СТОРІНКА 46 – 51
§ 10. Масштаб та його види
Відповідно до величини масштабу карти поділяють на дрібномасштабні, середньомасштабні та великомасштабні.
1. Для чого потрібний масштаб? Що він показує?
Масштаб (німецького походження й означає «мірна паличка») – це ступінь зменшення довжин ліній на карті (плані, глобусі) порівняно з їх дійсними розмірами на земній поверхні. Потрібний для правильного відображення розмірів місцевості, його зазначення на плані, карті чи глобусі є обов'язковим. Показує, у скільки разів відстань на плані чи карті менша за відстань на місцевості.
2. Які є види масштабу? Наведіть приклад числового масштабу. Переведіть його в іменований масштаб.
Розрізняють числовий, іменований і лінійний масштаби.
Числовий масштаб — це відношення чисел (можна розглядати як дріб, чисельник якого — одиниця, а знаменник — число, що показує, у скільки разів на плані чи карті зменшені дійсні відстані). Чисельник такого дробу завжди 1, тому чим більше число в знаменнику, тим менший дріб, і, навпаки, чим менший знаменник, тим більший дріб. Наприклад, відношення 1:5000 показує, що на плані всі лінійні розміри (см, дюйми, дм) зменшені в 5000 разів. Якщо на карті масштабу виміряний відрізок має довжину 1 см, то йому на місцевості відповідає лінія довжиною 5000 см = 50 м, якщо ж на цій карті виміряти відрізок довжиною 1 дюйм (2,54 см), то на місцевості йому відповідатиме 5000 дюймів = 12 700 см = 127 м.
Іменований масштаб – відношення чисел з буквами, словесне пояснення величини масштабу дає можливість без додаткових перетворень наближено визначати розміри об'єктів і відстані між ними.
Числовий масштаб 1:5 000 іменованим записують так: в 1 см — 50 м (відрізок довжиною 1 см на плані відповідає відстані 50 м на місцевості).
3. Охарактеризуйте лінійний масштаб.
Для точніших і швидких вимірювань на планах і великомасштабних картах застосовують лінійний масштаб за допомогою циркуля-вимірювача.
Основа масштабу — відрізок прямої лінії, поділений на рівні частини (найчастіше сантиметри). Біля кожної поділки написані числа, що відповідають відстані на місцевості. Позначка «0» міститься на одну поділку праворуч від початку відрізка, перший відрізок поділений на менші частини. Зробивши нескладні розрахунки, можемо дізнатися, якій відстані на місцевості відповідають ці малі частинки.
Якщо відстань між об'єктами не перевищує довжини лінійного масштабу, то послідовність роботи така:
1. Ставимо ніжки циркуля так, щоб голки були в центрі умовних знаків (відстань між голками відповідає довжині відрізка на плані між цими об'єктами).
.png
2. Прикладаємо циркуль до лінійного масштабу, поставивши голку лівої ніжки на поділку 0 м. Права голка вимірювача покаже відстань на місцевості. Проте здебільшого права голка циркуля не потрапляє на поділку, а отже, для точнішого вимірювання потрібно скористатися дрібнішими поділками, які ліворуч від позначки «0».
3. Переставляємо циркуль ліворуч так, щоб права голка точно стала на найближчу поділку лінійного масштабу. Ліва голка переміститься ліворуч від позначки «0» і покаже відповідну кількість малих поділок.
4. Знаючи кількість метрів у малих і великих поділках, визначимо відстань між об'єктами.
Якщо відстань між об'єктами більша за довжину лінійного масштабу або вимірюють криву лінію, то спочатку ніжками циркуля вибирають на масштабі відрізок основи масштабу. Потім одну голку циркуля ставлять у початкову точку відрізка і, повертаючи циркуль відносно однієї з голок, «крокують» маршрутом. Загальна довжина відрізка дорівнюватиме кількості кроків, помноженій на величину основи масштабу, плюс залишок, який вимірюється за лінійним масштабом.
4. Розгляньте план місцевості. Зверніть увагу на числа й написи, подані під нижньою рамкою плану. Прочитайте їх. Установіть. який це вид масштабу. Що він означає?
1: 20 000 числовий масштаб
1 см = 200 м іменований масштаб
Лінійний масштаб.
5. Практична робота 1. Розв'язування задач із використанням різних видів масштабу. Визначення масштабів планів і карт за даними про відстані на місцевості та відрізками на карті, що відповідають цим відстаням.
Числовий масштаб карти (наприклад. 1:1 000 000) показує, що довжина відрізків на ній порівняно з їх довжиною на місцевості зменшена в 1 000 000 разів і 1 см на карті відповідає 1 000 000 см на місцевості. Ми маємо навчитися переводити числовий масштаб в іменований. Наприклад, числовий масштаб — 1:50 000. а іменований — в 1 см — 50 000 см = 500 м. Отже, іменований масштаб треба записати так: в 1 см — 500 м.
1. Переведіть числові масштаби в іменовані.
А 1:20 000
в 1 см – 20 000 см = 200 м в 1 см – 200 м
Б 1:75 000
в 1 см – 75 000 см = 750 м в 1 см – 750 м
В 1:4000
в 1 см – 4 000 см = 40 м в 1 см – 40 м
Г 1:100 000
в 1 см – 100 000 см = 1000м = 1 км в 1 см – 1 км
2. Який числовий масштаб відповідатиме іменованому масштабу в 1 см — 40 км? (40 км = 40 000 м = 400 000 см)
А 1:400
Б 1:40
В 1:400 000
Г 1:4 000 000
3. Переведіть іменований масштаб у числовий.
А в 1 см — 5 км 1 : 500000, бо 5 км = 5000 м = 500000 см
Б в 1 см — 300 км 1 : 30000000, бо 300 км = 300000 м = 30000000 см
В в 1 см – 600 м 1 : 60000, бо 600 м = 60000 см
Г в 1 см – 300 м 1 : 30000, бо 300 м = 30000 см
За даними про відстані на місцевості та відрізками на карті, що відповідають цим відстаням, можна визначати масштаби планів і карт. Наприклад, вулиця завдовжки 2 км на карті зображена лінією 8 см. Який масштаб карти?
З умови задачі ми бачимо, що відрізку на карті довжиною 8 см відповідає відстань на місцевості завдовжки 2 км. Для запису числового або іменованого масштабу нам потрібно знати, яка відстань на місцевості відповідає відрізку 1 см на карті. Щоб дізнатися про це, можна скласти таку пропорцію:
8 см – 2000 м (або 2 км)
1 см — х м
х = 1 • 2000 = 250 (м)
8
Отже, масштаб карти становить: в 1 см — 250 м, або 1:25 000.
