ЛЮДИНА
1. Неповторність кожної людини.
Все, що створене природою, — унікальне та неповторне. Кожна тваринка, рослина чи хмарка— різні. Кожна людина теж неповторна. Звісно, люди схожі тим, що можуть мислити, любити, творити, працювати, піклуватися один про одного, дружити. Але вони відрізняються своєю зовнішністю: зростом, вагою, кольором шкіри, волосся та очей тощо. У кожної людини свій характер, свої інтереси та здібності. Поєднання зовнішності людини з її здібностями та характером зумовлюють її особливість та неповторність. Таким чином, і кожна людина, доповнює та робить різноманітним цей світ. Отже, неповторність кожної людини складається із поєднання її зовнішності, рис характеру та здібностей. І це є великою цінністю. Також дуже важливо навчитися сприймати і поважати той факт, що всі люди різні.
2. Життя людини — найвища цінність.
Цінність — це певна матеріальна або духовна вартість; важливість, значущість чого-небудь. Згідно з розділом II статті 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Отже, найбільшою людською цінністю у світі є життя та здоров'я людини. Все інше можна придбати, зробити, відремонтувати; помилку можна виправити; сварку — залагодити. І лише життя не можна повернути, а здоров'я відновити без наслідків та ускладнень. Кожна людина має це усвідомити. А якщо хтось таки позбавив іншу людину життя або спричинив шкоду її здоров'ю, той має бути покараним відповідно до закону. Тому слід прагнути будувати своє життя так, щоб не завдавати шкоди ні собі, ані іншим людям.
3. Людське «Я».
Кожна людина особлива. Не можна зустріти двох однакових людей. Навіть, якщо це близнюки, у них обов'язково знайдеться щось відмінне — чи то характер, чи то інтереси, чи то таланти або їх відсутність. Але кожна людина має своє «Я». Воно складається із вчинків та інтересів, зовнішності та характеру, а також зі ставлення до інших людей. Зовнішність та деякі риси характеру людина отримує з народження, а от інтереси та ставлення до інших формуються протягом усього життя, це стосується і вчинків, які людина здійснює за час свого існування.
Колись давно люди помітили, що світ кожного з них можна поділити як би на два окремих світи. Перший світ — зовнішній; це все, що людину оточує. А другий світ — внутрішній; він складається із людських думок, почуттів, емоцій, здібностей, бажань. І якщо зовнішні світи людей схожі, то внутрішні — дуже різні.
Бо на все, що відбувається навколо нас, всі реагують по-різному, відчувають різні емоції, мають різні бажання та прагнення. Буває так, що людина не може зрозуміти свої почуття чи бажання та виразити; або, навпаки, стримати їх. Тоді людина почуває себе пригнічено та розгублено і навіть роздратовано. Тому для кожного з нас дуже важливо розібратися у собі, у своїх почуттях та зуміти пізнати себе. Бо лише тоді, коли ми розуміємо самих себе, ми можемо спробувати зрозуміти та відчути світ та людей навколо нас. Наші почуття та емоцій є складовою нашої особистості. Кожна особистість має працювати над своїм самопізнанням та самовдосконаленням.
Емоції — переживання людини, пов'язані із задоволенням або незадоволенням її фізіологічних або духовних потреб. Емоції відображають ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності.
Почуття — психічні й фізичні відчуття людини; здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище.
Особистість — окрема людина із власними рисами характеру, поведінкою, культурою.
Якщо ми зможемо пізнати самих себе, то зможемо краще зрозуміти свої бажання, почуття та зможемо їх контролювати та коригувати.
Наші почуття залежать від наших бажань. Якщо бажання здійснилося, то людина відчуває радість, задоволення та прагнення здійснити якесь інше бажання. Якщо бажання не здійснюється або здійснюється не так, як ми хотіли, то ми відчуваємо розчарування, сум і навіть роздратованість. Немає нічого поганого чи соромливого в тому, що людина відчуває негативні емоції або дуже яскраво виражає їх — байдуже, чи вони позитивні, чи негативні. Поганим є те, коли такі почуття тривають довго, бо вони виснажують та втомлюють людину. А ще через погані почуття ми можемо образити інших. Саме тому необхідно вчитися володіти своїми емоціями, стримувати їх.
Людину, яка працює над собою, прагне розвивати в собі позитивні риси характеру, намагається допомагати іншим людям, називають особистістю. Для кожної особистості важливо розуміти не лише себе а й інших людей, бути їм корисною.
4. Справжня особистість
Ніхто не народжується відомим чи успішним. Слава та успіх — це результати кропіткої людської праці. Недостатньо мати здібності чи талант до чогось. Дуже важливо працювати над їх розвитком.
Успіх — значні досягнення, удача; громадське визнання, схвалення чиїхось досягнень. Успіху досягає той, хто може справитися з труднощами, перемогти, перебороти їх. Людина, яка має сильну волю або, як кажуть, силу волі, може подолати будь-які перешкоди і добитися успіху. Людина може досягти успіху в боротьбі із самою собою, зі своїми хворобами або негараздами; а може завдяки своїм талантам прославитися на весь світ, принісши багатьом людям користь своїми винаходами або естетичне задоволення створеними витворами мистецтва.
Отже, кожна людина має прагнути досягти успіху в якому-небудь виді діяльності. Бо з успіхів та досягнень кожної людини складається успіх та добробут всіх людей у світі.
5. Можливості людини.
Можливість — здійсненність, допустимість чого-небудь за певних умов.
Кожна людина від народження має якісь здібності. Якщо їх розвивати, то можна досягти певних результатів і навіть успіху. Для цього слід мати бажання та прагнення багато та наполегливо працювати.
Серед українських та іноземних знаменитостей багато тих, хто може бути прикладом старанності, наполегливості та працелюбності.
Для досягнення своєї мрії кожен має зробити якнайбільшу. Бо лише той, хто прагне добитися результату та працює над собою, зможе досягти своєї мети. Для кожного, хто йде до своєї цілі, головними мають стати такі слова: «Я хочу», «Я зможу», «Мені це потрібно», «Треба».
