Загрузка...

Інші завдання дивись тут...

34. Розмова кольорів

Сторінки 152 – 153 

Здаватися (казаться), речі (вещи).

                                    РОЗМОВА КОЛЬОРІВ.

   Часто, коли йде дощ, ти стоїш коло вікна, дивишся, прислухаєшся і тобі починає здаватися, що в усіх речей є голос, що всі вони розмовляють. Навіть твої кольорові олівці.

— Чуєш, — каже червоний. — Я — мак, я — вогонь!

  Вслід за ним озивається жовтогарячий:

— Я — морква, я — апельсин, я — зоря!

  Жовтий теж не мовчить:

— Я — пшениця, я — сонце!

 І зелений шелестить:

— Я — трава, я — сади, я — ліси!

 І голубий із синім не відстають:

— Я — дзвіночок, я — небо, я — море!

 А фіолетовий шепоче:

— Я — слива, я — бузок у цвіту, я — фіалка!

Але замовкає дощ. І разом із ним замовкають кольорові олівці.

— Дивіться! — раптом вигукує червоний.— Райдуга — це я!

— І я,— додає жовтогарячий.

— І я,— сміється жовтий.

— І я,— веселиться синій.

— І я,— посміхається фіолетовий.

І всі раді. У райдузі над горизонтом — і вогонь, і пшениця, і трава, і небо, і море, і фіалки. У ній все.                             (Олександр Олесь).

Як називали себе кольори? Чому?

Червоний колір називав себе маком і вогнем, жовтогарячий – морквою, апельсином і зорею, жовтий – пшеницею й сонцем, зелений – травою, садами, лісами,  голубий – небом, синій – морем, фіолетовий – бузковим цвітом, фіалкою.

Які слова вжив письменник замість слова каже? Для чого?

Щоб уникнути повтору слів, письменник замість каже ужив багато різних слів: озивається, не мовчить, шелестить, не відстають, шепоче, вигукує, додає, сміється , веселиться, посміхається. 

Прочитайте текст в особах.

— Чуєш. Я — мак, я — вогонь!

— Я — морква, я — апельсин, я — зоря!

— Я — пшениця, я — сонце!

— Я — трава, я — сади, я — ліси!

— Я — дзвіночок, я — небо, я — море!

— Я — слива, я — бузок у цвіту, я — фіалка!

— Дивіться! Райдуга — це я!

— І я.

— І я.

— І я.

— І я.

Загадки

1. Тільки дощик прошумів 

над лужком, над лісом, 

хтось у небі рушничок 

вишитий повісив.

Відгадка: райдуга, веселка.

2. Коли нема — 

мене чекають, 

коли прийду — 

усі тікають.

Відгадка: дощ.

 

Розкажи, яким буває дощ навесні, а яким — восени. Використовуй подані слова: приємний, холодний, сумний, теплий, дрібний, рясний, грозовий, ласкавий.

Навесні дощ приємний і теплий. Ласкаво поливає землю. Але часто  рясний і грозовий, щоб добре полити молоді рослини.

Восени дощ холодний і сумний. Дрібно стукає по голих вітах дерев.  

 

35. Природа рідного краю.

Сторінки 154 – 155  

Забаритися (задержаться), нищечком (тихонечко), наполоханий (напуганный),  похнюпитись (потупиться). 

                                        СИНІЙ ВЕЧІР

  Ходив, ходив, ходив синім лісом синій Вечір — та й забарився. Стала його мати Ніч шукати й додому кликати:

— Си-и-и-ну!

 Почув він та й дух затаїв: «Мабуть, битиме». І — бігом, бігом, бігом нищечком додому. Щоб як мати гукне, сказати: «А я тут, я коло хати був, далеко й не ходив...»

— Си-ну! Сину! Си-ній синку!..— непокоїться мати.

  Ось-ось добіжить Вечір додому, ось-ось добіжить. Та й перепинився й наробив шелесту — наполохані сичі закричали, а мати почула та й сплеснула в долоні:

— Нарешті з'явився, та ще й босий! Де ж твої черевички?

А Вечір стояв, похнюпившись, і тільки блимав темними очима:

— Загубив.

— Ану ходім, показуй де.