4. Визначте масштаби карт, використовуючи дані таблиці.
| Відрізок на карті (мм) |
Відстань на місцевості (м) |
Розрахунок (м) | Масштаб іменований | Масштаб числовий |
| 12,5 мм = 1,25 см | 1250 | 1 • 1250 : 1,25 = 1000 |
1см – 1000м або 1 см – 1 км |
1 : 100000 |
| 199 мм = 19,9 см | 19 900 | 1 • 19900 : 19,9 = 1000 |
1см – 1000м або 1 см – 1 км |
1 : 100000 |
| 11 мм = 1,1 см | 550 | 1 • 550 : 1,1 = 500 | 1см – 500 м | 1 : 50000 |
| 84 мм = 8,4 см | 840 | 1 • 840 : 8,4 = 100 | 1 см – 100 м | 1 : 10000 |
| 22,8 мм = 2,28 см | 570 | 1 • 570 : 2,28 = 250 | 1 см – 250 м | 1 : 25000 |
| 57,4 мм = 5,74 см | 2870 | 1 • 2870 : 5,74 = 500 | 1 см – 500 м | 1 : 50000 |
| 128,5 мм = 12,85 см | 1285 | 1 • 1285 : 12,85 = 100 | 1 см – 100 м | 1 : 10000 |
5. Якої довжини має бути лінія на карті масштабу 1:200 000, якщо на карті масштабу 1:500 000 вона дорівнює 40 см?
Якщо при збільшенні в 500000 довжина відрізка дорівнює 40 см, тоді
40 : 500000 • 200000 = 16 (см) – довжина відрізка при збільшенні в 200000 разів.
6. Визначте числові масштаби карт, якщо відомо, що 1 см2 на карті відповідає на місцевості 1 га: 100 га.
1 га = 100м • 100м = 10000 см • 10000 см
1 : 10000
100 га = 10000м • 10000м = 1000000 см • 1000000 см
1 : 1000000
7. Відстань на місцевості від Києва до Одеси приблизно дорівнює 450 км. На карті вона становить 7,5 см. Який числовий масштаб карти?
Складемо пропорцію
7,5 см – 450 км
1 см – х км
х = 1 • 450 = 60 км, 60 км = 60 000м = 6000000 см
7,5
1 : 6000000
8. Визначте, у скільки разів розміри на плані зменшено порівняно із справжніми, користуючись планом місцевості (мал. 28). Яким масштабом потрібно користуватись і чому?
У 20 000 разів.
На плані краще користуватися лінійним або іменованим масштабом.
9. Визначте, у скільки разів зменшені справжні розміри на плані, якщо відомо, що масштаб в 1 см — 250 м.
Оскільки 250 м = 25000 см, маємо числовий масштаб 1 см : 25000, тобто справжні розміри зменшені в 25000 разів.
10. Визначте відстань між двома об'єктами, що позначаються позамасштабними умовними знаками (оберіть самостійно), використовуючи спочатку іменований, а потім лінійний масштаб. Порівняйте результати своїх вимірювань і зробіть висновок.
• На планах і великомасштабних картах масштаб у будь-якій точці зображення завжди однаковий і за ним можна проводити вимірювання.
11. Оберіть масштаб, у якому можна було б зобразити на аркуші зошита план шкільного подвір'я.
Масштаби вибирають залежно від величини відстані, яку потрібно зобразити. Наприклад, треба зобразити відстань 6 км. Тоді масштаб в 1 см — 10 м не підходить, тому що ця відстань відповідає лінії в 600 см, тобто в 6 м; але лінію в 6 м не можна помістити на звичайному аркуші паперу. Зручніше вибрати масштаб в 1 см — 1 км. При такому масштабі відстань у 6 км буде відповідати лінії в 6 см.
1 см – 20 м 1 : 2000
12. Запишіть числовий та іменований масштаби, якщо місцевість на ньому зменшена у 200 разів: у 500 разів: у 1000 разів.
1 : 200 1 см – 2 м, бо (1 см – 200 см = 2 м)
1 : 500 1 см – 5 м, бо (1 см – 500 см = 5 м)
1 : 1000 1 см – 10 м, бо (1 см – 1000 см = 10 м)
13. У скільки разів зменшена відстань на планах із масштабами 1:25, в 1 см — 50 м? На плані з яким масштабом об'єкти зображені найбільш чітко?
У 25 разів.
У 5000 разів , бо 50 м = 5000 см, тоді числовий масштаб 1 : 5000
14. Визначте числовий масштаб плану, на якому відстань від будинку до стадіону дорівнює 5 см, якщо на місцевості ця відстань становить 100 м.
Складемо пропорцію
5 см – 100 м
1 см – х м
х = 1 • 100 = 20 м, оскільки 20 м = 2000 см, маємо числовий масштаб
5
1 : 2000
СТОРІНКА 52 – 56
§ 11. План місцевості
1. Що таке план місцевості?
План місцевості — це креслення невеликої ділянки місцевості на площині, виконане в певному масштабі й за допомогою умовних знаків (охоплюють невеликі території, тому не враховують кривизни земної поверхні). Є найпростішим видом зображення земної поверхні.
2. Чим відрізняється план місцевості від малюнка, фотознімка, космічного знімка?
Основні ознаки плану місцевості:
— план місцевості — це креслення вигляду зверху невеликої ділянки земної поверхні;
— відстані між об'єктами й самі об'єкти на плані місцевості зменшені відповідно до масштабу;
— на плані місцевості всі об'єкти зображуються за допомогою умовних знаків.
На відміну від малюнка, фотознімка, космічного знімка, на плані місцевості є умовні знаки.
3. Для чого проводять окомірне знімання місцевості?
За допомогою окомірного знімання можна скласти найпростіший план місцевості. Під час окомірного знімання визначають напрямки й вимірюють відстані.
4. Яке обладнання потрібне для окомірного знімання плану місцевості?
Планшет із компасом (виготовляють із фанери або цупкого картону, у верхньому куті закріплюють компас, причому лінія «північ – південь» має бути паралельною до довшої сторони планшета), візирна, тобто тригранна лінійка (використовують для креслення напрямків), олівець, гумка, шпилька.
Відстані до об'єктів вимірюють кроками й відкладають на відповідних напрямках у певному масштабі, для відкладання пройдених відстаней на планшеті завчасно треба побудувати лінійний масштаб кроків.
Для зображення окремих дерев, стовпів, криниць, невеликих будівель достатньо нанести одну точку; для позначення прямолінійних предметів — доріг, парканів. ліній електропередач, канав — потрібно не менше як дві точки, які потім з'єднуються прямою; якщо об'єкт має звивисті обриси (берег річки або озера, струмок, контур лісу), на план треба нанести точки поворотів, а потім через них провести криву лінію контуру.
5. Опишіть послідовність дій під час окомірного знімання місцевості з однієї точки.
Порядок окомірного знімання невеликої ділянки місцевості:
1. Ознайомлюються з ділянкою місцевості й обирають точку знімання (полюс).
2. Обирають масштаб знімання.
3. За допомогою компаса орієнтують планшет, прикріплюють аркуш паперу і креслять лінію «північ-південь».
4. Спрямовують візирну лінійку від точки знімання, що позначена на аркуші, на предмет, який потрібно зобразити на плані.
5. Креслять олівцем лінію візування на цей предмет.
6. Вимірюють відстань від точки стояння до предмета й відкладають її в обраному масштабі.
7. Креслять топографічній знак об'єкта. У такій самій послідовності позначають усі інші обрані для знімання об'єкти.
6. Складіть план знайомої вам місцевості, використовуючи умовні знаки.
Працювати з планом місцевості, а згодом і з географічною картою, неможливо, не вивчивши «мови карти» — умовних знаків і способів зображення об'єктів і явищ.