6. Досягнення успіху.
Щоб досягти успіху, людина має тяжко, багато та старанно працювати. Не можна стати успішним утому, в чому ти не розбираєшся, чого ти не розумієш. Стародавній китайський філософ Конфуцій, незважаючи на важке і бідне дитинство, хотів вчитися, вчився, вивчився та навіть зміг заснувати першу в Китаї приватну Школу. Він навчив близько трьох тисяч учнів. До нього за порадою зверталися навіть державні правителі. Він навчав людей чесно робити свою справу. Бути добрими та справедливими, шанувати старших та піклуватися про менших й жити за таким правилом: «Чого собі не бажаєш, того не роби іншим». Учення Конфуція набуло популярності. Вдячні нащадки побудували на його честь кілька храмів у Китаї та поширили його науку по всьому світі. Багато висловів цього філософа стали крилатими.
• «Лише те помилка, що не можна виправити» (якщо можеш виправити свій вчинок або свою роботу, то зроби це).
• «Вчитися і не розмірковувати — марно втрачати час, міркувати і не вчитися — згубно» (слід використовувати свої знання та вміння, а також слід вчитися, якщо ти маєш можливість та здібності до цього).
Філософ — мислитель, який розробляє питання світогляду.
7. Наполегливість і талант.
Наполегливість — важлива риса характеру людини.
Талант — видатні природні здібності людини; обдарованість.
Кожна людина від народження має якісь здібності, талант до чогось. І дуже важливо протягом життя зуміти виявити цей талант, розкрити його та розвинути. Бо це. може принести користь та задоволення як самій людині, так й іншим.
Про людину, яка не використовує свій талант, кажуть, що вона «зарила талант у землю». Щоб цього не трапилося, обов'язково слід займатися тим. До чого ти маєш здібності.
Але навряд чи можна розвинути свій талант і досягти успіху без наполегливої праці. Ледар та нероба ніколи нічого не досягнуть. Кожен має розвивати у собі таку рису характеру, як наполегливість, бо без неї неможливим є досягнення мети.
Найкращий футболіст XX століття, король футболу — Пеле, говорив, що на футбольному полі треба дотримуватися таких правил: «Думай, вирішуй, виконуй». А видатний полководець Олександр Суворов закликав: «Треба бити вмінням, а не кількістю». Обидва мали на увазі те, що для досягнення мети важливо вчитися, використовувати свої знання і вміння і намагатися робити свою справу якнайкраще.
ЛЮДИНА СЕРЕД ЛЮДЕЙ.
8. Роль спілкування в житті людини.
Спілкування — взаємні стосунки. Діловий, дружній зв'язок. Людина живе у суспільстві. Вона взаємодіє з багатьма іншими людьми, які її оточують: співпрацює, дружить, грає, навчається. Всі ці види діяльності передбачають спілкування людей між собою. Люди спілкуються задля обміну знаннями та досвідом.
Іспанський письменник і філософ Грасіан-і-Моралес закликав спілкуватися «з тим, у кого можна чогось навчитися». Вміти спілкуватися — велике щастя. В історії траплялися випадки, коли маленька дитина була позбавлена можливості спілкуватися з людьми і жила в оточенні тварин. Вона набувала тих умінь і навичок, яких навчилася у тваринному середовищі: шукати їжу, ховатися від негоди та захищатися у разі небезпеки тощо. Але людських якостей вона не набувала: не вміла говорити, думати, ходити на двох ногах... Це підтверджує той факт, що людина стає людиною лише в суспільстві, Тобто серед інших людей.
Для того, щоб спілкування було корисним та цікавим й приносило людям задоволення, йому слід вчитися. Людство за часи свого існування визначило певні правила спілкування. Цих правил слід навчатися та дотримуватися. Одними з головних та водночас найпростішими правилами є:
• визнати важливість кожної людини;
• вміти вислуховувати;
• вміти поважати інших, а не лише себе;
• намитися поважати почуття інших;
• ставитися до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе;
• знати та використовувати слова ввічливості.
Якщо ти будеш дотримуватися правил спілкування, то взаємодія з іншими людьми принесе тобі радість, користь та задоволення.
9. Культура поведінки.
Культура поведінки — сукупність форм щоденної поведінки людини (у побуті, у спілкуванні з іншими людьми), у яких знаходять зовнішнє вираження моральні та естетичні норми такої поведінки.
Спілкування людей за різних обставин передбачає дотримання певних правил поведінки. Культура поведінки складається з культури мовлення, культури спілкування та культури зовнішнього вигляду.
Як казав російський письменник Антон Чехов: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки». А Дмитро Ліхачов, філолог та історик, вихованою вважав ту людину, «...яка хоче й уміє рахуватися з іншими, це та, кому власна ввічливість не тільки звична й легка, але й приємна». Він говорив про те, що «В основі поведінки вихованої людини лежить турбота про те, щоб людина не заважала іншій людині, щоб усі разом почувалися добре...» Можна зробити висновок, що вихована людина поводиться тихо і спокійно, економить час інших, шанує людей, виконує свої обіцянки, намагається не заважати іншим тощо. А головне — шанобливо ставиться до інших людей!
10. Вчимось бути культурними у спілкуванні, мовленні, зовнішності.
Дотримання правил поведінки передбачає виконання правил етикету.
Етикет — норми й правила, які відображають уявлення про гідну поведінку людей у суспільстві.
Культура мовлення — дотримання сталих мовних норм усної та писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів, залежно від мети й обставин спілкування.
Культура спілкування — частина культури поведінки людини в суспільстві; правила ведення розмови між мовцем і слухачем.
Види етикету виходять із видів діяльності людини, із норм поведінки під час цих видів людської взаємодії. Етикет буває професійний або службовий, мовленнєвий, телефонний, концертний або театральний, весільний та жалобний. Кожному з цих видів притаманний свій спосіб поведінки, свої правила, які слід знати та виконувати.