  Цілу ніч ходила мати з сином, шукали черевички, так і не знайшли.

  А вранці коники-стрибунці вийшли із хати з-під листка, аж коло порога сині черевички стоять, повні живої роси. Коники спочатку здивувалися, а потім напилися живої роси, взули сині черевички та й стали на воротях: 

— Ласкаво просимо до хати, любе сонечко.

                                                                 (Дмитро Чередниченко)

Прослідкуй, як змальовано в оповіданні прихід вечора, ночі, ранку. Які картини поставали у твоїй уяві під час читання тексту? Розкажи, а потім намалюй їх.

Ходив, ходив, ходив синім лісом синій Вечір.

Наполохані сичі закричали.

Ласкаво просимо до хати, любе сонечко.

Розглянь малюнки. Дай дітям імена. Розкажи, що роблять друзі лісу.

Василько й Андрійко облаштовують мурашник.

Сергійко з Марійкою садять дерева.

Петрусь, Іван та Оленка розчистили джерело.

Ігор з Юрком знайшли у лісі гніздо та маскують його листям.

 

36. Яка стежка найкраща? 

Сторінки 156 – 157 

                                        СТЕЖИНКА

   Якщо дружити зі стежинкою, вона багато цікавого розповість.

   Тетянка вийшла на ґанок, а стежинка неначе взяла її за руку і повела за собою.

    Довкола картопля цвіте біло й рожево, соняхи в золоті бубни вигупують. Зелений огірочок виповз із грядки на стежку: а що тут робиться? Квасоля-повитиця пишається на високих тичках, їй звідтіля все видно. А гарбуз та гарбузиха з гарбузенятами сховалися під лапатим листям — щоб сонце не напекло.

   Через стежину снують мурашки. Такі малі, а тягнуть більші за себе гілочки й бадилинки. Тетянка знає: отам під старою грушею вони дім собі будують.

   А в повітрі золоті цяточки блискають. То бджоли летять по мед: на город, на леваду, в поле.

   Веде стежинка Тетянку і все їй показує. Уже й город кінчається. Що ж там далі?                                     (Василь Чухліб)

Що показала стежинка дівчинці? Уяви собі, що за городом — поле, річка або гай. Поведи стежинкою туди Тетянку й розкажи, що вона там може побачити.

 

Побудуйте діалог за змістом оповідання, розповідаючи одне одному, що і кого можна побачити на городі, якщо піти стежкою. Використовуйте вислови з тексту.

— Ти дружиш зі стежками?

— Так

— Тоді гайда стежиною. Бачиш довкола картопля цвіте біло й рожево, соняхи в золоті бубни вигупують. 

— Он зелений огірочок виповз із грядки на стежку. Напевно йому теж цікаво, що робиться навколо.

— А там дальше квасоля-повитиця пишається на високих тичках, їй звідтіля все видно. 

— А гарбуз та гарбузиха з гарбузенятами сховалися під лапатим листям — щоб сонце не напекло.

— Дивись он там під старою грушею. Це мурашки дім собі будують.

—  А в повітрі золоті цяточки блискають. То бджоли летять по мед: на город, на леваду, в поле. Цікаво пройтися стежиною.

Поміркуй над запитанням, що в заголовку.

        ЯКА СТЕЖКА НАЙКРАЩА?

Засперечалися діти, яка стежка найкраща.

— До крамнички, бо там є цукерки.

— Ні, до школи, бо там є друзі.

— Ні, до річки, бо там можна скупатись.

— Ні, в садок, бо там є груші, яблука.

— Ні-і, в поле, бо там просторо...

Аж тут і мама прийшла. Діти й питають, яка стежка найкраща.

— Додому, дітки. До рідної хати.

                                             (За Дмитром Чередниченком).

Найкраща стежина до рідного дому, де на свою дитину зажди чекають мати й батько.

Вивчіть напам'ять. Розіграйте діалог за змістом вірша.

     З ЧОГО ХАТКУ ЗБУДУВАЛИ?

Лосеня і лисенятко будували в лісі хатку.

— З чого стіни?

— З павутиння!

— З чого дах?

— Із хмаровиння!

— А підлога?

— Із травинок!

— А віконця?

— Із росинок!

Інші завдання дивись тут...

 

Загрузка...