Шкала твердості мінералів Мооса, створена німецьким мінералогом Фрідріхом Моосом у 1812 році. Вона ранжує мінерали від найм'якших до найтвердіших за їхньою здатністю до надряпування.
Шкала складається з десяти мінералів, кожен з яких є еталоном для визначення твердості інших: 1 — тальк, 2 — гіпс, 3 — кальцит, 4 — флюорит, 5 — апатит, 6 — ортоклаз, 7 — кварц, 8 — топаз, 9 — корунд, 10 — алмаз.
Мінерал з більшою твердістю дряпає мінерал з меншою твердістю, тобто кожний наступний мінерал цього ряду здатний дряпати попередній мінерал, який є м'якшим, але не дряпає наступного за ним, твердішого.
Геологи цю шкалу використовують для порівняння твердості мінералів за здатністю надряпувати один одного.