ПРО ДІВЧИНКУ МАРІЙКУ І БАРВИСТІ КВІТИ (Олена Погребняк)

У далеких краях, де гори вкриті веселими лісами, де вранішнє сонечко ніжно пестить усіх соньків, а вечори приносять прохолоду й спокій, жила маленька гарненька дівчинка на ім'я Марійка. Кожного ранку вона вибігала в садок біля хатинки вітатися з сонечком і квітами, які росли у ньому.

— Добрий день!

— День, день, день, — відповідали дзвіночки, троянди, ромашки, мальви, нагідки й кивали голівками. Вони дуже любили Марійку, бо вона доглядала їх і піклувалася про них.

І сьогодні Марійка, як завжди, вийшла в садочок. Сонечко привітно усміхнулося, а квіти затремтіти пелюсточками, зашелестіли листочками; і хвилька різноманітних пахощів прокотилася довкола. Дівчинка так замилувалася побаченим, її так вразила жива краса соковитих барв, що схотілося неодмінно відтворити усе побачене на папері.

За хвилину Марійка була в садочку з акварельними фарбами та папером. Зручно вмостившись біля свого улюбленого кущика троянди, вона взялася до роботи. Вмочила пензлик у фарбу. Зараз з'являться і гори, й ліси, і садочок, і квіточки... Раз!.. Раз!.. Ні... Щось не те. Та не біда. Марійка взяла наступний аркуш і знову... не те. Дівчинка замислилася: гори високі, ліс і садочок великий, відтінків багато, і всі хочеться показати, та аркуш такий маленький. Вона так добре знала всі кольори, відчувала, як треба робити, але чомусь не виходило!!!

Раптом на землю впала крапелька. Схвильовані троянди побачили, як по Марійчиній щічці прокотилася ще одна крапелька. Кап! "Вона плаче! Вона плаче!" — схвильовано пролунало у всіх куточках садочка. Найстарша ромашка не витримала:

— Марійко, що сталося?

— У мене не виходить. Я так хотша наманювати все, але фарби негарно змішуються, течуть, перетворюються на брудні струмочки... Ось поглянь, весь аркуш сірий.

— А ти спробуй спочатку намітити в кольорах те, що хочеш намалювати.

— Це ж як?!

— Візьми наші пелюсточки й виклади на папері так, як тобі подобається.

І всі квіточки почали пропонувати дівчинці свої пелюсточки.

Марійка спробувала і... в неї вийшло! Вона взяла аркуші й почала робити маленькі етюди з пелюсточок. А тоді вже взялася до фарб й намалювала і гори, й ліси, і садок, і веселі квіточки, що радо погойдували своїми пахучими яскравими голівками.

Довго сиділа дівчинка в садку разом із квітами й тішилася з тієї краси, що в неї вийшла. А перед тим, як збиралася вже йти, пообіцяла неодмінно створити завтра портрет кожної квіточки.