Розв'язник до підручника "Українська література 6 клас Коваленко Л.Т."
МИКОЛА ВОРОНИЙ (1871-1938)
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
1. Перекажи батькам епізод із життя М. Вороного, який тобі найбільше запам'ятався.
Микола Кіндратович Вороний народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область) у сім'ї ремісника. По батьковій лінії один із його предків був гайдамакою. У материнському роду пишалися прославленим родичем, українським діячем Прокопом Колачинським — ректором Києво-Могилянської академії.
Згодом родина Вороних переїхала на Харківщину. Саме там він почав складати вірші. Перший твір «Не журись, дівчино» був надрукований у 1898 році. Через деякий час за поширення забороненої літератури Миколу виключили з Харківського реального училища. Така сама доля спіткала його і в Ростові. Оскільки влада вважала М. Вороного неблагонадійним, йому заборонили вступати до вищих навчальних закладів Росії. Тому юнак виїхав на навчання за кордон, здобував освіту у Віденському, а потім Львівському університетах. У Львові познайомився й працював з І. Франком, який справив великий вилив на молодого поета.
1897 року М. Вороний повернувся до Росії і став актором у трупі Марка Кропивницького — одній із кращих на всю Російську імперію. Через невлаштованість акторського життя він залишив сцену і пішов служити чиновником в установах Харкова, Одеси й Чернігова. «У революції 1917 року, — написав М. Вороний в автобіографії, — я брав дуже енергійну участь, особливо на початку (при моїй участі організовувалось перше ядро Центральної Ради), влаштовував мітинги».
Після поразки Української Народної Республіки письменник емігрував до Варшави, але довго жити на чужині не зміг. У 1926 році повернувся в Радянську Україну, займався педагогічною й театрознавчою діяльністю.
І за кордоном, і в Україні митець багато писав. Його твори на політичні теми чи про кохання були однаково чарівні, бо вражали своєю мелодійністю. Він справляв вплив на багатьох сучасних йому митців. Навіть такі геніальні письменники, як П. Тичина і М. Рильський, вважали М. Вороного своїм учителем.
У 1934 році М. Вороного звинуватили в контрреволюційній діяльності й на три роки вислали до Воронежа Через кілька років — нове звинувачення з жорстоким вироком — розстріляти. 7 червня 1938 року опівночі вирок було виконано. І лише в 1957 році справу М. Вороного переглянули й письменника посмертно виправдали. Така само трагічна смерть спіткала і його сина — талановитого поета Марка Антіоха
2. Прочитай легенду з Галицько-Волинського літопису.
З ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ЛІТОПИСУ.
[Володимир Мономах] погубив половців, а хан Сирчан зостався коло Дону.
По смерті ж Володимирові остався у Сирчан а один лиш музика Ор, і послав він його, кажучи: «Володимир уже вмер. Тож вернися, брате, піди в землю свою». Мов же ти йому [синові] слова мої, співай же йому пісні половецькії. А якщо він не схоче, — дай йому понюхати зілля, що зветься євшан».
Той же не схотів ні вернутися, ні послухати. І дав Ор йому зілля, і той, понюхавши й заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». І прийшов він у землю свою.
3. Випиши з тлумачного словника до зошита лексичне значення слів патріот, патріотизм, ностальгія. Склади і запиши з ними речення.
Патріот - той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги.
Патріотизм – любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги.
Ностальгія – болісна туга за батьківщиною.
СТОРІНКА 54
1. Поясни, за яких обставин син половецького хана опинився в князівських палатах. Виразно прочитай уривок, який підтверджу є твою думку.
Князь Володимир Мономах взяв його разом з ясирем під час походу.
Жив у Києві в неволі
Ханський син, малий хлопчина,
Половецького б то хана
Найулюблена дитина.
Мономах, князь Володимир,
Взяв його підчас походу
З ясирем в полон і потім
При собі лишив за вроду.
2. Чому половецького сина не вразили пісні гудця? Відповідаючи, цитуй уривки з твору.
Хлопець ріс у чужій країні, забув пісні та звичаї свого народу.
Мономах, князь Володимир ….
Оточив його почотом
І розкошами догідно —
І жилось тому хлоп'яті
І безпечно, і вигідно.
Час минав, і став помалу
Рідний степ він забувати,
Край чужий, чужі звичаї
Як за рідні уважати.
Але спів цей ніжний, любий,
Ані перший, сильний, дужий,
Не вразив юнацьке серце, —
Він сидить німий, байдужий.
…Там, де пустка замість серця,
Порятунку вже не буде!..
3. Що не дало юнакові забути рідний край? Що уособлює євшан-зілля у творі?
Євшан-зілля. Уособлює пам'ять про рідне, не дає забути батьківщину.
4. Виразно прочитай слова половецького юнака, які виражають його патріотизм. Прокоментуй, як ти їх розумієш.
Рідні шатра, рідні люди...
Все це разом промайнуло,
Стисло серце, сперло груди.
Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!»
5. Які частини твору є своєрідним обрамленням легенди? Виразно прочитай ці частини твору.
Зачин.
В давніх літописах наших
Єсть одно оповідання,
Що зворушує у серці
Найсвятіші почування.
Не блищить воно красою
Слів гучних і мальовничих,
Не вихвалює героїв
Та їх вчинків войовничих.
Ні, про інше щось говорить
Те старе оповідання.
Між рядками слів таїться
В нім якесь пророкування.
І воно живить надію,
Певну віру в ідеали
Тим, котрі вже край свій рідний
Зацурали, занедбали...
Кінцівка.
Україно! Мамо люба!
Чи не те ж з тобою сталось?
Чи синів твоїх багато
На степах твоїх зосталось?
Чи вони жне відцурались,
Не забули тебе, неньку,
Чи сховали жаль до тебе
І кохання у серденьку?
