СТОРІНКИ 28 – 32.
§ 6. Сучасні географічні дослідження
1. Хто перший досяг Північного полюса?
Багато дослідників із різних країн намагалися досягти Північного полюса: американець Джорж Де-Лонг, норвежці Фрітьоф Нансен і Руаль Амундсен), з Росії наш земляк Георгій Седов.
Лише з восьмої спроби в 1909 р. досягти точки Північного полюса вдалося американському морському офіцерові Роберту Пірі.
2. Розкажіть, як підкорювали Південний полюс.
Капітан Роберт Скотт керував Британським центром наукових досліджень в Антарктиді в 1901-1904 рр., під час першої експедиції до Південного полюса дійшов до 82 ° 17 пд. ш.
До Південного полюса 19 жовтня 1911 р вирушила експедиція англійського полярного дослідника Роберта Скотта і 2 листопада 1911 р. - норвежця Руаля Амундсена. Першим до полюса дійшов Р. Амундсен; експедиція Р. Скотта дісталась на місяць пізніше й під час повернення всі учасники його походу загинули.
3. Розкажіть про українських вчених-географів XX ст.
| Вчений | Внесок |
| Павло Тутковський | Дослідив Полісся, створив теорію походження ґрунтоутворюючих порід, вивчав підземні води, першим звернув увагу на необхідність раціонального використання водних ресурсів України, написав багато наукових праць, посібників для студентів вищих навчальних закладів |
| географ і картограф Степан Рудницький | Написав багато наукових праць із фізичної й економічної географії, створив багато карт України та півкуль Землі |
| Академік Костянтин Воблий | Автор праць у галузі економіки (науки про ведення господарства), кількох підручників з економічної географії |
| професор Каленик Геренчук | Вивчав рельєф України й проблеми охорони природи |
4. Назвіть проблеми, над якими працюють сучасні географи.
Сучасна географія досліджує складні взаємозв'язки природи та суспільства, тому актуальними в наш час є:
• екологічні проблеми (глобальне потепління, питання забезпечення продуктами та питною водою, раціональне використання природних багатств, озонові дірки, кислотні дощі, забруднення середовища тощо);
• дослідження Світового океану (дно, рельєф, рослинний і тваринний світ, наявність корисних копалин, особливості вод, постійних течій, вітрів), початок поклала британська експедиція на судні «Челленджер» у 1872 р., сприяла діяльність швейцарця Огюста Піккара, американця Дональда Уолта, француза Жака Іва Кусто (дослідника океанічних глибин, винахідника акваланга);
• дослідження у заповідних зонах;
• космічні дослідження;
• дослідження атмосфери (прогнози погоди, кліматичні карти);
• туристичні подорожі людей (нетривалі поїздки, мандрівки з інтервалами, «зелений туризм», екскурсії, походи, альпінізм, морські та річкові круїзи, відвідування культурних і спортивних заходів, магазинів, релігійних центрів, екстремальні подорожі до Північного полюса, Антарктиди, Чорнобильської АЕС, у Гімалаї, навіть у космос тощо) та розвиток туристично-рекреаційної діяльності.
5. Порівняйте карти вчених стародавнього світу, середніх віків із сучасною картою півкуль. Яка між ними різниця? Зробіть висновок.
Охоплюють значну територію, включають нові наукові методи, краще читабельні, мають легенду, більшу гаму кольорів, створені для різних галузей (погодні, кліматичні, політичні тощо).
6. Підготуйте розповідь (презентацію) про дослідження Антарктиди й Арктики. У своїй розповіді зверніть увагу на те, учені яких спеціальностей і в яких умовах проводять ці дослідження.
Дослідження Арктики.
У справі дослідження Північного Льодовитого океану багато зробив російський учений дослідник Арктики — Отто Шмідт. Він започаткував Північний морський транспортний шлях від Європи через Північний Льодовитий океан до портів Далекого Сходу.
У 1929 і 1930 рр. О. Шмідт організував експедиції на криголамі «Георгій Сєдов» до островів Земля Франца-Йосифа та Північна Земля.
У 1932 р. очолив експедицію на криголамі «Сибіряков» від Європи через Північний Льодовитий океан до портів Далекого Сходу.