Умовні знаки — це графічні символи, які застосовують для позначення на планах місцевості та географічних картах розташування різноманітних об'єктів і явиш, їх якісних і кількісних характеристик.
Умовні знаки об'єктів на плані називають топографічними. Вони вказують на місцеперебування об'єкта місцевості, за їх допомогою ми можемо уявити й описати ці об'єкти. Наприклад, за топографічною картою ми можемо дізнатися про річку. Умовні знаки «розкажуть» нам про те, як вона називається, про швидкість і напрямок течії річки, її ширину та глибину, характер ґрунту дна річки, характеристику моста через річку.
Такі знаки подібні до самих об'єктів. Вони відрізняються не лише конфігурацією, а й кольором (кожному природному об'єкту на плані відповідає певний символічний колір: ліс — зелений, річка, озеро, болото — синій).
7. Запитайте в батьків, якими топографічними картами користуються члени вашої родини. Яке їх значення? Ознайомтеся з ними. Яка інформація на них зображена?
Топографічні карти використовують при гідроенергетичному, транспортному будівництві, проектуванні залізниць, автомобільних доріг, геологічних дослідженнях, географічних дослідженнях територій, для вивчення місцевості.
Карта автомобільних доріг, у побуті складають план своїх приміщень (будинку, квартири, кімнати), дачної ділянки, подвір'я, саду тощо.
8. Придумайте завдання на визначення напрямку за планом місцевості в атласі.
Орієнтуватись на місцевості – означає вміти визначати напрямки горизонту.
На планах напрямок на північ часто позначають стрілкою. Якщо стрілки немає, то напрямок «північ—південь» потрібно визначати за вертикальними сторонами рамки плану (північ на плані завжди вгорі, південь — унизу, ліворуч на плані — захід, праворуч — схід, знаючи основні сторони горизонту, легко визначити проміжні).
9. Назвіть об'єкти, які знаходяться на півночі, півдні, заході та сході вашого населеного пункту.
10. За планом місцевості визначте.
Якщо за планом місцевості потрібно визначити, у якому напрямку від початкового об'єкту знаходиться шуканий, тоді напрямок на північ на сторонах горизонту зіставляємо з північним напрямком на плані, уявно накладемо центр схеми сторін горизонту на початковий об'єкт, тоді лінія від нього на шуканий об'єкт покаже нам потрібний напрямок.
а) у якому напрямку від струмка Гримучого знаходиться стадіон? Зх
б) у якому напрямку від озера Щука знаходиться школа? ПнЗх
в) у якому напрямку через місцевість протікає річка Змійка? з Пн на Пд.
11. Поділіть за групами умовні знаки, зображені на плані.
Усі умовні знаки поділяються на масштабні, позамасштабні, лінійні та пояснювальні.
Масштабні умовні знаки використовуються для зображення таких об'єктів, які займають площинний характер поширення (луки, озера, ліси, поля тощо), їх величину можна визначити за планом.
Позамасштабні умовні знаки використовують для показу об'єктів, які не можуть бути зображені в масштабі карти (криниця, млин, нафтова вежа тощо).
Лінійні умовні знаки — картографічні умовні знаки, що використовуються для зображення об'єктів лінійного характеру, довжина яких виражається в масштабі карти (залізниці, річки, лінії електропередач).
Пояснювальні умовні знаки (значки, стрілки, штрихування, написи й буквено-цифрові позначення) дають додаткову якісну й кількісну характеристику географічних об'єктів.
Також для зображення місцевості за допомогою умовних знаків потрібно дотримуватися правил їх нанесення.
СТОРІНКА 57 – 60
§ 12. Географічні карти
Географічна карта — це зменшене узагальнене (генералізоване) зображення Землі та її частин, виконане за допомогою умовних знаків і математичних законів. Іншими словами географічна карта — зменшене узагальнене зображення поверхні на площині, виконане за допомогою умовних знаків у масштабі з урахуванням форми Землі.
Графічні символи, якими на карті позначають певні об'єкти, їх розташування, форму, площу, характеристики, називають картографічними умовними знаками.
Системи умовних позначень, використаних на карті, з текстовими поясненнями до них, називають легендою карти.
1. Розгляньте фізичну карту України. Визначте масштабні, позамасштабні та лінійні умовні знаки.
Картографічні умовні позначення — умовні знаки, підписи, буквені та цифрові позначення, а також способи картографічного зображення.
Розрізняють кілька видів умовних знаків.
• Масштабні (або контурні) умовні знаки передають дійсні розміри об'єктів, які виражаються в масштабі карти (контури лісу, луків, болота, озера тощо).
• Позамасштабними умовними знаками позначають об'єкти, які не можна показати в масштабі карти (аеродроми, пам'ятники, колодязі, дерева, населені пункти).
• Лінійні (річки, шляхи сполучення, напрям повітряних течій);
• Пояснювальні умовні знаки доповнюють характеристику об'єкта (стрілка біля знака річки показує напрямок її течії, назви населених пунктів).
Масштабні: контури лісів, боліт, озер, червоний контур областей.
Позамасштабні: корисні копалини, населені пункти.
Лінійні: річки, канали.
Пояснювальні: назви населених пунктів.
2. До якої групи умовних знаків можна віднести позначення маршрутів експедицій мандрівників?
Лінійні умовні знаки.
3. Які групи умовних знаків використовують під час складання карти лісів, карти корисних копалин?
Для карти лісів масштабні знаки контурів зон; немасштабні для кількості рослин, занесених до червоної книги; пояснювальні для назв лісових зон.
Для карти корисних копалин масштабні знаки контурів металогенічних зон; немасштабні знаки корисних копалин; пояснювальні знаки для назв населених пунктів.
4. Позначте на контурній карті світу Україну та вашу область. Який спосіб зображення ви виберете?
За складністю рисунка й особливостями використання графічні символи розрізняють
а) значкові (геометричні – точка чи коло для населених пунктів, фігури для корисних копалин; буквені – скороченні назви, початкова буква назви; наочні – значки за виглядом схожі на об'єкт );
б) лінійні (лінії гірських хребтів, межі політико-адміністративного поділу, дороги, лінії електропередач, річки, рух вітру, морських течій);
в) заповнювальні (колір, штрихування);
г) буквені та цифрові (висота вершини, назви населених пунктів).
Тобто графічний символ умовного позначення формується різними зображувальними засобами — точки, лінії, штрихи, колір, букви тощо.
Лінійний спосіб для зображення контуру області.
СТОРІНКИ 60 – 64
§ 13. Класифікація карт. Географічні атласи
Для складання карт учені використовують комп'ютерні технології та дані дистанційного зондування Землі з космосу за допомогою аерофотознімків і космічних знімків. Сучасні географічні карти завдяки широкому поширенню комп'ютерних технологій карти стали електронними (зображення на них можна рухати, збільшувати або зменшувати, а головне — постійно оновлювати, це особливо необхідно для карт погоди й екологічних карт).
Види карт.
Туристичні карти використовують туристи (на них показано розміщення готелів і кемпінгів, місць відпочинку, мережу автомобільних і залізничних доріг, великих населених пунктів, станцій технічного обслуговування автомобілів, річкової сітки й межі лісових масивів, історико-культурних пам'яток). Туристичні плани складають у різних масштабах, якщо масштаб не зазначений, то його можна визначити за відомими відстанями для даної місцевості, наприклад за відстанню між населеними пунктами).
