий – пшеницею й сонцем, зелений – травою, садами, лісами, голубий – небом, синій – морем, фіолетовий – бузковим цвітом, фіалкою.
Які слова вжив письменник замість слова каже? Для чого?
Щоб уникнути повтору слів, письменник замість каже ужив багато різних слів: озивається, не мовчить, шелестить, не відстають, шепоче, вигукує, додає, сміється , веселиться, посміхається.
Прочитайте текст в особах.
— Чуєш. Я — мак, я — вогонь!
— Я — морква, я — апельсин, я — зоря!
— Я — пшениця, я — сонце!
— Я — трава, я — сади, я — ліси!
— Я — дзвіночок, я — небо, я — море!
— Я — слива, я — бузок у цвіту, я — фіалка!
— Дивіться! Райдуга — це я!
— І я.
— І я.
— І я.
— І я.
Загадки
1. Тільки дощик прошумів
над лужком, над лісом,
хтось у небі рушничок
вишитий повісив.
Відгадка: райдуга, веселка.
2. Коли нема —
мене чекають,
коли прийду —
усі тікають.
Відгадка: дощ.
Розкажи, яким буває дощ навесні, а яким — восени. Використовуй подані слова: приємний, холодний, сумний, теплий, дрібний, рясний, грозовий, ласкавий.
Навесні дощ приємний і теплий. Ласкаво поливає землю. Але часто рясний і грозовий, щоб добре полити молоді рослини.
Восени дощ холодний і сумний. Дрібно стукає по голих вітах дерев.
35. Природа рідного краю.
Сторінки 154 – 155
Забаритися (задержаться), нищечком (тихонечко), наполоханий (напуганный), похнюпитись (потупиться).
СИНІЙ ВЕЧІР
Ходив, ходив, ходив синім лісом синій Вечір — та й забарився. Стала його мати Ніч шукати й додому кликати:
— Си-и-и-ну!
Почув він та й дух затаїв: «Мабуть, битиме». І — бігом, бігом, бігом нищечком додому. Щоб як мати гукне, сказати: «А я тут, я коло хати був, далеко й не ходив...»
— Си-ну! Сину! Си-ній синку!..— непокоїться мати.
Ось-ось добіжить Вечір додому, ось-ось добіжить. Та й перепинився й наробив шелесту — наполохані сичі закричали, а мати почула та й сплеснула в долоні:
— Нарешті з'явився, та ще й босий! Де ж твої черевички?
А Вечір стояв, похнюпившись, і тільки блимав темними очима:
— Загубив.
— Ану ходім, показуй де.
Цілу ніч ходила мати з сином, шукали черевички, так і не знайшли.
А вранці коники-стрибунці вийшли із хати з-під листка, аж коло порога сині черевички стоять, повні живої роси. Коники спочатку здивувалися, а потім напилися живої роси, взули сині черевички та й стали на воротях:
— Ласкаво просимо до хати, любе сонечко.
(Дмитро Чередниченко)
Прослідкуй, як змальовано в оповіданні прихід вечора, ночі, ранку. Які картини поставали у твоїй уяві під час читання тексту? Розкажи, а потім намалюй їх.
Ходив, ходив, ходив синім лісом синій Вечір.
Наполохані сичі закричали.
Ласкаво просимо до хати, любе сонечко.
Розглянь малюнки. Дай дітям імена. Розкажи, що роблять друзі лісу.
Василько й Андрійко облаштовують мурашник.
Сергійко з Марійкою садять дерева.
Петрусь, Іван та Оленка розчистили джерело.
Ігор з Юрком знайшли у лісі гніздо та маскують його листям.
36. Яка стежка найкраща?
Сторінки 156 – 157
СТЕЖИНКА
Якщо дружити зі стежинкою, вона багато цікавого розповість.
Тетянка вийшла на ґанок, а стежинка неначе взяла її за руку і повела за собою.
Довкола картопля цвіте біло й рожево, соняхи в золоті бубни вигупують. Зелений огірочок виповз із грядки на стежку: а що тут робиться? Квасоля-повитиця пишається на високих тичках, їй звідтіля все видно. А гарбуз та гарбузиха з гарбузенятами сховалися під лапатим листям — щоб сонце не напекло.
Через стежину снують мурашки. Такі малі, а тягнуть більші за себе гілочки й бадилинки. Тетянка знає: отам під старою грушею вони дім собі будують.
А в повітрі золоті цяточки блискають. То бджоли летять по мед: на город, на леваду, в поле.
Веде стежинка Тетянку і все їй показує. Уже й город кінчається. Що ж там далі? (Василь Чухліб)
Що показала стежинка дівчинці? Уяви собі, що за городом — поле, річка або гай. Поведи стежинкою туди Тетянку й розкажи, що вона там може побачити.
Побудуйте діалог за змістом оповідання, розповідаючи одне одному, що і кого можна побачити на городі, якщо піти стежкою. Використовуйте вислови з тексту.
— Ти дружиш зі стежками?
— Так
— Тоді гайда стежиною. Бачиш довкола картопля цвіте біло й рожево, соняхи в золоті бубни вигупують.
— Он зелений огірочок виповз із грядки на стежку. Напевно йому теж цікаво, що робиться навколо.
— А там дальше квасоля-повитиця пишається на високих тичках, їй звідтіля все видно.
— А гарбуз та гарбузиха з гарбузенятами сховалися під лапатим листям — щоб сонце не напекло.
— Дивись он там під старою грушею. Це мурашки дім собі будують.
— А в повітрі золоті цяточки блискають. То бджоли летять по мед: на город, на леваду, в поле. Цікаво пройтися стежиною.
Поміркуй над запитанням, що в заголовку.
ЯКА СТЕЖКА НАЙКРАЩА?
Засперечалися діти, яка стежка найкраща.
— До крамнички, бо там є цукерки.
— Ні, до школи, бо там є друзі.
— Ні, до річки, бо там можна скупатись.
— Ні, в садок, бо там є груші, яблука.
— Ні-і, в поле, бо там просторо...
Аж тут і мама прийшла. Діти й питають, яка стежка найкраща.
— Додому, дітки. До рідної хати.
(За Дмитром Чередниченком).
Найкраща стежина до рідного дому, де на свою дитину зажди чекають мати й батько.
Вивчіть напам'ять. Розіграйте діалог за змістом вірша.
З ЧОГО ХАТКУ ЗБУДУВАЛИ?
Лосеня і лисенятко будували в лісі хатку.
— З чого стіни?
— З павутиння!
— З чого дах?
— Із хмаровиння!
— А підлога?
— Із травинок!
— А віконця?
— Із росинок!