Марна річ! Були і в тебе
Кобзарі — гудці народні,
Що співали-віщували
Заповіти благородні,
А проте ті єї сили,
Духу, що зрива на ноги,
В нас нема, і манівцями
Ми блукаєм без дороги!..
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, —
Шлях у край свій повороту?!
6. Виразно прочитай вступну частину поеми. У ній сказано, що «Між рядками слів таїться в нім якесь пророкування». Як ти думаєш, на яке пророкування натякає автор?
Заклик до боротьби за волю, бо згубно не пам'ятати про своє коріння.
7. Кого чи що засуджує у вступі ліричний герой твору? Прочитай виразно рядки, які виражають головну думку цієї частини.
Засуджує байдужість до своїх звичаїв і держави в цілому та людей, котрі такими стали.
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, —
Шлях у край свій повороту?!
8. Виразно прочитай першу строфу заключної частини поеми. Яку паралель проведено в цих рядках?
Україна порівнюється з матір'ю, котру люди не повинні забувати. Головне, що шукаючи кращу долю на чужині, не можна забувати власну Батьківщину.
9. Поясни значення епіграфа до поеми.
Батьківщина наймиліша за усі краї.
10. Які важливі питання життя українців порушено в поемі?
Розбудити у серцях прагнення до незалежності, позбавитися байдужості, не цуратися української мови, звичаїв, своєї культурної спадщини.
11. Чи бачить ліричний герой шлях, який виведе українців із глухого кута національної байдужості?
На мою думку, закликає згадати своє славне минуле, щоб гордитися своїми національними досягненнями.
12. В основу легенди «Галицько-Волинського літопису» та поеми «Євшан- зілля» М. Вороного покладено ту саму подію. Поясни, чи однакова мета була в обох авторів. Свою відповідь обґрунтуй.
У літописному творі відображений історичний факт. Поема закликає український народ переосмислити своє ставлення до Батьківщини, адже написана була у роки переслідування усього національного.
13. Аналізуючи легенду з «Галицько-Волинського літопису» та поему «Євшан-зілля» М. Вороного, ми можемо говорити, про що розповідається в цих творах (тобто про їхній зміст). Ми можемо також міркувати над тим, як написано обидва твори (тобто про їхній стиль). Поясни, який із творів написаний яскравіше й більш захоплююче. Завдяки чому автору вдається цього досягнути?
Поема написана яскравіше та захоплююче, адже передає подію та свої почуття, ставлення та сподівання. Допомагають художні засоби: паралелізм, епітети, порівняння, метафора, вигуки, звертання, сталі епітети, анафора.
14. Чому автор так назвав твір? Що він такою назвою хотів сказати?
Хотів спонукати шукати «євшан-зілля», тобто те, що примусить пригадати і полюбити свою державу.
15. Поміркуй, які почуття і думки володіли автором, коли він писав свій твір.
Любов до Батьківщини, адже сам автор не міг довго бути далеко від України.
СТОРІНКА 56.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
1. Склади до поеми М. Вороного «Євшан-зілля» простий план і запиши його в зошит.
План.
1. Літописне оповідання.
2. Ханський син на чужині.
3. Туга батька хана.
4. Розмова з гудцем.
5. Посланець від хана.
6. «Пісня вільного народу».
7. «Пустка замість серця» в юнака.
8. Чарівне зілля.
9. Навернення пам'яті про рідне.
10. Втеча додому.
11. «Де євшану взяти» для українців.
2. Випиши з поеми в зошит цитати, які характеризують сина половецького хана. Розкажи за виписаними цитатами, яким змальовує автор половецького юнака.
|
Безтурботний, безпечний
|
І жилось тому хлоп'яті І безпечно, і вигідно |
|
Забув про своє коріння |
… став помалу Рідний степ він забувати |
|
Байдужий до рідного краю |
Але спів цей ніжний, любий,… Не вразив юнацьке серце, — Він сидить німий, байдужий. … пустка замість серця. |
|
Потім волелюбний |
Воля, воленька кохана! |
|
Патріот своєї батьківщини |
Рідні шатра, рідні люди... «Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати!» |
|
Завзятий, швидкий |
Затремтів, очима блиснув І зірвавсь на рівні ноги. |
|
Сміливий, нетерплячий, впевнений |
В нічку темну та пригожу … Обминаючи сторожу. Байраками та ярами… В рідний степ, у край веселий Простували, поспішали. |
3. Які твори називають ліро-епічними? Назви їхні особливості. Наведи приклад ліро-епічного твору.
Твори, які поєднують лірику (зображення с віту через почуття, переживання ліричного героя) та епос (зображення світу через розповідь про події та персонажів), мають ліричного героя.
4. Хто такий ліричний герой? Опиши, яким ти уявляєш ліричного героя поеми М. Вороного «Євшан-зілля» . Відповідаючи, наводь цитати з поеми.
У ліричних і ліро-епічних творах є ліричний герой — уявна особа, яка висловлюється в ліричному творі й виражає свої переконання та переживання (ліричний герой не тотожний з автором чи персонажем).
Ліричний герой поеми М. Вороного – сучасник автора, який роздумує про чарівне зілля для своїх співвітчизників. Захоплюється силою зміни ханського сина, який з байдужого юнака перетворився у патріота свого краю.
5. Який художній твір називають поемою? Доведи, що твір М. Вороного «Євшан-зілля» — поема.
Поема — переважно віршований твір, у якому зображуються важливі історичні події та яскраві характери. Поема «Євшан-зілля» М. Вороного написана віршами. Твір чималого розміру. Зображений історичний період правління князя Мономаха. Охоплює певний час зростання ханського сина в Києві. Яскраві характери в поемі: ханський син, батько-хан, гудець.