Морські карти використовують для забезпечення суднопластва (навігаційні (для визначення місцеперебування корабля в морі, тому позначають морські шляхи, показують рельєф морського дна, відмітки глибин, обрисів і характер берегів, течії, мілини), допоміжні й довідкові.
Карти лісів, що відображають розміщення й різні характеристики лісу, мають важливе наукове й господарське значення, бо їх необхідно оновлювати кожні 10-15 років.
Історичні карти — унікальне інформаційне джерело та засіб дослідження (старовинні карти містять факти, відомості про віддалені від нашого часу епохи, сучасні історичні карти відображають явища та події, розміщення держав, торговельні шляхи та іншу інформацію).
Контурні карти використовуються школярами на уроках географії та історії. Контурні карти часто називають німими картами, на них проведені лише паралелі й меридіани, є контури (обриси) материків, океанів, морів, островів, нанесені річки й озера, але всі ці об'єкти подані без підписів.
Деякі практичні роботи з географії передбачають нанесення різних географічних об'єктів на контурну карту. Для заповнення контурної карти необхідно відповідно до існуючих правій її оформлення знайти місцеперебування географічних об'єктів, уміти позначати й підписувати їх.
Карти містять важливі й цінні відомості про місцевість, їх використовують геологи, інженери , туристи, землеупорядники й архітектори, водії, проектувальники, військові, синоптики, пожежники, льотчики, зв'язківці та ін.
1. Чим відрізняється карта від плану?
Географічна карта має деякі спільні ознаки із планом місцевості (зменшене зображення земної поверхні; усі об'єкти та явища показано на карті умовними знаками; під час складання відбувається процес відбору та узагальнення).
Особливості карти:
1) позамасштабних знаків на географічній карті значно більше, ніж на плані, їх кількість зростає із зменшенням масштабу;
2) процес відбору й узагальнення змісту карти (генералізація) відповідно до призначення карти, теми та масштабу;
3) перехід від сферичної поверхні Землі до площини спеціальними
математичними способами (попри намагання точності всі карти мають деякі спотворення: площ, кутів, форм, вони призводять до неточностей у результатах виміряних відстаней і кутів напрямків);
4) наявні меридіани та паралелі, зображені нерівності поверхні.
2. За якими ознаками класифікують карти?
Класифікацію карт можна провести за такими основними ознаками:
а) за охопленою територією (поділяють на карти світу, материків і їх частин, карти країн, країв, областей, районів, міст);
б) за масштабом (великомасштабні – масштаб від 1:1000 до 1:100 000; середньомасштабні – масштаб від 1 : 100 000 до 1:1 000 000; дрібномасштабні – масштаб менше 1:1 000 000);
в) за змістом (загальногеографічні та тематичні):
г) за призначенням згідно необхідністю використання карт у різних сферах діяльності людини (науково-довідкові, навчальні, туристичні карти).
3. Як поділяють карти за масштабом? Установіть, до якої групи карт належать карти шкільного атласу.
Великомасштабні (їх ще називають топографічними) - масштаб від 1:1000 до 1: 100 000.
Середньомасштабні (їх ще називають оглядово-топографічними) - масштаб від 1:1 000 000 (наприклад, карти окремих територій та областей України).
Дрібномасштабні (їх ще називають оглядовими) – масштаб менше 1:1000 000 (карти шкільного атласу). Такі карти створені для загального огляду, охоплюють велику територію, дуже узагальнені (генералізовані), мають значні спотворення обрисів і форм, відстаней і напрямків.
4. Чим відрізняються тематичні карти від загальногеографічних?
Карти, які передають зовнішній вигляд земної поверхні, нічого спеціально не виділяючи на перший план, називаються загальногеографічними (на них одночасно зображають населені пункти, річки, озера, форми земної поверхні, глибини океанів, державні кордони, шляхи сполучення, приділяючи всім об'єктам однакову увагу).
На тематичних картах зображають об'єкти або явища та їх взаємозв'язки, їх зміст визначається тією чи іншою темою (вони поділяються на дві основні групи: карти природних явищ – ґрунтів, природних зон, будови земної кори, клімату, екологічні карти тощо і карти суспільних явищ - політичні, економічні й історичні карти).
5. Які умовні знаки використовують під час складання великомасштабних карт?
Великомасштабні карти називають топографічними, з них карти масштабу 1:25000 і більше називають топографічними планами. Чим менша площа ділянки, яка зображена на карті, і чим більший її масштаб, тим менше спотворень, тому найбільш детальними та точними є великомасштабні карти (топографічні).
6. Розгляньте атлас, ознайомтеся з його змістом. З яких карт він складається? Які з них відносять до загальногеографічних, а які — до тематичних?
Сукупність різних карт та довідкових матеріалів (графіки, таблиці, ілюстрації, перелік уміщених у них карт, таблиці умовних позначень, покажчики географічних назв, за якими легко знайти зображення будь-якого об'єкта на зазначеній карті, що є в атласі тощо), зібраних у певному порядку в одну книжку, називають географічним атласом.
За охопленням території розрізняють атласи всієї планети, материків та океанів, країн, адміністративних районів, соціально-економічні й історичні.
За змістом найбільш повну й різноманітну характеристику території дають комплексні атласи, у яких відображено компоненти природи, економіки, населення та культури, їх взаємозв'язки й динаміку.
Шкільні краєзнавчі атласи призначені для вивчення рідного краю учнями загальноосвітніх навчальних закладів і краєзнавцями-аматорами (міститься інформація про природу, господарство, культуру, населення, адміністративно-територіальний устрій певної території, зміст краєзнавчих атласів, як правило, доповнюється фотографіями, малюнками, таблицями, діаграмами тощо).
7. Дізнайтеся, якими атласами користуються члени вашої родини.
Батько користується атласом автомобільних доріг, брат - шкільним атласом.
8. Виберіть будь-яку карту атласу й охарактеризуйте її за:
а) територією:
б) масштабом.
СТОРІНКА 65 – 67
§ 14. Градусна сітка на глобусі та географічній карті
Градусна сітка - сітка на глобусі або карті, утворена паралелями й меридіанами, які проведено через певну кількість градусів. Лінії меридіанів і паралелей необхідні для орієнтування, бо вказують напрямок на основні сторони горизонту: лінії паралелей указують напрямок «схід-захід»,а лінії меридіанів — «північ-південь». За їх допомогою можна описати положення об'єкта на Землі.
Для визначення положення точки на прямій, площині чи в просторі існує загальноприйнятий спосіб – метод координат, бо через будь-яку точку земної поверхні проходить своя паралель і свій меридіан.
Земна вісь – уявна лінія, навколо якої відбувається добове обертання Землі.
Полюси (Північний і Південний) – точки перетину умовної земної осі з поверхнею Землі (полюси на відміну від інших точок поверхні Землі не обертаються навколо земної осі).
Екватор (з латин, вирівнювач) — уявна лінія, що проходить на однаковій відстані від полюсів і поділяє Землю на дві півкулі: Північну й Південну.
Паралелі — умовні лінії, проведені на карті й глобусі паралельно до екватора (усі точки кожної лінії однаково віддалені від географічного полюса, довжини паралелей зменшуються з віддаленням їх від екватора до полюсів).
