Бактерії

клітинна оболонка, плазматична мембрана, цитоплазма, рибосоми

клітинна оболонка має хітин, плазматична мембрана, цитоплазма, одне або більше ядер (клітина гриба мукора), мітохондрія, вакуоля з клітинним соком, відкладається запасний вуглевод глікоген, рибосоми

• Ознаки подібності клітини гриба і рослини: клітини справжніх грибів ззовні оточені щільною клітинною оболонкою, можуть бути вакуолі з клітинним соком, наявні мітохондрії, рибосоми.

• Ознаки відмінності клітини гриба від рослини: не мають хлоропластів, оболонка містить хітин, відкладається запасний вуглевод глікоген.

• Ознаки відмінності клітини рослини від гриба: мають хлоропласти, оболонка містить глюкозу, відкладається запасний вуглевод крохмаль.

• Ознаки подібності клітини гриба і тварини: до складу клітинної оболонки входить хітин (є складовою кутикули комах), у цитоплазмі відкладається глікоген, гетеротрофи.

• Ознаки відмінності клітини гриба від тварини: здатні вбирати лише розчини поживних речовин і не можуть споживати тверді частки

• Ознаки подібності клітини тварини і рослини: наявна плазматична мембрана, цитоплазма, ядро, мітохондрії, рибосоми. 

• Ознаки відмінності клітини тварини від рослини: нема клітинної оболонки, відсутні вакуолі з клітинним соком, не містять хлоропластів, відкладається вуглевод глікоген, наявні лізосоми, диктіосоми утворюють комплекс Гольджі

• Ознаки відмінності клітини рослини від тварини: є клітинна оболонка, вакуолі з клітинним соком, хлоропласти, відкладається вуглевод крохмаль, нема лізосом, диктіосоми не утворюють комплексу Гольджі

• Прокаріоти (клітини не мають ядра, тому спадковий матеріал розташований у цитоплазмі).

• Гетеротрофи (кишкова паличка, бульбочкові бактерії) і автотрофи (ціанобактерії, пурпурні, зелені бактерії).  

• Здебільшого одноклітинні організми, але серед ціанобактерій трапляються багатоклітинні.

• Деякі представники мають джгутики (один, кілька або багато) і можуть активно пересуватись у рідкому середовищі.

• Багато бактерій дихає атмосферним киснем, бактерії без кисневого середовища, отримують необхідну енергію внаслідок безкисневого розщеплення органічних речовин. 

• Притаманне нестатеве розмноження поділом клітини навпіл або брунькуванням. 

• Несприятливі умови вони здатні переживати у вигляді спор або цист. 

• Стадії спокою спори та цисти забезпечують поширення.

• Одноклітинні (хламідомонада, діатомова) та багатоклітинні (бура ламінарія, червона порфіра).

• Мешкають переважно у водоймах різних типів, можуть траплятися у вологому ґрунті, на стовбурах дерев тощо. 

• У бурих і червоних багатоклітинних водоростей спостерігають диференціацію клітин: вони починають різнитися за будовою та функціями. Але справжніх тканин у них немає. 

• Здатні розмножуватись нестатево (за допомогою рухомих або нерухомих спор, уламками тіла – регенерацією) і статевим шляхом (за допомогою статевих клітин).

• Розмножуються спорами.

• Для запліднення потрібне вологе середовище.

• Позбулися залежності від вологого середовища процесу розмноження.

• Після запліднення в них формується насінина (оточений захисною шкіркою зародок, що містить запас поживних речовин).

• Поява квітки та подвійного запліднення.

• З подвійним заплідненням пов'язане формування стінки плода, функції якого:  захист насінини й забезпечення поширення (за допомогою вітру, тварин, води).

• Представлені більшим різноманіттям життєвих форм: дерева, кущі, одно-, дво- та багаторічні, наземні й водні трав'янисті рослини.

• Панівна група рослин на нашій планеті.

• Одноклітинні та багатоклітинні.

• Розмножуються переважно спорами, відокремленням ділянок грибниці, одноклітинні - брунькуванням та поділом клітини навпіл, також характерні різні форми статевого процесу.

• Лишайники - симбіоз гриба та водорості або ціанобактерії.