Найбільш вживаним є мовленнєвий вид етикету. Його основні правила:
1. Молодші люди першими вітаються зі старішими
2. Чоловік першим вітається з жінкою.
3. У приміщенні першим вітається той, хто заходить,
4. Залишаючи приміщення, обов'язково слід проїдатися
5. У селі вітаються з усіма односельцями і навіть з незнайомими людьми.
6. Не можна вживати лайливі та образливі слова.
7. Батьки не повинні сваритися у присутності дітей.
Цих правил спілкування слід дотримуватися. Лише тоді коли кожен з нас буде користуватися цими правилами етикету, наше спілкування буде приємним.
11. Правила поведінки в гостях. Правила гостинності.
Коли Конфуцій казав, що: «Усі чесноти мають своїм джерелом етикет», він мав на увазі, що виховану людину видно за тим, як вона дотримується правил поведінки у суспільстві. Серед таких правил особливе місце займають Правила гостинності.
Гість — той, хто приходить відвідати кого-небудь удома. Наші предки вірили, що гість — то є посланець Божий, тому намагалися приймати гостей якнайкраще, як найщедріше. У зв'язку з цим виникло багато прислів'їв: «Чим хата багата, тим і рада», «Що хата має; тим і приймає» тощо. Володимир Мономах, князь Київський, заповідав своїм дітям: «...вшануйте гостя, звідки він до вас не прийде — чин простий, чи знатний, чи посол», — якщо не можете дарунком, — то їжею і питвом».
Вміння бути гостем і господарем то справжнє мистецтво. Українці опанували цей вид мистецтва бездоганно. У нашій країні стало традицією — з любов'ю та повагою приймати та пригощати гостей.
Приймати гостей слід вміти, але й бути гостем — теж наука нелегка. Всіх цих правил треба вчитися і дотримуватися.
Як приймати гостей?
• Точно вкажи тому, кого запрошуєш дату, час та мету запрошення.
• Гостей запрошуй стільки, щоб вони не заважали один одному і щоб ти міг приділити увагу кожному з них.
• Будь однаково уважним та ввічливим з кожним гостем.
• Не залишай гостей самих і не давай їм нудьгувати.
• Не звертай уваги на дрібниці, як то розбиту тарілку чи розлитий сік.
• Місця за столом розподіли заздалегідь.
• Найпочесніші гості сидять праворуч та ліворуч від господаря.
Як бути гарним гостем?
• Приходь у гості вчасно.
• Із повагою стався як до господарів, так і до інших гостей.
• Намагайся нікому не завдавати клопоту.
• Не засиджуйся у гостях, дуже довго.
Якщо будеш дотримуватися цих правил, то гості завжди відвідуватимуть твій дім із задоволенням.
12. Культура спілкування. Конфлікти.
Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, ворожі стосунки.
Сварка — гостра суперечка, що супроводжується взаємними докорами, образами.
Дискусія — колективне обговорення якого-небудь спірного питання. Мета дискусії — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильно розв'язати проблему.
Обговорення — обмін із ким-небудь поглядами, міркуваннями, враженнями. Будь-яка людина спілкується з великою кількістю інших людей. Під час цього спілкування може виникнути непорозуміння або конфлікт. Ми можемо конфліктувати будь з ким: з батьками, з братами чи сестрами, з іншими членами родини, з друзями та однокласниками, з учителями та з іншими людьми, які нас оточують. Ці конфлікти можуть перерости у сварку або навіть у бійку. Наслідки можуть бути жахливими, а іноді й такими, яких не виправити. Що ж робити?
Як цього уникнути конфлікт?
По-перше, треба завжди пам'ятати про правила ввічливості. Навіть, якщо ти з кимсь не згоден, то не слід цю людину ображати.
По-друге, завжди слід пам'ятати, що кожна людина має право на свою власну думку. І цю думку треба поважати.
По-третє, завжди можна домовитися. Але цього слід заспокоїтися та спробувати разом дійти до істини у спірному питанні.
По-четверте, спробуй уникну якщо є така можливість.
13. Культура спілкування. Давайте жити дружно.
Народна мудрість каже: «У спорі народжується істина». І це справді так. Коли кілька людей обговорюють разом одну тему і кожен з них пропонує свої аргументи, тоді можна поглянути на цю тему з рідних точок зору. Але іноді стається не так. Люди не хочуть слухати одне одного, миритися чи поступатися. У такому випадку конфлікт може лише ускладнитися. Тоді його важче буде залагодити. Тому кожен, хто приймає участь у розв'язанні конфлікту, має бути зацікавлений у його залагодженні та виявляти цю зацікавленість.
Нам часто доводиться не погоджуватися, сперечатися, заперечувати. Конфліктувати та розв'язувати конфлікти слід уміти. Це потрібно робити з гідністю. Свого співрозмовника (опонента) слід поважати, ставитися до нього доброзичливо, вміти вислуховувати і викладати свою точку зору без образ та спокійним, лагідним тоном. Така поведінка допоможе тобі якщо не переконати співрозмовника, то хоча б викликати в нього повагу та взаємне доброзичливе ставлення до тебе. Це і буде початком вирішення проблеми або залагодження конфлікту. Гідність — особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства у якому визначається цінність особистості.
Доброзичливість — ставлення до людини, орієнтоване на сприяння її благу, на здійснення добра. Доброзичливість виявляється у прихильності, симпатії, співчутті, благодіянні.
14. Людські чесноти.
У народі кажуть: «Добре ім'я краще багатства», «Не одежа красить людину, а добрі діла». Кожен із нас любить, коли до нього ставляться з повагою, любов'ю, доброзичливістю. Так і буде, якщо і ми ставитимемося до інших так само.
Делікатність — увічливість, люб'язність, тактовність, готовність виявити увагу, зробити послугу.
Милосердя —діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в тому потребу.
