За внутрішньою будовою і фізичними властивостями розрізняють два стани твердих речовин: аморфний і кристалічний.

• структурні одиниці розташовані в чіткому порядку — утворюють кристалічні ґратки;

• мають певну температуру плавлення;

• утворюють кристали певної форми;

• у разі руйнування кристалічної речовини кристали розпадаютьс я на окремі шматочки, кожен із яких зберігає хоча б частково форму початкового кристала;

• приклади речовин: кухонна сіль, цукор, харчов а сода, кварц, гіпс.

• не мають чіткої просторово ї структури — структурні одиниці розташовані невпорядковано;

• плавляться в певному діапазоні температур;

• за нагрівання спочатку розм'якшуються;

• у разі руйнування утворюютьс я уламки неправильної форми, зазвичай із нерівною поверхнею країв сколу;

• приклади речовин: скло, смоли, бурштин, застиглі лаки, клеї, каучук.

Наприклад, звичайне скло — аморфна речовина, але із часом силіцій (ІV) оксид у його складі стає кристалічним. Через це старі склянки під час наливання в них окропу тріскаються набагато частіше, ніж нові. 

Наприклад, цукор — кристалічна речовина. Але якщо його розплавити та швидко охолодити, то він стає аморфною речовиною, з якої легко виготовляти льодяники та карамельки.