Меридіани (з латин, полуденний) — умовні найкоротші лінії, проведені на карті чи глобусі від одного полюса до іншого (всі земні меридіани сходяться на Північному й Південному географічних полюсах; мають однакову довжину; довжина кожного меридіана Землі становить 20 004 275 м; довжина 1° будь-якого меридіана приблизно становить 40 000:360° = 111 км, де 40 000 км — коло Землі, 1° дуги — 1/360 частина кола).
1. У якій півкулі розміщена Україна?
У Північній півкулі.
2. Від якої точки поверхні Землі можна почати рухатися тільки в південному напрямку?
Від Північного полюса.
3. Назвіть північні материки нашої планети.
Північна Америка, Євразія.
4. Чому довжина 1˚ у кілометрах на різних паралелях неоднакова?
Довжини паралелей зменшуються з наближенням до полюсів, оскільки Земля кулястої форми. Довжина 1° в кілометрах на різних паралелях часто позначена біля рамок карти в шкільних атласах.
5. Знайдіть на глобусі та карті світу річку, яка двічі на своєму шляху перетинає екватор.
Річка Конго.
6. Дослідіть, чи є на глобусі (карті) такі материки, які повністю розміщені в Південній півкулі.
Австралія, Антарктида.
СТОРІНКА 67 – 72
§ 15. Географічні координати
Градусна сітка на глобусі або карті, утворена паралелями й меридіанами, які проведено через певну кількість градусів, утворює географічну систему координат.
Осями географічної системи координат є екватор і нульовий меридіан (подібно до осей прямокутної системи координат у математиці). Як екватор ділить Землю на Північну й Південну півкулі, так початковий меридіан ділить земну кулю на Східну й Західну півкулі.
Географічні координати — це широта й довгота певної точки земної поверхні. Щоб визначити географічну широту точки, потрібно дізнатися, на якій паралелі вона знаходиться, для визначення географічної довготи точки необхідно дізнатися, на якому меридіані вона знаходиться.
На великомасштабній карті географічні координати необхідно визначати точніше, для цього використовують спосіб поділу одного градуса на 60 (мінута). Точні координати географічного центру України — 48° 23' пн. ш., 31° 1' сх. д.
Довжина дуги паралелі в 1° на різних паралелях
|
Географічна широта для обох півкуль |
Довжина дуги в 1: паралелі (км) |
|
0' |
111,3 |
|
10' |
109,6 |
|
20' |
104,6 |
|
ЗО' |
69,5 |
|
40' |
85,4 |
|
50' |
71,7 |
|
60' |
55,8 |
|
70' |
38,2 |
|
80' |
19,4 |
|
90' |
0 |
Система космічної навігації. Визначити географічні координати дає змогу глобальна система позиціонування (СРS), яка базується на роботі 24 космічних супутників і 5 наземних станцій. Для визначення координат використовують 4 супутники, на яких установлені точні прилади. На поверхні Землі координати місцеперебування визначають за допомогою СР5-приймача.
1. Для чого потрібні координати?
Щоб однозначно визначати положення («географічну адресу») об'єкта на карті чи глобусі. Визначити координати точки — означає вказати географічну широту паралелі та географічну довготу меридіана, які перетинаються в даній точці.
2. На які півкулі екватор ділить земну кулю?
На Північну і Південну.
3. Які точки з'єднують меридіани?
Північний та Південний полюси.
4. Чому початковий меридіан називають Гринвіцьким?
У 1884 р. міжнародна Вашингтонська конференція прийняла за початковий (нульовий) так званий Гринвіцький меридіан, бо проходить через Гринвіцьку обсерваторію поблизу Лондона.
5. Що показує географічна широта? Що таке географічна довгота?
Географічна широта — відстань уздовж меридіана в градусах від екватора до будь-якої точки земної поверхні (якщо точка лежить на південь від екватора, то її широта буде південна, скорочено пд. ш., якщо на північ – північна широта, скорочено пн. ш.).
Географічна довгота — відстань уздовж паралелі в градусах від нульового меридіана (Гринвіцького) до будь-якої точки земної поверхні (якщо точка лежить на захід від початкового меридіана, то її довгота західна, скорочено зх. д., якщо на схід – східна довгота, скорочено сх. д.).
Координати точки перетину екватора та Гринвіцького меридіана записуються так: 0° ш. 0 ° д.
6. По якій паралелі кругосвітня подорож буде найдовшою, а по якій — найкоротшою?
Найдовшою по екватору, найкоротшою на полюсах.
7. Установіть, який меридіан Західної півкулі є продовженням меридіана 12˚ сх. д.
12˚ зх. д.
8. Визначте географічну широту м. Парижа та м. Сіднея.
Париж (48˚ пн. ш.), Сідней (33˚ пд. ш.)
9. Визначте координати таких географічних об'єктів: вулкан Кіліманджаро (3˚ пд. ш., 37˚ сх. д.); о. Пасхи (27˚ пд. ш., 109˚ зх. д.); південна точка о. Шрі-Ланка (5˚ пн. ш., 80˚сх. д.).
Практична робота 2. Визначення географічних координат за географічною картою.
Щоб підготуватися до практичної роботи для визначення географічних координат, виконайте завдання на контурній карті.
1. Позначте вздовж меридіанів стрілочки від екватора до Північного полюса й напишіть над ними назву широти; уздовж меридіанів стрілочки від екватора до Південного полюса й напишіть над ними назву широти.
2. Від початкового меридіана вздовж екватора позначте стрілочки до меридіана 180. Над ними напишіть західну та східну довготу.
Алгоритм визначення географічної широти
Користуючись картами атласу:
• назвіть географічну широту розташування точки щодо екватора: на північ від екватора — північна широта, на південь — південна широта;
• визначте за східною та західною рамками карти, через скільки градусів проведені паралелі, ціну поділок у градусах;
• проведіть через дану точку паралель і визначте довжину дуги меридіана від екватора до точки в градусах.
Розгляньте три можливі варіанти розташування точки.
І варіант. Точка пересікається паралеллю:
• визначити за рамкою карти в градусах числове значення паралелі, яка перетинає точку.
II варіант. Точка лежить недалеко від рамки карти:
• провести через точку паралель до рамки карти:
• відрахувати по рамці карти число градусів від проведеної вами паралелі до паралелі на карті, яку ми обрали для відліку;
• додати число градусів до числового значення паралелі, яку ви взяли для відліку.
III варіант. Точка віддалена від рамки карти:
• провести через точку між двома паралелями відрізок меридіана, розділити його на таку кількість частин, як на рамці карти:
• відрахувати від визначеної для відліку паралелі по меридіану число градусів до точки;
• додати число градусів до числового значення цієї паралелі.
Алгоритм визначення географічної довготи
Користуючись картами атласу:
• назвіть географічну довготу розташування точки щодо початкового меридіана: на схід від початкового меридіана до 180° — східна довгота, на захід до 180° — західна довгота;
• визначте по екватору, через скільки градусів проведені меридіани, ціну поділок у градусах;
• проведіть через дану точку меридіан і визначте довжину дуги паралелі від початкового меридіана до точки в градусах.
Розгляньте три можливі варіанти розташування точки.