Одноклітинні тваринні організми (амеба протей, евглена зелена, інфузорія-туфелька, малярійний плазмодій, дизентерійна амеба).

• Клітина має специфічні органели: скоротливі вакуолі у прісноводних видів,  клітинний рот (забезпечують враження здобичі та захист від ворогів).

Багатоклітинні тварини.

• Формуються справжні тканини. 

• З тканин виникають органи.

• Органи тварин, які виконують спільні функції, формують системи органів.

• Здатні до активного руху, який забезпечує опорно рухова система.

• Ведуть малорухомий або активний спосіб життя.

• Малорухливі організми мають радіальну (променеву симетрію), рухливі – двосторонню симетрію. 

• Активному захопленню та подрібненню їжі багатьох тварин сприяють ротові органи (щелепи, халіцери тощо).

• Подрібнена їжа перетравлюється за участю травної системи, будова якої в процесі історичного розвитку поступово змінювалась від замкненої кишкової порожнини (у кишковопорожнинних) до наскрізної (у кільчастих червів, членистоногих, молюсків, хордових), тому в багатоклітинних тварин інтенсивніший обмін речовин, ніж у багатоклітинних рослин.

• Кінцеві продукти обміну речовин виводяться з організму тварин за допомогою органів видільної системи (нефридіями у кільчастих червів, зеленими залозами у ракоподібних, мальпігієвими судинами в комах та павукоподібних, нирками у молюсків, хребетних).

• Спеціалізована дихальна система забезпечує ефективніший газообмін, ніж просто через покриви. Дихання киснем, розчиненим у воді, забезпечують зябра  риб, молюсків, ракоподібні, дихання атмосферним повітрям забезпечують трахеї (комахи та значна частина павукоподібних), легеневі мішки (частина павукоподібних) та легені (деякі молюски, амфібії, рептилії, птахи та ссавці). 

• Спеціалізована кровоносна система лімфою або кров'ю транспортує поживні речовини; кисень від органів дихання до інших органів і тканин, а від них вуглекислий газ - до органів дихання для виведення назовні; кінцеві продукти обміну речовин до органів виділення; речовини для регуляції життєвих функцій (гормони, інші гормоноподібні речовини); захищає організм від хвороботворних мікроорганізмів та інших паразитів. Розвиток від незамкненої (кров рухається по судинах та порожнинах тіла) у  членистоногих і молюсків до замкненої кровоносної системи в кільчастих червів і хребетних тварин.

• У багатоклітинних тварин є спеціалізовані системи захисту організму, як-от імунна. 

• У більшості багатоклітинних тварин подразливість забезпечується нервовою системою та органами чуття. Будова нервової системи та органів чуття ускладнювалась від нервових клітин з відростками до головного та спинного мозку в хребетних. 

• З ускладненням будови нервової системи та органів чуття вдосконалювалися форми поведінки тварин, їхня здатність до научіння. 

• Завдяки високій здатності пристосовуватися до умов існування тварини заселили всі основні середовища життя на нашій планеті: водне, ґрунтове, наземно-повітряне, організми інших істот.

• Розмножуються тварини здебільшого статевим шляхом. І лише в тих групах, яким притаманна висока здатність до регенерації, можливе вегетативне розмноження (поліпи кишковопорожнинних, кільчасті черви та інші).

• Усі живі організми складаються з клітин. 

• Мають подібний хімічний склад: білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи, ліпіди.

• Притаманні подібні процеси життєдіяльності: живлення, дихання, розмноження, здатність до росту й індивідуального розвитку. 

• Всі нові клітини та організми утворюються, незважаючи на розмаїтість способів розмноження, винятково з материнських клітин.

• Здатність до саморегуляції.

• Необхідною умовою існування є обмін речовинами та енергією з навколишнім середовищем. 

• Характерна подразливість (здатність сприймати подразники зовнішнього та внутрішнього середовища і певним чином на них відповідати).

• Властивий процес еволюції (набуття необоротних змін у будові та процесах життєдіяльності протягом історичного розвитку життя на нашій планеті за рахунок пристосування, неадаптовані організми до змін довкілля обов'язково вимирають).