У 1937 р. керував експедицією для організації наукової станції «Північний полюс» щодо спостереження за погодними умовами, температурою води, рухом льоду.
Дослідження Антарктиди.
Антарктида приваблювала своєю унікальною природою, рослинним і тваринним світом, рідкісними мінералами та корисними копалинами, але умови для дослідження були найсуворішими (сильні морози, вітри, снігові бурі, гірські хребти материка, укриті товстим шаром льоду, тріщини, триметрова товща льоду). Датою відкриття вважають 28 січня 1820 року, тоді вперше крижану пустелю побачила експедиція Т.Ф. Беллінсгаузена.
Систематичне наукове вивчення Антарктиди розпочалося із середини XX ст. На материку було створено мережу наземних станцій для проведення походів углиб материка й наукових спостережень. З 1956 р. там працюють учені з Японії, США, Австралії, Аргентини, Польщі, Росії, Великої Британії, Німеччини, Франції та інших країн, майже 40 міжнародних станцій, серед них українська науково-дослідна станція «Академік Вернадський».
Природа материка потребує охорони: зменшилась кількість морських ссавців через надмірний промисел, внаслідок аварій біля берегів утворюються нафтові плями, від яких гинуть морські тварини.
У 1959 р. було підписано міжнародну угоду 80 держав про те, що Антарктида — материк, вільний від промислового виробництва та воєнних дій, материк учених, не належить жодній державі, нема постійного населення (відвідують лише туристи та співробітники наукових станцій).
СТОРІНКИ 33 – 37.
§ 7. Орієнтування на місцевості
1. Що означає зорієнтуватися на місцевості?
Орієнтуватися на місцевості — це значить уміти визначити своє місцеперебування щодо сторін горизонту.
Стародавні народи Середземномор'я за основний напрямок уважали схід, так і виникло слово орієнтування, що означає «схід».
Якщо напрямок на об'єкти визначаємо за сторонами горизонту (оскільки слова напрямків ліворуч, праворуч, уперед, назад неточні та не застосовуються в географії), то вони матимуть однакове позначення щодо сторін, проте треба не забувати про відносність розташування (Київ щодо Львова знаходиться на сході, а щодо Харкова — на заході).
2. Назвіть основні й проміжні сторони горизонту.
Горизонт – видима частина земної поверхні у вигляді кола, на яке нібито спирається небосхил.
Лінія горизонту – лінія злиття небосхилу й горизонту.
Основні сторони горизонту — північ, південь, захід, схід. Проміжні сторони горизонту - північний схід, південний схід, південний захід, північний захід.
3. Визначте якомога більше способів орієнтування на місцевості.
• За компасом найкраще орієнтуватися на місцевості.
• За Сонцем і годинником з циферблатом.
• За гномоном.
• За сучасними супутниковими засобами.
• За Сонцем (напрямок лінії тіні опівдні від вертикальних предметів вказує «північ-південь»).
• У нічний час зорями (якщо стати лицем до Полярної зорі, то попереду буде північ, позаду – південь, праворуч – схід, а ліворуч – захід), сузір'ями, Місяцем, зорі Чумацького Шляху добре видно на наших теренах ввечері восени і він перетинає небосхил у напрямку з південного заходу на північний схід (ним їхали чумаки по сіль).
• За місцевими ознаками.
4. Опишіть способи орієнтування за допомогою місцевих ознак.
Поодинокі дерева мають більше гілок й густіше листя з південного боку, де більше сонячного світла.
Кора берези біліша з південного боку.
Восени плоди на кущах і деревах швидше дозрівають із південного боку.
Південний схил мурашника пологіший за північний, частіше мурахи будують його з південного боку дерев.
Річні кільця на зрізі пенька з південного боку товстіші, а з північного — тонші.
Великі камені-валуни з північного боку часто вкриті мохом і лишайниками, бо на затіненому боці більше вологи.
На південному боці горбів і ярів сніг тане швидше.
У географічній літературі описано багато природних орієнтирів, але вони не є абсолютно точними, тому для надійності потрібно використовувати відразу кілька місцевих ознак. Свої особливості є в орієнтуванні на морях та океанах.