I варіант. Точка перетинається меридіаном:
• визначити по екватору в градусах числове значення меридіана, який перетинає точку.
II варіант. Точка лежить недалеко від екватора:
• провести через точку меридіан до рамки екватора;
• відрахувати по екватору число градусів від проведеного вами меридіана до меридіана на карті, який ви обрали для відліку;
• додати число градусів до числового значення меридіана, який ви взяли для відліку.
III варіант. Точка віддалена від екватора:
• провести через точку між двома меридіанами відрізок паралелі, розділити його на таку кількість частин, як на рамці карти;
• відрахувати від визначеного для відліку меридіана по паралелі число градусів до точки;
• додати число градусів до числового значення цього меридіана.
1. Визначте, у якій півкулі щодо екватора й нульового меридіана знаходяться міста.
| назва міста | Щодо екватора |
Щодо нульового меридіана |
| Париж | у Північній | у Східній |
| Київ | у Північній | у Східній |
| Каїр | у Північній | у Східній |
| Вашингтон | у Північній | у Західній |
2. Позначте й підпишіть на контурній карті міста, які мають такі координати.
| № | Географічні координати | Назва міста |
| 1 | З1° пн. ш., 32° сх. д. | Порт-Саїд |
| 2 | 39° пн. ш., 34° сх. д. | Киршехір |
3. Визначте географічні координати вашого населеного пункту.
4. Знайдіть на глобусі точку на Землі, протилежну м. Києву. Назвіть її географічні координати.
50° пд. ш., 40° зх. д.
5. Визначення географічної широти точки на місцевості.
Вимірювання висоти Полярної зорі над горизонтом дає змогу дізнатися про географічну широту місця спостереження. Прикріпивши висок до центра транспортира (наприклад, використати шкільний транспортир діаметром 50 см), можна починати вимірювання. Наведемо основу транспортира на Полярну зорю й зробимо підрахунок по виску. Якщо на шкалі транспортира нульова поділка нанесена в центрі, а з обох сторін — 90˚, то показник виска буде відповідати широті місця. Якщо поділки нанесені так, як на шкільному транспортирі (90˚ — у центрі, 0˚ і 180˚ — з обох сторін), то для визначення широти потрібно від 90˚ вирахувати показники виска.
6. Визначте географічні координати вашого місцезнаходження.
СТОРІНКА 74 – 76
§ 16. Внутрішня будова Землі
1. З яких частин складається внутрішня будова Землі?
Надра Землі неоднорідні й мають дуже складну будову.
В центрі Землі міститься ядро, оточене мантією, а над нею розташована земна кора.
2. Розкажіть про будову й особливості земного ядра.
Ядро — найгарячіша й найщільніша частина Землі, речовина якої перебуває у твердому розжареному стані (діаметр ядра становить майже 3500 км; глибина залягання ядра — 2900 км; припускають, що ядро складається із заліза з домішками нікелю; неоднорідне, тому учені визначають зовнішню або в'язку (завтовшки майже 2200 км перебуває в розрідженому стані при температурі 4000 °С) і внутрішню або тверду (діаметром майже 1300 км дуже тверда й розжарена до температури 5000 °С) частини ядра.
Учені вважають, що ядро обертається трохи швидше, ніж уся наша планета, і це є однією з причин виникнення в Землі магнітного поля.
3. Що таке мантія Землі?
Мантія – оболонка (з грецьк. покривало, плащ) Землі, розміщена між ядром і земною корою (товщина майже 2900 км; складається з розжарених від 4000 °С до 1000 °С кристалічних гірських порід; речовина мантії, незважаючи на таку високу температуру, є твердою, бо перебуває під дуже високим тиском; верхня частина завтовшки 200 – 250 км, її називають астеносферою, дещо розріджена й пластична).
З процесами, що відбуваються в мантії Землі, пов'язані виверження вулканів і рухи земної кори.
4. Що називають земною корою і як вона утворилася?
Земна кора — зовнішній твердий шар Землі, що має товщину від 5 км під океанами й до 70 км під материками.
Вона утворилася в ті часи, коли вся наша планета перебувала в розжареному стані, найлегші частинки її речовини спливали на поверхню й, охолоджуючись, застигали. Спочатку утворився суцільний шар базальту, потім на його поверхню почали спливати велетенські «острови» граніту, з яких сформувалися материки та великі острови.
5. Назвіть та охарактеризуйте типи земної кори.
Виокремлюють два типи земної кори: океанічний (характеризується наявністю двох шарів — базальту й осадових гірських порід) і материковий (має три шари – базальту, граніту й осадових гірських порід).
6. Що таке літосфера?
Літосфера (з грецьк. камінь) — тверда оболонка Землі, що охоплює земну кору й верхню частину мантії ( товщина літосфери становить від 50 до 200 км; на її поверхні формується рельєф, відбуваються процеси руйнування й нагромадження гірських порід і мінералів, утворюється ґрунт).
7. Порівняйте потужність (товщину) внутрішніх шарів Землі.
У ядрі міститься 17 % речовини Землі (іншими словами займає об'єму), у мантії — 83 %, на земну кору припадає 1 %!
8. Які методи використовують учені для вивчення внутрішньої будови Землі?
Геологія — відносно молода наука, хоча люди добували корисні копалини з надр Землі ще до нашої ери. Вивченням будови й розвитку Землі як планети займаються вчені-геологи. Проте, незважаючи на досягнення сучасної науки та техніки, надра Землі залишаються майже не доступними для людини й тому таємничими.
Прямі методи:
будівництво шахт і буріння свердловин (сучасні технології буріння дають змогу проникнути не глибше 12 км 262 м);
дослідження продуктів виверження вулканів (дає можливість ученим більш детально вивчати склад речовини надр Землі).
Непрямі методи ґрунтуються на поширені хвиль та математичних обчисленнях.
Сейсмічний (з грецьк. коливання, землетрус) метод у вивченні внутрішньої будови Землі заснований на факті зміни швидкості поширення хвиль, що утворюються під час вибуху; дає змогу вивчати глибинну будову не тільки земної кори, а й більш глибоких шарів Землі; вперше застосував академік Петербурзької академії наук Борис Голіцин (1862-1916).
9. Придумайте розповідь про мандрівку до центра Землі.
СТОРІНКА 77 – 80
§ 17. Літосфера. Літосферні плити
Пластична речовина верхнього шару мантії зумовила поділ літосфери на окремі плити, а також вертикальні та горизонтальні рухи літосферних плит.
1. Що таке літосферні плити? Як вони утворилися?
Літосферні плити – великі частини літосфери (тверда оболонка Землі, яка охоплює земну кору й верхню частину мантії), що обмежені глибинними розломами й перебувають у постійному русі.
Припускають, що речовина мантії, що обмежує літосферу знизу пластична й може перетікати. У процесі застигання розплавленої речовини Землі на її поверхні літосфера не суцільна, а складається з великих блоків, між якими глибокі тріщини, які сягають поверхні астеносфери.
2. Чому літосферні плити рухаються? Як називаються такі рухи?
Літосферні плити здатні повільно рухатися, оскільки лежать на в'язкій і пластичній речовині астеносфери. Речовина астеносфери, піднімаючись тріщинами вгору, ніби розсуває літосферні плити в протилежні боки, оскільки Земля має кулясту форму, в іншій частині планети ці велетенські кам'яні блоки зіштовхуються.
