Молоденька фіалочка стояла на підвіконні, за шибкою. А на вулиці росла молоденька травичка, яка щойно вибилася із холодної землі.
Травичка побачила фіалку і захоплено вигукнула:
— Яка ж ти гарна!
— Еге ж! Тобі ніколи не бути такою! — спогорда відповіла фіалка.
— А чому ти така красива?
— Тому, що за мною доглядають. Поливають чистою теплою водичкою, бережуть від протягів.
— А я сама п'ю земні соки, — скромно відказала травичка.
Незабаром господарі фіалочки поїхали на відпочинок. А горщик з кімнатною фіалочкою залишився на вікні без догляду.
Якось поглянула зелена травичка вгору і побачила зажурену фіалку під палаючим сонячним промінням. Безсиле листя рослини опустилося на вікно. Але листя фіалки не повинно торкатися скла! Це небезпечно для неї! Жаль до гордовитої сусідки переповнив добру траву. Переказала вона пташці, що гине на підвіконні фіалка. Чимдуж полетіла пташка до вітру в поле. Розповіла вона вітрові про квітку на підвіконні. Помчав вітер до пишної хмари. Переповів хмарі про заморську квітку на підвіконні. Поспішили вони на допомогу. Подув вітер у всі щоки і відкрив кватирку на вікні. Налетіла хмара і закрила палаюче сонце. Побачила вона бідну квітку і гірко заплакала. Її сльози тоненьким струмком підливали ґрунт у вазоні. Ожила фіалка.
Незабаром повернулись господарі. Знову любувалися своєю фіалкою. Вони навіть не здогадувалися, чому була відкрита кватирка та на які муки прирекли свою красиву квітку. На жаль, фіалка також не могла розповісти, як добра трава, могутній вітер та життєдайна хмара врятували її.