5. Розкажіть про будову й роботу компаса.
Компас — один із найстародавніших винаходів. Є відомості про те, що компас винайшли в Китаї, приблизно за 200 років до н. е., ім'я винахідника не збереглося. У Європу його привезли в ХІІ ст. На початку XIV ст. він набув форму сучасного компаса.
Дія компаса ґрунтується на постійному магнітному полі Землі. Біля Північного географічного полюса знаходиться північний магнітний полюс, а біля Південного географічного — південний магнітний полюс (оскільки магнітні полюси Землі не збігаються з її географічними полюсами, то для точних вимірювань потрібні додаткові математичні розрахунки). Усі магнітні лінії сходяться біля магнітних полюсів, тому намагнічена стрілка встановлюється вздовж силових ліній, указуючи своїми кінцями на північний і південний магнітні полюси.
Усередині коробочки міститься намагнічена стрілка, спеціальною пружиною її зафіксовано до скла. На дні коробочки літерами позначено сторони горизонту. Коли треба користуватися компасом, пружину відтягують, компас встановлюють горизонтально, щоб намагнічена стрілка вільно рухалася. Північний кінець стрілки синього кольору має чітко вказувати на позначку «Північ» (0° або 360°).
6. Визначте сторони горизонту за допомогою компаса або годинника з циферблатом.
Визначення сторін горизонту за компасом.
Відтягують пружину, стрілка опускається на вістря, синій кінець її повертається на північ, а червоний – на південь. Тримають компас горизонтально й повертають так, щоб синій кінець стрілки закрив літери Пн. Тоді літери Пд. будуть указувати на південь, літера З. – на захід, С. – на схід.
Визначення сторін горизонту за Сонцем і годинником із циферблатом.
Спрямуємо годинну стрілку на Сонце, а кут, який утворився між нею й цифрою 1 поділимо навпіл, тоді лінія поділу буде напрямком «північ-південь». Південь буде з того боку, де буде Сонце або де воно було в середині дня. До полудня ділять кут ліворуч від цифри 1, а після полудня — праворуч.
СТОРІНКИ 38 – 40.
§ 8. Що таке азимут
Визначення азимуту напрямку на об'єкт:
• установити і зорієнтуйте компас за сторонами горизонту;
• намітити напрямок на об'єкт (на деяких компасах є спеціальний приціл – візир для точного визначення напрямку);
• за шкалою компаса встановити, на яку кількість градусів цей напрямок відхиляється від північного (значення кута в градусах і буде азимутом на об'єкт).
Сторони горизонту називають сторонами світу (усього 8, кут між ними дорівнює 45°), а також — румбами (усього 32 румби, кут між ними дорівнює 11,25°).
1. Що таке азимут?
Азимут (з арабської це слово означає «шлях, напрямок») — це кут між напрямком на північ і напрямком на якийсь предмет на місцевості.
Азимут визначається за допомогою компаса й вимірюється за годинниковою стрілкою в градусах.
2. Якому напрямку відповідає азимут 270°?
Азимут напрямку на північ — 0°, на схід — 90°, на південь — 180°, на захід — 270°.
3. Поясніть, як можна йти за азимутом і не дивитися постійно на компас.
Щоб йти за азимутом і не дивитися постійно на компас, замічають на місцевості нерухомі орієнтири на лінії азимуту і прямують до них.
4. Караван ішов за азимутом 90°, а потім повернув наліво на 45°. У напрямку якої сторони горизонту став рухатися караван?
Караван спочатку ішов на Сх., потім ішов у напрямку Пн.Сх.
5. Визначте за допомогою плану місцевості азимут, за яким потрібно йти від школи до:
а) колодязя (0°);
б) озера (0°);
в) джерела (0°);
г) водяного млина.
6. За яким азимутом потрібно повертатись, якщо ви рухалися до об'єкта за азимутом 270°?
360° – 270° = 90°
СТОРІНКИ 40 – 45.
§ 9. Способи зображення поверхні Землі
Топографія та картографія зародилися у Стародавній Греції.
Аерофотознімок — зображення поверхні зверху з літального апарату спеціальними фотоапаратами, які після дешифрування дають багато інформації про місцевість, вони є основою для створення планів, карт і космофотокарт.