Черниця Мати Тереза говорила: «Ми не робимо нічого великого, але з великою любов'ю». У світі багато людей, які потребують допомоги, поради, співчуття і навіть просто доброго слова. Якщо ти уважно придивишся навколо себе, то і у своєму середовищі ти помітиш людей, яким зможеш бути корисним. Якщо ти маєш змогу допомогти — зроби це обов'язково. Бо саме така поведінка відрізняє справжню людину поміж інших. Народ поважає працьовитість, дружність, розум, чуйність, пошану. Якщо ти виховаєш у собі такі чесноти, то станеш гідним членом суспільства.
15. Ознайомлення з громадянськими правами.
Для того, щоб люди могли добре жити і взаємодіяти у суспільстві , вони мають дотримуватися загальних правил. За довгий час свого існування людське суспільство виробило певні правила.
Серед цих загальних правил поведінки у суспільстві є права і обов'язки громадян. Права і обов'язки дітей дещо відрізняються від тих, які мають дорослі, їх слід вивчити та запам'ятати, щоб ані ти сам, ані хтось інший не зміг їх порушити, та щоб мати змогу захистити себе або інших. Усі наші права та обов'язки зафіксовані у документах, таких як
Конституція України, Декларація прав людини, Конвенція про права дитини. Всі ці документи є дуже важливими.
Декларація — офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та внутрішньої політики держави чи програмні положення партій та організацій.
Конституція — основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи роботи органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.
Права — інтереси певної особи, суспільної групи, які спираються на закон.
Громадянські права — це права, які мають забезпечити особисті потреби людини, її особисте життя. До громадянських прав належать право на життя, і недоторканість особи, її житла, таємниця листування, телефонних переговорів, право на повагу гідності людини, свободу віросповідання і світогляду, на вільне пересування, вибір місця проживання і заняття.
Дискримінація — порушення прав людини.
Усі люди є рівними у своїх правах. Ніхто не може порушувати права і свободи людей. Це закріплено основним законом кожної країни, в тому числі й України. Ми маємо право на:
• життя та його захист;
• громадянство;
• відсутність дискримінації;
• свободу совісті й релігійних переконань;
• життя з батьками;
• працю;
• відпочинок;
• захист життя і здоров'я;
• житло;
• освіту;
• свободу слова;
• отримання інформації;
• користування досягненнями культури;
• створення родини тощо.
Але водночас із правами ми маємо дуже багато обов'язків виконуючи які ми захищаємо і закріплюємо можливість здійснення наших прав.
16. Ознайомлення з громадянськими обов'язками.
Обов'язок — сукупність моральних зобов'язань людини перед іншими.
Кожен громадянин має права, усі вони занотовані у Декларації прав людини та у Конституції кожної країни.
Невиховані люди часто згадують про свої права і забувають про те, що кожен має й обов'язки. Наприклад, право на навчання передбачає обов'язок вчитися добре та сумлінно; право на громадянство у будь-якій країні передбачає обов'язок захищати цю країну у випадку виникнення небезпеки; право на свободу слова передбачає обов'язок висловлювати свої думки так, щоб не образити ними інших людей; право на відсутність дискримінації по відношенню до нас передбачає обов'язок дотримуватися нами самими прав людини і не порушувати їх тощо.
Завжди слід пам'ятати, що право й обов'язок ідуть разом по життю. Тому кожен має виконувати свої обов'язки, щоб мати змогу реалізовувати свої права.
17. Основні символи держави.
Ми живемо у державі, назва якої Україна. Як будь-яка інша держава Україна має власні державні символи.
Символ — умовне позначення якогось предмета, поняття або явища.
Суверенітет — незалежність і самостійність держави в її зовнішніх і внутрішніх справах.
За статтею 20 Конституції України державними символами України є Державний прапор України (синьо-жовтий), Державний Герб України (Тризуб) і Державний Гімн України («Ще не вмерла України...»). Державна символіка уособлює державний суверенітету країни, верховенство та незалежність влади, символізує традиції та культуру українського народу.
Герб — це знак роду, міста, держави.
Тризуб належить до найстаровинніших священних знаків. Усі дослідники погоджуються, що головним у суті цього знака є число 3, тобто поєднання трьох основ життя. Сучасний Герб України символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. Але є ще кілька різних тлумачень значення тризуба.
Кольори на прапорах прийнято читати зверху вниз, тому слід говорити, що Державний Прапор України синьо-жовтий. Він позначає синє безхмарне небо у нас над головами та жовте жито-пшеницю на родючих полях нашої країни.
Державний Гімн «Ще не вмерла України...» складений Павлом Чубинським на музику Михайла Вербицького. Слухають Державний Гімн стоячи спокійно, приклавши праву руку до серця. Якщо знаєш слова, то слід гімн співати.
Відповідно до статті 65 Розділу II основного закону України шанування державних символів України є обов'язком усіх її громадян.
Державні символи України вшановують під час таких державних свят:
• 28 червня —День Конституції У країни;
• 23 серпня —День Державного Прапора України;
• 24 серпня — День незалежності України.
18. Турбота кожного про оточення. Люди навколо мене.
Людина живе у суспільстві, тобто серед багатьох інших людей. Під час взаємодії людям часто доводиться піклуватися, турбуватися, дбати одне про одного. Оточення — навколишня обстановка, люди які є навколо кого-небудь середовище.
Турбота — увага до чиїхось потреб; піклування про кого-небудь.
Піклування — виявлення уваги до чиїхось потреб, турбота про кого-небудь, допомога.
Давньоримський філософ та поет Сенека говорив: «Хочеш жити для себе — живи для інших».
Ще з давніх-давен люди розуміли, що не можна жити лише для себе, для задоволення самих своїх потреб. Завжди слід пам'ятати про тих, хто поряд з нами. Наші близькі та друзі так само, як і ми, іноді потребують уваги, допомоги, турботи. І коли людина ділиться з іншими своїм душевним теплом, вона не втрачає нічого, а навіть отримує — подяку, підтримку, любов і навіть нових друзів. Тільки та родина, те суспільство, де всі один одного поважають, оберігають, підтримують, зможуть стати щасливими. Бо турбота, піклування, милосердя об'єднують людей. Отже, кожному слід прагнути дбайливо ставитися до свого оточення.
19. Турбота кожного про довкілля. Я і природа.