Літосферні плити зазнають вертикальних і горизонтальних рухів.
Рухи земної кори вивчає наука тектоніка, а самі рухи називають тектонічними.
Горизонтальні рухи – це рух материків називають горизонтальними рухами літосфери (материки, основою яких є велетенські острови граніту на базальтовій основі літосферних плит, теж рухаються разом із плитами: одні материки розходяться один від одного, а інші, оскільки Земля кулястої форми, в цей час взаємно зближуються зі швидкістю від кількох міліметрів до 5-7 см на рік), виникнення серединно-океанічних хребтів та областей складчатості.
Вертикальні рухи – повільні опускання окремих ділянок поверхні зі швидкістю до кількох сантиметрів на рік. які пов'язані з дією процесів, що відбуваються в надрах (у результаті вікових рухів земної кори на поверхні Землі сухопутні умови можуть змінитися морськими й навпаки).
Нерідко великі ділянки пластів гірських порід, з яких складаються літосферні плити, унаслідок розривів піднімаються або опускаються щодо сусідніх ділянок. Підняття по розриву ділянки земної кори називається горстом, опущення — грабеном. Горсти й грабени відносять до вертикальних рухів земної кори, хоча їх спричиняють горизонтальні рухи літосферних плит.
3. Як утворюються серединно-океанічні хребти?
У місцях розходження літосферних плит виникають рифти — лінійно витягнуті, подібні до рову тектонічні структури, з них речовина астеносфери витікає на поверхню й застигає, утворюючи на дні моря серединно-океанічні хребти (були відкриті наприкінці 50-х років XX ст.; на дні Світового океану утворюють єдину гірську систему загальною довжиною понад 60 тис. км, шириною 2000 км і відносною висотою 2-4 км; у центральній частині знаходиться ущелина з крутими схилами).
У районах серединно-океанічних хребтів відбуваються землетруси; на схилах хребтів розміщені діючі вулкани.
На дні Червоного моря знаходиться молода рифтова долина (майже 20 млн. років тому Аравійський півострів був з'єднаний з Африкою; однак пізніше Аравійська й Африканська літосферні плити почали рухатися в протилежні боки й між ними з'явилося море).
4. Як виникають області складчастості?
Області складчастості – у районах, де спостерігається зіткнення літосферних плит, гірські породи, які формують земну поверхню, зминаються в складки, утворюючи гірські системи (хоч осадові гірські породи, які входять до складу областей складчастості, тверді, але внаслідок повільного й невпинного стискання вони поступово зминаються, як пластилін).
В історії Землі визначають періоди, коли земна кора активно зминалася в складки, — епохи складкоутворення. Товщі гірських порід, які зім'яті в складки, утворюють складчасті гори, наприклад Кавказькі гори, що відрізняються значною висотою хребтів і вузькими, з крутими схилами, долинами.
5. У яких ділянках літосфери утворюються області складчастості й серединно-океанічні хребти?
Серединно-океанічні хребти й області складчастості — це ділянки, де земна поверхня формується особливо активно: у місцях розходження літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, а в місцях зіткнення — області складчастості.
6. Що є причиною руху літосферних плит і поверхні Землі?
Причиною руху літосферних плит, які змінюють поверхню Землі, є внутрішні сили нашої планети, вони мають дуже високу температуру й величезний тиск у глибинних шарах Землі.
7. Розгляньте в атласі карту «Літосферні плити». Знайдіть плиту, на якій ви живете. Підпишіть її на контурній карті.
Євразійська плита.
8. Використовуючи карту океанів, назвіть:
а) серединно-океанічний хребет, який не займає серединне положення
Індійський;
б) океан, де серединно-океанічний хребет роздвоюється на хребти
Тихий;
в) найширший серединно-океанічний хребет
Атлантичний.
СТОРІНКА 80 – 83
§ 18. Рухи земної кори
1. Розкажіть про походження материків та океанів.
Материки та океани утворилися внаслідок охолодження первинної атмосфери Землі, тектонічних рухів.
На думку вчених, майже 4 млрд. років тому первинна атмосфера Землі почала поступово охолоджуватися, водяна пара із застиглої магми потрапляла в повітря і утворювала хмари. Вода заповнила всі заглибини, дала початок первинному океану, а незатоплені ділянки суходолу стали основою сучасних материків.
Учені вважають, що сотні мільйонів років тому на Землі утворився єдиний материк Пангея й один океан Панталлас. Материк Пангея майже 150-220 млн років тому розколовся на материки Лавразію та Гондвану, між ними виник океан Тетіс. Лавразія згодом розкололася на Євразію й Північну Америку, а Гондвана — на Південну Америку, Антарктиду, Австралію та півострів Індостан, який рухався в бік Євразії, аж поки не приєднався до неї.
Вікові горизонтальні рухи літосферних плит пов'язані із зіткненням і розходженням літосферних плит і розташованих на них материків, що зумовило утворення сучасних гірських систем, океанічних западин, островів тощо. Процес формування сучасного вигляду материків і океанів триває.
2. Чому земну кору й верхню частину мантії назвали літосферою?
Літосфера (з грецьк. камінь) — тверда оболонка Землі, що охоплює земну кору й верхню частину мантії.
3. Наведіть докази існування повільних вертикальних рухів земної кори.
• На карті світу помітно, що обриси західних берегів Південної Америки й обриси східних берегів Африки подібні, а це свідчить про те, що колись вони були єдиним цілим.
• Гірські породи на віддалених один від одного материках подібні за складом і походженням.
• Точні вимірювання засвідчили, що північна частина Східноєвропейської рівнини опускається зі швидкістю майже 12 мм на рік, а південна — піднімається зі швидкістю до 10 мм на рік.
• Опускається прибережна територія Нідерландів, де море затоплює низинні рівнини.
• Опускається й одне з найкрасивіших міст світу — Венеція; його постійно поглинають води моря, на березі якого воно розміщено.
• Гірські райони піднімаються з більшою швидкістю, ніж проходить підняття рівнин, наприклад, Гімалаї, Анди ростуть зі швидкістю до кількох сантиметрів на рік.
Навіть на спокійних ділянках земної кори відбуваються повільні вертикальні переміщення: великі ділянки земної поверхні можуть підніматись або опускатися, швидкість коливальних рухів становить кілька міліметрів на рік.
Отже, у результаті вікових вертикальних рухів земної кори на поверхні землі сухопутні умови можуть змінитися морськими й навпаки.
4. До яких наслідків для людей, які живуть на узбережжях, призводять коливальні рухи земної кори?
У результаті повільного опускання земної поверхні великі території можуть бути затоплені морем, виникають стихійні лиха.
5. Що таке польдери?
Упродовж декількох століть жителі Нідерландів, де внаслідок опускання прибережної території море затоплює низинні рівнини, аби вберегти оброблені поля від наступу вод Північного моря, зводять дамби. Так виникли унікальні ділянки узбережжя — польдери.
6. Підготуйте розповідь про морські малюски амоніти, використовуючи різноманітні джерела інформації. Поясніть, чому їх скам'янілі рештки можна знайти на Східноєвропейській рівнині.