Космічний знімок - найсучасніший спосіб зображення земної поверхні, отриманий із космічного літального апарата за допомогою різних променів.
Сучасні глобуси найчастіше роблять із пластику, вони можуть мати внутрішнє підсвічування й спеціальні механізми, які моделюють обертання Землі, роз'ємні глобуси демонструють внутрішню будову Землі. Вони розрізняються за темами зображень (загапьногеографічні, політичні та ін.), за призначенням (навчальні, навігаційні й навіть сувенірні), а також за розмірами (великі кабінетні, настільні, малі й мініатюрні).
1. Що вивчають науки топографія та картографія?
Топографія (з грецької мови означає «опис місцевості») вивчає особливості земної поверхні, щоб показати її на площині у вигляді карт або планів (топографи на планах і картах зображують порівняно невеликі ділянки земної поверхні. не беручи до уваги кулястість Землі).
Картографія (з латинської карта означає «аркуш, папір», з грецької графо означає «пишу»)— наука про географічні карти, їх створення й роботу з ними (зображує великі ділянки Землі або всю нашу планету на площині).
Топографія дає для картографії детальну, з усіма подробицями інформацію про поверхню Землі, а картографія допомагає топографії якомога точніше показати всі об'єкти на площині.
2. Чим відрізняється зображення місцевості на малюнку й фотографії від аерофотознімка?
На малюнку територія та об'єкти відтворені збоку, не можна проводити вимірювання, побачити всі потрібні об'єкти та визначити взаємне розташування, багато залежить від уяви художника.
На фото фіксується майже всі об'єкти у кадрі, територія та об'єкти відтворені збоку, не можна проводити вимірювання та бачити всі потрібні об'єкти й визначити взаємне розташування.
На аерофотознімку зображення поверхні зверху з літального апарату, мають об'ємне зображення місцевості при розгляді через стереоскоп, їх дешифрують (тобто перекладають мовою зрозумілих умовних позначень).
Усі три способи перевантажені зайвою інформацією, що значно ускладнює процес відбору потрібних об'єктів
3. Яка відмінність між аерофотознімком і планом місцевості?
Аерофотознімки є основою для створення різноманітних планів і карт, також дуже перевантажені зайвою інформацією, що значно ускладнює процес відбору потрібних об'єктів.
На плані зображуються вибірково тільки потрібні об'єкти.
4. Які переваги мають космічні знімки?
Космічні знімки здійснюють із значно більшої відстані у різних променях складною апаратурою, тому автоматично дрібні об'єкти стають непомітними через дуже велику відстань від поверхні Землі, що дозволяє виокремити найбільші об'єкти земної поверхні, які погано проглядаються під час близького знімання.
Наявність масштабу, охоплення великих територій, відображення головних, найістотніших об'єктів і явиш наближує космічні знімки до географічної карти.
На основі космічних знімків створюються нові види картографічних творів — космофотокарти (поєднують ознаки географічної карти та фотографічного зображення Землі).
5. За яким зображенням можна отримати найбільш точну й детальну інформацію про об'єкт місцевості?
За планом.
6. У чому переваги зображення земної поверхні на глобусі?
Глобус — модель Землі, виконана в певному масштабі, із застосуванням умовних позначень.
Переваги: без спотворення зображує земну поверхню, демонструє кулястість Землі, основні елементи земної кулі та їх взаємне розташування (вісь, полюси, екватор, паралелі й меридіани), дає правильне співвідношення площ і зберігає правильні обриси материків, океанів, островів, морів тощо, в будь-якій точці можна використовувати масштаб для проведення вимірювань.
Недоліки – займає багато місця, через дрібний масштаб зображення поверхні Землі дуже узагальнене, часто потрібних для вивчення об'єктів на ньому немає, на ньому неможливо одночасно побачити всю поверхню Землі.
7. На аерофотознімку зображено частину м. Прип'яті поблизу Чорнобильської АЕС. Проте впізнати потрібний об'єкт без спеціальної підготовки непросто. Якої інформації не вистачає.
Назви місцевості, пояснень про об'єкти, напрямків горизонту.