Я і довкілля. Наше оточення складається, не лише з людей, що є навколо нас. До його складу входить також і природа — жива та нежива. Все це і є нашим довкіллям.
Довкілля — природне навколишнє середовище, сукупність усіх живих і неживих об'єктів, що зустрічаються у певному регіоні.
Екологія — наука про взаємодію живих організмів і їх спільнот між собою та з навколишнім середовищем. Природа навколо нас, як і люди, потребує турботи та піклування. Кожен з нас має приділяти і увагу природному середовищу;
І чистота та зелень наших дворів, вулиць, міст та всієї країни — в руках кожного мешканця нашої держави. Що ж кожен з нас може зробити? Існує багато правил, але найпростіші та доступні кожному, це:
• користуватися урнами, а не викидати сміття будь-де;
• садити дерева та квіти, а не зривати чи ламати їх;
• боротися із поганими звичками та виробляти у себе корисні звички;
• допомагати пораненим рослинам і тваринам, а не кидати їх напризволяще;
• попереджати про небезпеку, у разі потреби та запобігати її виникненню, якщо це можливо.
Якщо ти будеш дотримуватися хоч би цих простих правил, то згодом помітиш, що турбота про довкілля — це не важкий, а дуже приємний обов'язок громадянина.
20. Турбота кожного, про історичну та культурну спадщину.
Спадщина — майно, що переходить після смерті власника до іншої особи; явища культури, науки, побуту, що залишилися від попередніх часів.
Реліквія — річ, яку особливо шанують і зберігай пам'ять про минуле.
У конституції України зазначено, що культурна спадщина охороняється законом.
А Дмитро Ліхачов казав: «Якщо ви любите свою країну, ви не можете не любити своєї історії. Не можете не берегти пам'яток минулого».
Кожна родина має якусь річ, що є дорогою не за своєю вартістю, а за спогадами. Таку річ називають реліквією та зберігають з великою пошаною та любов'ю. Це може бути якась прикраса, що передається з покоління в покоління, картина, книга, рушник або навіть фотокартка чи елемент посуду. Важливим і цінним є те, що ці речі несуть із собою історію та спогади про родичів або про події, які трапилися колись у родині. Зберігати такі реліквії — це гарна традиція. Вона вчить нас пам'ятати та цінувати наше минуле. Кожна країна також Має свої спогади — це пам'ятні дати подій, які відбувалися в Україні та змінювали її історію, а ще — це місця цих подій або речі, які залишилися відтоді й збереглися до наших днів. Такі об'єкти відносяться до культурної спадщини всієї країни. Це археологічні знахідки, храми, монастирі, парки, палаци, будинки, пам'ятники, картини, книги тощо.
Усі ці місця, об'єкти та речі уособлюють історію нашої країни, розповідають нам про минуле. їх слід зберігати та вивчати, бо вони є частиною нашої історії та культури.
21. Відповідальність за правопорушення.
Взаємодія людей у суспільстві передбачає здійснення ними певних вчинків. Коли ти щось робиш, маєш добре подумати над наслідками свого вчинку: Чи не завадить це комусь? Чи не порушиш ти прав інших людей? Буде твій вчинок корисним для суспільства чи навпаки? Порушуючи права і свободи інших людей, ми вчиняємо злочин. За це законом передбачено відповідальність, яку має понести правопорушник.
Якщо людина вчинила правопорушення, вона має понести за це відповідальність, іншими словами — покарання. За законами України відповідальність за правопорушення дітей, Молодших за 14 років, несуть їхні батьки. То ж, якщо ти не хочеш завдати неприємних клопотів своїм близьким та оточуючим, завжди думай про наслідки своїх вчинків.
22-23. Подорож Містом Майстрів.
Кожне місто має безліч державних та приватних установ, які забезпечують задоволення потреб населення. Там працює багату людей, які можуть допомогти або щось порадити чи пояснити.
Якщо, наприклад, відвідати поліклініку, то вже на самому порозі ми зустрінемо гардеробницю і прибиральницю, трохи далі побачимо працівників реєстратури та провізора в аптеці, а якщо зайдемо до кабінетів , то там вже побачимо і лікаря, і його помічницю — медсестру. І це лише ті, кого ми можемо помітити! А скільки працівників ми не бачимо?! Це і лаборанти у дослідницьких, і кухарі у їдальні, і прачки, й інші технічні працівники.
У будь-якій організації працюють люди різних професій, їхню працю слід поважати.
Витівка — що-небудь сказане або зроблене для розваги, сміху; жарт, вигадка. Правопорушення — порушення норм поведінки, установлених законами чи іншими нормативними актами.
Злочин — злодіяння з точки зору людини, групи людей чи людства в цілому. Правопорушення небезпечне для людини або суспільства.
Відповідальність — свідоме ставлення людини до суспільних норм і цінностей, до своїх учинків і їхніх наслідків для суспільства.
§ 24. Планета Земля — наш спільний дім.
Люди населяють планету Земля багато-багато років. Вони вивчають її, роблять зручною для життя. Сьогодні на планеті — величезна кількість різних країн, у яких живуть різні народи. Це неймовірне розмаїття культур, мов, традицій! Усе це разом і є людство, яке освоїло планету завдяки своєму розуму, вмінню працювати й пізнавати природу.
Планета — небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо Сонця.
Будинок людства — це величезні простори, які населяють різні живі організми. Співіснування на одній планеті вимагає дотримання певних правил. Знання законів природи, розуміння наслідків своїх дій допомагає людству раціонально використовувати багатства планети, зберігати Землю живою, красивою, придатною для життя.
Знання законів, за якими розвивається суспільство, допомагає людям уникати воєн, жити дружно.
Людство — усі люди на Землі, людська спільнота, людський рід.
§ 25. Різноманітність культур і звичаїв народів.
Культура — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Культура об'єднує в собі науку й освіту, мистецтво, мораль, уклад життя та світогляд. Культура кожного народу формується віками і є неповторною.
Толерантність — поблажливість, терпимість до чиїхось думок, поглядів, вірувань тощо.
