§ 50. КОМУНІКАЦІЯ ТВАРИН
1. Що таке комунікація між тваринами? У яких формах вона можлива?
Комунікація - передача інформації, що відбулась, коли тварина здійснює якусь дію, що змінює поведінку іншої особини.
Комунікація можливе як побічний продукт основних форм життєдіяльності (за характером руху тварини в поєднанні з її загальним виглядом інша тварина може отримати інформацію про здоров'я цього представника тваринного світу й відповідно будувати свою поведінку) або за допомогою специфічних систем зв'язку (зір, слух, нюх, дотик і смак, які доповнюються рухами або позами).
2. Що таке стимул? Яка його роль у комунікації між тваринами одного виду?
Стимул - це тип поведінкового «впливу» з боку однієї особини на іншу. Він спричиняє або здатний спричинити зміни в поведінці іншої особини, тобто є рольовим у комунікації.
3. Про що свідчать «танці» бджіл?
• Круговий танець свідчить про відсутність нектару («мертву зону») на відстані діаметром від 20 до 170 м.
Вербувальний танець спонукає інших бджіл до пошуків їжі (бджола знаходить нове джерело корму і збирає нектар, облітає кілька разів це місце і повертається у свій вулик, віддає принесений нектар бджолам-приймальницям і танцює).
|
• Коловий танець повідомляє про знайдений корм на відстані до 100 м від вулика. Бджола швидко пробігає навколо якоїсь комірки стільника, а потім повертається й робить таке саме коло в зворотному напрямку, перебігаючи по стільнику від одних бджіл до інших, вона повторює ці рухи протягом декількох секунд. • Виляючий танець показує відстань до джерела їжі понад 100 м від вулика (один і той самий елемент цього танцю, який позначає відстань до їжі, приблизно 75 м у німецької бджоли, в Італійської - близько 25 м і всього 5 м у бджоли з Єгипту). Спочатку робить півколо, потім пробігає по прямій лінії, виляючи черевцем з боку в бік, а далі робить друге півколо у зворотному напрямку, при цьому відстань закодовано у вигляді тривалості прямого пробігу в танці, який супроводжується певним дзижчанням. |
Напрямок польоту щодо Сонця повідомляється за допомогою кута між лінією прямого пробігу та напрямком сили тяжіння.
Вчені розгадують що важливіше: власне танець, запах нектару, звук, який супроводжує танець. Наприкінці XX століття людині вдалося за допомогою бджоли-робота «поговорити» з бджолами і спрямувати їх до годівниць.
4. Чи можуть тварини розуміти мову людини? Які дослідження були проведені, щоб це з'ясувати?
Частково розуміють мову людини собаки, кішки, папуги, мавпи, дельфіни.
Дослідження з папугою жако Алекс.
|
Папуга вивчив кілька десятків слів (назви предметів, кольорів, форми тощо) та фраз типу («Я хочу ...», «Чим відрізняється?» та інші). Згодом птах запам'ятав назви понад 30 предметів, причому міг зазначати їхній колір і матеріал. Він не просто називав предмети, не механічно повторював вивчені слова і фрази, а розумів, що говорить. Коли йому показували пару нових предметів, він майже безпомилково вказував, чим ці предмети схожі (наприклад, за формою), а чим відрізняються (наприклад, за кольором). Якщо предмети були абсолютно однакові, то на запитання: «Чим відрізняється?» папуга відповідав: «Нічим». Коли Алекса навчили назв цифр, виявилося, що він може вказувати число предметів у невеликій (до п'яти предметів) групі, навіть якщо він бачив їх уперше. |
Дослідження з шимпанзе Уошо. Оскільки голосовий апарат мавп не пристосований до людської мови, вчені почали вчити мавпу мови глухонімих - мови жестів.
|
Шимпанзе Уошо з 10 місяців ростили в умовах, схожих на умови виховання дітей людини. Спілкувалися виключно мовою жестів. Через кілька років експерименту вчені помітили, що Уошо вивчала нові жести не тільки під час спеціалізованого навчання, а й спостерігаючи за людьми, причому негайна винагорода перешкоджала навчанню і відволікала шимпанзе. Щоб жест вважався засвоєним, Уошо мала використати його самостійно доречним чином протягом 14 послідовних днів. У віці чотирьох років вона знала вже понад 130 слів, використовувала «слова» не тільки для позначення видимих предметів і дій, але й для розповіді про власні спогади й думки. Коли в Уошо народилося дитинча, то воно почало вчитися жестів, спостерігаючи не за людьми, а за іншими мавпами, при цьому Уошо допомагала йому правильно показувати руками жести-символи. |
Проводили дослідження з іншими мавпами. Тільки-но мавпи засвоювали 10-15 знаків, одразу починали їх комбінувати - будувати з них речення. Звичайно, це були зовсім прості ланцюжки: «Дай пити!»; «Відкрий - ключ - солодкий», «Будь ласка - Уошо - фрукт – солодкий» (дістати фрукти з холодильника); «лоскотати - Уошо - швидше - швидше» тощо.
5. Користуючись власним досвідом та інформацією, одержаною з різних джерел, поділіться прикладами різних видів комунікації тварин.
Більшість сигналів однакові у всіх особин одного виду більш-менш постійні за формою і зрозумілі «співрозмовникам» без підготовки, бо знання багатьох сигналів тварини отримують у спадок. Тому, щоб з'ясувати, які із сигналів тварини є спадковими, а які вивчає від оточуючих, використовують метод виховування тварин в ізоляції від інших тварин.
Набір повідомлень тварин досить обмежений, найчастіше це застереження або команди: «увага», «обережно», «рятуйся», «забирайся геть», «іди-но сюди», «летімо разом», «ділянку зайнято» та інше. Тобто, одні сигнали дають змогу батькам і дитинчатам упізнавати один одного; інші - впізнавати родича; ще інші повідомляють про неприязнь та агресивність або, навпаки, про миролюбний настрій; сповіщають про намір гратися або залицятися. Тому вислів «мова тварин» зазвичай вживають у лапках.
У «мові» карликових зелених мавп східно-африканських верветок є «слова» на позначення деяких конкретних речей: «леопард», «змія», «хижий птах», «павіан», «людина з рушницею», «людина без рушниці», «дощ». Коли увімкнули запис «дощ», мавпи кинулися ховатися.
• Звуки (гавкіт, вереск, спів, свист) особливо ефективні на відстані. Коли птахам загрожує небезпека, вони видають особливі крики - сигнали тривоги, тоді інші птахи, почувши такий сигнал, у паніці розлітаються. Риби спілкуються звуками, дельфіни свистять та використовують ультразвук.
• Зорові сигнали – пози й рухи тіла. Шлюбні танці, танець бджіл, пози агресії (вишкірена паща, зморщений ніс, спрямовані вперед вуха собаки, роззявлена паща леопарда, здиблена шерсть кота, випущені пазурі в багатьох видів хижих ссавців, кобра роздуває капюшон, сова вухата характерним лином розкриває крила й змикає їх над головою).
• Хімічні сигнали для позначення межі своєї території. Собаки мітять територію сечею, самці котячого лемура - секретом пахучих залоз, протоки яких відкриваються на лапах.
6. Користуючись різними джерелами інформації підготуйте міні-проект на тему «Як спілкуються тварини».