На території Східноєвропейської рівнини можна знайти химерні, закручені в тісну спіраль, скам'янілі раковини. Вони належать морським молюскам, які називаються амонітами, їх далекі потомки й тепер живуть у морях, тобто на місці, де кілька сотень мільйонів років тому жили амоніти, тепер суходіл.
7. Дізнайтеся, як залягають гірські породи у вашій місцевості. Про що це свідчить?
Вапнякові породи землі свідчать про те, що колись на території було море.
СТОРІНКА 84 – 87
§ 19. Землетруси
1. Що таке землетруси?
Землетруси — це підземні поштовхи й коливання земної поверхні, зумовлені раптовими розломами та зміщенням земної кори під дією внутрішніх сил (тепла і тиску).
2. У яких місцях на Землі та з яких причин вони відбуваються?
Матеріал літосферних плит залягає у вигляді потужних пластів базальту й граніту, їх краї менш стійкі. Коли дві літосферні плити зіштовхуються, виникає величезний тиск, краї плит руйнуються, створюючи розриви й поштовхи. Хвилі поштовхів від зіткнення літосферних плит поширюються в надрах Землі в усіх напрямках, а у місцях, де ці поштовхи досягають поверхні, виникають землетруси.
3. Що називають гіпоцентром та епіцентром землетрусу?
Гіпоцентр (вогнище) землетрусу – місце на глибині, де відбуваються зміщення й розриви (буває на глибині від 60 до 700 км).
Епіцентр землетрусу – місце над гіпоцентром на земній поверхні, де сила землетрусу відчувається найбільше.
Землетруси руйнують споруди, утворюють тріщини в поверхні, при цьому часто гинуть тисячі людей.
4. Як передається енергія землетрусу?
Хвилями від гіпоцентру у всі сторони. З віддаленням від епіцентру енергія сейсмічних хвиль поступово зменшується.
5. В яких одиницях вимірюють силу землетрусів?
Силу землетрусів визначають у балах за 12 бальною шкалою Ріхтера. яка вказує на кількість енергії, що у вогнищі землетрусу.
|
Сила землетрусів у балах |
Характеристика землетрусів |
Зовнішні вияви землетрусів |
|
1-3 |
Слабкі |
Відчутні окремим тваринам (риби, собаки, коні, ведмеді). Людина їх майже не відчуває. |
|
4-5 |
Відчутні |
Добре відчутні в приміщеннях. Дзвенить або б'ється посуд, тріскають шибки у вікнах. Надворі майже не відчутні. |
|
6-7 |
Сильні |
Руйнуються старі будівлі. Зміщуються важкі меблі. Обсипається штукатурка. |
|
8 |
Руйнівні |
Падають фабричні димарі, частково руйнуються кам'яні будинки. Змінюється рівень води в криницях. |
|
9 |
Спустошливі |
Руйнується більшість будов. Розриваються підземні трубопроводи, утворюються великі тріщини в земній поверхні. |
|
10 |
Знищувальні |
Викривляються залізничні рейки, утворюються багато тріщин на поверхні. Водойми затоплюють берега. |
|
11 |
Катастрофічні |
Руйнуються мости. З'являються тріщини на поверхні. Підземні трубопроводи й усі будинки повністю руйнуються. |
|
12 |
Дуже катастрофічні |
Предмети піднімаються в повітря. На поверхні Землі утворюються хвилі. Дуже змінюється рельєф місцевості. |
У середньому за рік на нашій планеті відбувається майже мільйон порівняно слабких землетрусів і 15-20 сильних, що призводять до значних руйнувань.
6. Як називаються хвилі, що утворюються на водній поверхні в результаті землетрусів океанічного дна?
Цунамі (з японської, хвиля в гавані) – велетенські руйнівні хвилі, спричинені землетрусами, які виникають під морським дном. Висота цунамі у відкритому морі в місці виникнення від 0,1 до 5 м (довжина хвилі велика, тому для кораблів вона непомітна), а біля берегів висота хвилі зростає до 10-50 м і більше (у цьому випадку цунамі може призвести до величезних руйнувань, особливо на мілководних берегах).
Найбільш небезпечні цунамі у вузьких неглибоких бухтах, тому при загрозі наближення цунамі моряки намагаються відвести судна якомога далі від берега.
6 грудня 2004 р. на межі літосферних плит у північно-східній частині Індійського океану (3˚ пн. ш., 96˚ сх. д.) стався найсильніший землетрус після 1964 р. Він спричинив руйнівне цунамі, що рухалося із середньою швидкістю 700 км/год і досягло берегів понад десяти країн. У результаті землетрусу та цунамі в Бангладеш, Індонезії, Шрі-Ланці, Індії, Кенії, Малайзії, Таїланді, Танзанії, на Мальдівських і Сейшельських островах загинуло майже 100 тис. чоловік, майже 5 млн людей залишилося без даху над головою. Цунамі вторглося в Тихий океан і досягло навіть Курильських островів (Росія), де висота хвилі становила 29 м.
7. Що називають сейсмічними поясами?
Сейсмічний пояс — це рухома ділянка земної кори, що виникає на межі літосферних плит, де проходять глибинні розломи.
Якщо нанести епіцентри землетрусів на карту світу, то видно, що землетруси відбуваються не всюди. Райони, де зафіксовані найсильніші землетруси, відповідають розташуванню ліній розломів, що розділяють літосферу на великі блоки, а отже, областям формування гірських хребтів.
8. У яких напрямках поширюються сейсмічні хвилі?
Від гіпоцентру в усі боки через пласти гірських порід розходяться сейсмічні хвилі, які передають руйнівну енергію землетрусу на великі відстані.
9. Чому в епіцентрі землетрусу спостерігаються найбільші коливання земної поверхні?
Епіцентр знаходиться над гіпоцентром – вогнищем землетрусу.
10. У чому нині полягає проблема попередження людей про надходження цунамі?
Цунамі виникає під морським дном раптово, там неможливо дослідити його появу, рухаються з великою швидкістю, бракує часу для попередження.
Спостереження за землетрусами здійснюються на сейсмічних станціях автоматично й безперервно. Для реєстрації сейсмічних хвиль використовуються сейсмографи, які записують коливання ґрунту, їх установлюють на значній глибині, щоб зменшити перешкоди від інших джерел коливань. Результати сейсмічних спостережень більшості станцій світу узагальнюють у Міжнародному сейсмічному центрі (Велика Британія) і використовують для вивчення не тільки землетрусів, а й внутрішньої будови Землі.
Наближення землетрусів здатні відчувати деякі тварини та риби (мешканці Японії спеціально купують певні породи акваріумних рибок, щоб, спостерігаючи за їх поведінкою, передбачити землетруси).
11. У яких районах нашої планети відбуваються найсильніші землетруси? Покажіть на карті зони землетрусів.
Учені відокремлюють на Землі три великих сейсмічних пояси: Альпійсько-Гімалайський (простягається від європейського узбережжя Атлантичного океану через південь Європи до Тихого океану, охоплюючи найбільші гірські системи Євразії), Тихоокеанський (кільцем оточує береги материків Тихого океану й прилеглі до них групи островів), Серединно-океанічний (охоплює серединно-океанічні хребти у Світовому океані).
12. Дізнайтеся, чи були землетруси у вашій місцевості. Якщо були, то якої сили та з якими наслідками.