Щороку 30 липня людство відзначає одне з найважливіших свят — Міжнародний день дружби. Це свято ще зовсім молоде. Лише 2011 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про його проведення. «Дружба між народами, державами, культурами й окремими особами може надихнути на зусилля забезпечити мир і дає можливість побудувати мости між суспільствами, які шанують культурну різноманітність»,— наголошується в документі.
День дружби покликаний зміцнювати дружні стосунки між людьми всього світу, показати, що погляди, переконання, культури різних народів рівні між собою і заслуговують на повагу. Прагнення пізнавати інші культури, повага до них сприяють збереженню миру на Землі.
Звичай — загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу тощо. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками.
У всіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.
§ 26. Найближчі сусіди України. Запрошення до подорожі.
Географічна карта — зображення в певному масштабі території земної поверхні на площині, виконане за допомогою умовних знаків.
Природні ресурси — сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, що оточують людину, які використовуються у процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.
Україна розташована в центральній частині Східної Європи на перетині транспортних шляхів із Європи до Азії та зі Скандинавських країн до країн Середземномор'я. Це найбільша за площею країна Європи. Столиця України — місто Київ.
Лише невелику частину території країни займають гори Українські Карпати. Найвища точка України — гора Говерла (2061 м).
На півдні Україна омивається Чорним та Азовським морями. Озер у країні майже 20 тисяч, найбільше з них — Світязь — знаходиться в Поліссі. Понад 63 тисячі річок мають загальну довжину понад 206 тисяч кілометрів, а найбільша з них — Дніпро.
Рельєф території України сприятливий для розвитку сільського господарства, розміщення промислових підприємств, великих міст, прокладання транспортних шляхів.
Більша частина країни лежить у помірному кліматичному поясі з м'якою зимою і теплим літом. Кліматичні умови сприяли формуванню природних зон (мішаних лісів, лісостепу і степу) з родючими ґрунтами.
Багатством України також є моря, великі судноплавні річки (Дніпро, Дунай, Дністер), унікальні ландшафти Карпат.
Україна посідає провідні місця у світі з вирощування цукрових буряків, соняшника та картоплі, видобутку залізної і марганцевої руд, вугілля, виробництва сталі, сірчаної кислоти, мінеральних добрив, цементу.
Отже, є всі передумови для того, щоб Україна була багатою країною.
§ 27. Ми – мандрівники.
Подорожувати можна літаком, потягом або навіть на велосипеді й навіть пішки (якщо відстань невелика). А коли немає можливості поїхати або піти куди-небудь, можна подорожувати за допомогою книг або Інтернету, тобто здійснити віртуальну подорож.
§ 28. Подорож до Польщі.
Польща — країна в Центральній Європі, одна з найближчих сусідок України. Столиця держави — місто Варшава. Офіційною мовою є польська.
Основою польської економіки є промисловість. Клімат країни сприяє розвиткові сільського господарства, у якому переважає вирощування картоплі та пшениці, свинарство, птахівництво та скотарство.
Культура Польщі має прадавню історію і зберігається в пам'ятках архітектури, книгах, витворах мистецтва, народних традиціях.
§ 29. Подорож до Великої Британії.
Повна офіційна назва Великої Британії — Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Це одна з найбільших держав Європи. Вона складається з чотирьох «історичних провінцій»: Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія. Столиця — Лондон — одне з найбільших міст Європи та найважливіший світовий фінансово-економічний центр. Державна мова — англійська.
Клімат у країні вологий і м'який. Озера й річки замерзають дуже рідко. У всі пори року дуже часто йде дощ. Крім того, Велика Британія знаменита своїми туманами, за що й дістала назву Туманний Альбіон.
Кожний, хто приїжджає до цієї країни, говорить, що вона здається єдиним великим красивим парком.
У Великій Британії і зараз дотримуються давніх традицій. Наприклад, якщо ви хочете познайомитися з якоюсь людиною, вас повинна представити один одному особа, яка знає вас обох.
Багато англійських сімей збираються за недільним обідом, до якого прийнято обов'язково переодягатися.
Англійська традиція чаювання в певний час, так званий «йує о'сіоск», набула популярності в усьому світі. У Великобританії на цю церемонію запрошують лише найближчих людей.
§ 30. Подорож до Китаю.
Китайська Народна Республіка — це держава у Східній Азії. Її столиця — Пекін. Це найбільш населена країна у світі, в якій проживає одна п'ята частина населення Землі. Китай належить до прадавніх цивілізацій, яка впродовж шести тисяч років увібрала в себе велику кількість держав та культур. Китайська система письма є однією з найстаріших і найскладніших у світі. Населення розмовляє на багатьох діалектах, а найпоширеніший — мандаринський, прийнятий за літературну мову,— є офіційною мовою держави та обов'язковим для вивчення у школах.
Китай є батьківщиною багатьох винаходів, які змінили долю людства. Серед них — папір, компас, порох і друкарство. Крім того, саме в Китаї з'явилися годинник, рибальський гачок, повітряна куля, сірники, зубна щітка, парасоля та багато іншого.
§ 31. Подорож до Індії.
Індія — країна, що славиться величезним культурним спадком, багатовіковими традиціями та яскравими архітектурними пам'ятками. Тут живуть надзвичайно мирні люди, які за останні 10 тисяч років не завоювали жодної країни.
Населення Індії налічує близько 1 мільярда 200 тисяч осіб і за чисельністю поступається тільки Китаю. А от за площею посідає лише сьоме місце у світі.
Найпоширенішою мовою Індії є гінді. У бізнесі, державному управлінні та вищий освіті широко використовується англійська. Обидві мови є офіційними.
Індія подарувала нам геометрію, алгебру, шахи. Популярна в наш час йога з'явилася саме в цій країні близько 5000 років тому.
У стародавній медицині Індії було добре відоме використання знеболювання.
До 1896 р. ніхто в світі, крім Індії, не видобував алмази. До прибуття британців у XVII сторіччі ця країна була найбагатшою у світі. Нині економіка Індії посідає 12 місце у світі, але проблемою цієї країни, залишається низький рівень грамотності та бідність.
§ 32-33. Усім світом охороняємо природу.
Біорізноманіття — різноманіття живої природи.
Стан природи в останні десятиліття погіршується: руйнівні урагани, повені, буревії, забруднення повітря, ґрунту та води, винищення величезної кількості тварин і рослин, кліматичні зміни. Усе це свідчить про те, що людство постало перед вибором: або воно змінить своє ставлення до природи, або незабаром перестане існувати.
У Декларації ООН про навколишнє середовище записано, що держави відповідають за те, щоб діяльність на їх територіях не завдавала шкоди довкіллю в інших державах.
Це особливо актуально для України, яка зазнала найстрашнішої у світі Чорнобильської катастрофи, через яку дуже великі території стали майже непридатними для життя рослин, тварин і людини.
Рішенням Генеральної Асамблеї 00Н 1973 року створено міжурядову програму ЮНЕП, спрямовану на захист і поліпшення навколишнього середовища. До складу Ради керуючих ЮНЕП входять 58 держав, у тому числі й Україна.
Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов'язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем охорони довкілля. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України є відповідальним виконавцем проектів «Збереження біорізноманіття Карпат», «Збереження біорізноманіття в українській частині дельти Дунаю».
У 2003 році в Києві працювала конференція «Довкілля для Європи», що свідчить про високий міжнародний авторитет України в галузі охорони довкілля.
15 вересня 1971 року — день першої організованої акції екологів проти ядерних випробувань — вважається днем створення міжнародної екологічної організації «Ґрінпіс» («Зелений світ»). Основне завдання організації — сприяти екологічному відродженню та привертати увагу людей та влади до збереження природи. За кілька десятиліть «Ґрінпіс» виріс із групи ентузіастів до потужної міжнародної екологічної організації, яка активно діє в усьому світі. Національні представництва організації існують більш ніж у 40 країнах світу. Українським представництвом є «Ґрінпіс-Україна».
Утилізація — використання чого-небудь для переробки; використання будь-яких відходів або лишків як сировини, напівфабрикатів, палива, добрива тощо.
Дивлячись на землю з космосу, ти розумієш, що все на нашому світі взаємопов'язано, що всі ми, незалежно від того, на якому континенті живемо і в якому місті, всі ми — брати і сестри. Земля — наш спільний дім, який ми повинні оберігати і про який повинні піклуватися.
Свята та акції придумали люди для захисту природних багатств.
11 січня Всесвітній день заповідників.
21 березня Міжнародний день лісу.
22 березня Всесвітній день водних ресурсів (День води).
22 квітня Всесвітній день Землі.
22 травня Міжнародний день збереження біологічної різноманітності (флори і фауни Землі).
5 червня Всесвітній день охорони навколишнього середовища.
16 вересня Міжнародний день охорони озонового шару.
22 вересня День без автомобілів, Європейський день пішоходів.
Тиждень у вересні Всесвітня акція «Очистимо планету від сміття»
Останній четвер жовтня Міжнародний день без паперу.
11 листопада Міжнародний день енергозбереження.
15 листопада День вторинної переробки
Як вчені різних країн вирішують проблему переробки сміття?
Холодильники містять небезпечний для природи газ фреон. Фінське підприємство Екокет переробило вже близько 300 тисяч холодильників
з метою утилізації цього газу. Після переробки більшість матеріалів повертається в промисловість як вторинна сировина або енергія.
Вироби з пластика, який широко використовується в побуті й техніці, не можна переплавити для нового використання, їх утилізація полягає в розмелюванні або розчиненні в дорогих і токсичних реактивах. Американські вчені виявили, що довговічний пластик може повністю розкладатися грибом «біла гниль», яка зазвичай розвивається на деревині.
У Німеччині вважають, що утилізація сміття — справа кожного громадянина. У цій країні не лише ретельно сортують сміття, а й здають для повторного використання упаковки, помічені емблемою із «зеленою крапкою». Німецька влада стимулює виробників створювати продукти, які, перетворюючись на сміття, завдають споживачам мінімум турбот.
Громадяни всіх країн намагаються зберігати природні багатства. Економно користуватися водою, папером, заощаджувати електроенергію.
Міжнародний символ вторинної переробки — стрічка Мебіуса
§ 34. Усім світом охороняємо культуру різних народів
Пам'ятка культури — визначна споруда, археологічний об'єкт або витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання країни, людства загалом і охороняється законом.
ЮНЕСКО — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка за співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної культури, охороні пам'яток культури тощо.
Світова спадщина ЮНЕСКО — це видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання всього людства. Станом на 2014 рік у списку Світової спадщини знаходиться 1007 об'єктів (зокрема 779 культурних і 197 природних). Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання їх зберігати.
Україна є членом ЮНЕСКО з 1975 року. На території нашої держави — сім культурних і один природний об'єкт зі списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Два з них — Собор Святої Софії та Києво-Печерська лавра в Києві — визнані шедеврами творчого людського генія.
§ 35. Внесок українців у досягнення науки, культури та спорту.
Проект «Великі українці» тривав півроку. Його було розпочато восени 2007 року й завершено 11 квітня 2008 року. Мета проекту — шляхом опитування всіх громадян України визначити 100 осіб, які вважаються видатними державними й політичними діячами, військовими, письменниками, художниками, ученими, спортсменами, релігійними діячами тощо в національній і світовій історії.
На звання Великого українця претендувало 14 тисяч осіб, за яких було подано понад 800 тисяч голосів.
До першої двадцятки увійшли такі особи:
|
Ярослав Мудрий (бл. 983-1054) |
Київська Русь за часів правління Ярослава Мудрого була великою й могутньою державою Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку. Він дбав про освіту й культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу та бібліотеку. За роки його князювання було укладено Правду Ярослава (найдавнішу частину законів права — Руської Правди).
|
|
Тарас Шевченко (1814-1861) |
Видатний український поет, вважається основоположником сучасної української мови. Талановитий художник. |
|
Валерій Лобановський (1939-2002) |
Заслужений тренер СРСР (1975). Герой України (посмертно). Відомий завдяки своїй роботі в київському «Динамо», збірних СРСР і України. |
|
Сергій Корольов (1906-1966) |
Академік, конструктор перших штучних супутників Землі та космічних кораблів. Під його керівництвом запущено перший штучний супутник Землі, відбувся перший політ людини в космос. |
|
Ліна Костенко (нар. 1930 р.) |
Свої перші вірші вона надрукувала ще під час навчання у школі, коли їй було 16 років. Ліна Костенко — автор багатьох віршів, поем, публіцистичних творів. Значну кількість своїх віршів вона присвятила дітям. Твори поетеси перекладено англійською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами. |
|
Микола Лисенко (1842-1912) |
Видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог. До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер». Українським музикантам щороку присуджується Премія імені Миколи Лисенка за видатні музичні твори та музикознавчі праці. Періодично в Києві проводиться Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка. |
|
Богдан Ступка (1941-2012) |
Український актор театру й кіно, лауреат Шевченківської премії, Народний артист України, Герой України (2011), володар титулу «Жива легенда». Про себе актор писав так: «Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому». |
Словничок
Біорізноманіття — різноманіття живої природи.
Витівка — що-небудь сказане або зроблене для розваги, сміху; жарт, вигадка.
Відповідальність — свідоме ставлення людини до суспільних норм і цінностей, до своїх учинків і їх наслідків для суспільства.
Географічна карта — зображення в певному масштабі території земної поверхні на площині, виконане за допомогою умовних знаків.
Гідність — особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості.
Гість — той, хто приходить відвідати кого-небудь удома.
Громадянські права — це права, які мають забезпечити особисті потреби людини, її особисте життя. До громадянських прав належать право на життя, недоторканність особи, її житла, таємниця листування, телефонно переговори, право на повагу гідності людини, свободу віросповідання і світогляду, на вільне пересування, вибір місця проживання і заняття.
Декларація — документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та
внутрішньої політики держави чи програмні положення партій та організацій.
Делікатність — увічливість, люб'язність, тактовність, готовність виявити увагу, зробити послугу.
Дискримінація — порушення прав людини.
Дискусія — колективне обговорення якого-небудь спірного питання. Мета дискусії — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильно розв'язати проблему.
Доброзичливість — ставлення до людини, орієнтоване на сприяння її благу, на здійснення добра. Доброзичливість являється у прихильності, симпатії, співчутті, благодіянні.
Довкілля — природне навколишнє середовище, сукупність усіх живих і неживих об'єктів, що зустрічаються в певному регіоні.
Екологія — наука про взаємодії живих організмів і їх спільнот між собою та з навколишнім середовищем.
Емоції — переживання людини, пов'язані із задоволенням або незадоволенням її фізіологічних і духовних потреб. Емоції відображають ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності.
Етикет — норми й правила, які відображають уявлення про гідну поведінку людей у суспільстві.
Звичай — загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу тощо.
Злочин — злодіяння з точки зору людини, групи людей чи людства в цілому. Правопорушення, небезпечне для людини або суспільства.
Конституція — основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи роботи органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.
Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, ворожі стосунки.
Культура — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Культура об'єднує в собі науку й освіту, мистецтво, мораль, уклад життя та світогляд.
Культура мовлення — дотримання сталих мовних норм усної та писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.
Культура поведінки — сукупність форм щоденної поведінки людини (у побуті, у спілкуванні з іншими людьми), у яких знаходять зовнішнє вираження моральні та естетичні норми такої поведінки.
Культура спілкування — частина культури поведінки людини в суспільстві; правила ведення розмови між мовцем і слухачем.
Людство — усі люди на Землі, людська спільнота, людський рід.
Милосердя — діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в тому потребу.
Можливість — здійсненність, допустимість чого-небудь за певних умов.
Неповторний — такий, що не може повторитися, відбутися ще раз.
Обговорення — обмін із ким-небудь поглядами, міркуваннями, враженнями.
Обов'язок — сукупність моральних зобов'язань людини перед іншими.
Особистість — окрема людина із власними рисами характеру, поведінкою, культурою.
Оточення — навколишня обстановка, люди, які є навколо кого-небудь; середовище.
Пам'ятка культури — визначна споруда, археологічний об'єкт або витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання країни, людства загалом і охороняється законом.
Піклування — виявлення уваги до потреб інших, турбота про кого-небудь, допомога.
Планета — небесне тіло кулястої форми, яке обертається навколо Сонця.
Почуття — психічні й фізичні відчуття людини; здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище.
Права — інтереси певної особи, суспільної групи, які спираються на закон.
Правопорушення — порушення норм поведінки, установлених законами чи іншими нормативними актами.
Природні ресурси — сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, що оточують людину, які використовуються у процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.
Реліквія — річ, яку особливо шанують і зберігають як пам'ять про минуле.
Сварка — гостра суперечка, що супроводжується взаємними докорами, образами.
Символ — умовне позначення якогось предмета, поняття або явища.
Спадщина — майно, що переходить після смерті його власника до іншої особи; явища культури, науки, побуту, що залишилися від попередніх часів.
Спілкування — взаємні стосунки, діловий, дружній зв'язок.
Суверенітет — незалежність і самостійність держави в її зовнішніх і внутрішніх справах.
Талант — видатні природні здібності людини; обдаровання.
Толерантність — поблажливість, терпимість до чиїхось думок, поглядів, вірувань тощо.
Турбота — увага до чиїхось потреб; піклування про кого-небудь.
Успіх — значні досягнення, удача; громадське визнання, схвалення чиїхось досягнень.
Утилізація — використання чого-небудь для переробки; використання будь-яких відходів або лишків як сировини, напівфабрикатів, палива, добрива тощо.
Філософ — мислитель, який розробляє питання світогляду.
Цінність — певна матеріальна або духовна вартість; важливість, значущість чого-небудь.