КОРОТКИЙ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК.
5 КЛАС
Акровірш — віршований твір, у якому початкові літери кожного рядка утворюють якесь слово або фразу.
Гіпербола — художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності, наприклад: Щира праця гори верне (Нар. тв.).
Драматичний твір — твір, призначений для постановки на сцені.
Епітет — художнє означення, наприклад: золоті руки, світла душа, пишний сад. Якщо епітет часто вживається з конкретним іменником, то його називають постійним, таких епітетів найбільше у фольклорі, наприклад: ясний сокіл, буйний вітер, широкий шлях, сизий орел, червона калина.
Жести — рухи тіла чи рук, які супроводжують людську мову або замінюють її.
Загадки — короткі й дотепні описи людей, тварин, предметів, подій, явищ, які треба розпізнати й відгадати.
Звукопис — виражальний прийом художньої виразності, що полягає в спеціальному доборі звуків для створення певного образу, враження (реве, стогне, скрипить, плаче тощо).
Звуконаслі́дування — зображальний прийом імітації реальних звуків, що існують у навколишньому житті («ку-ку», «гав», «тпру», «цок-цок» тощо).
Казка — усне народне оповідання про вигадані події, що сприймаються як реальні, наявні казкові ознаки. Вигадка пов'язується з життям людини, з її мріями про кращу долю.
Казкові ознаки: казковий зачин, казкова кінцівка, трикратні повтори, магічні числа, слова-повтори, чарівні перетворення, тварини наділені людськими рисами, добро перемагає зло тощо.
Легенда — розповідь казкового чи фантастичного характеру про незвичайну подію або життя й діяльність якоїсь особи.
Ліричний твір — зазвичай віршований твір, невеликий за обсягом, у якому реальність відображається через передачу думок і почуттів людини.
Літературна казка — авторський художній твір у прозовій чи віршованій формі, заснований на фольклорних джерелах, може бути й цілком оригінальний. Це твір переважно фантастичний, у ньому зображуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв.
Літопис — найдавніший вид літератури, що являє собою розташовані в часовій послідовності коротенькі замітки й докладні оповідання про історичні події.
Метафора — слово чи словосполучення, яке розкриває ознаки і властивості одного явища чи предмета через перенесення на них ознак іншого явища чи предмета, наприклад: засипаний піском часу, оповитий серпанком загадковості.
Мистецтво — творче відображення дійсності за допомогою художніх образів.
Міф — розповідь, що передає уявлення наших далеких предків про створення світу, його будову, про богів і демонів, різних
фантастичних істот.
Міміка — рухи м'язів обличчя, які виражають внутрішній стан людини.
Мова автора — розповідь у літературних творах, що ведеться від імені оповідача.
Мова персонажів (або дійових осіб) — репліки дійових осіб.
Народний переказ — усне оповідання про визначні історичні події та їх героїв.
Оповідання — невеликий прозовий твір про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу.
Персоніфікація — образний вислів, у якому ознаки людини переносяться на неживий предмет чи явище, наприклад: танцюють сніжинки, камінь спить.
Повість — великий розповідний прозовий твір, у якому широко змальовано життя одного або кількох героїв протягом тривалого або важливого за подіями проміжку часу. Повість називають пригодницькою. якщо вона насичена пригодами чи незвичайними подіями.
Порівняння — художній вислів, у якому один предмет чи явище зіставляється з іншим, чимось подібним до нього, наприклад: Росте хлоп'я, мов кущ калини (Б.-І. Антонич).
Портрет — змалювання зовнішнього вигляду літературного героя.
Портретна деталь — зображення лише однієї, але прикметної, дуже яскравої риси зовнішності літературного героя.
Приказка — образний вислів, що влучно характеризує людину, але, на відміну від прислів'я, висловлює думку неповно.
Прислів'я — довершений за змістом вислів про риси і вчинки людей з повчальним характером.
Ремарки — коротка інформація в драматичних творах про декорації, пору року, зовнішність дійових осіб, їхні інтонації, жести і рухи.
Тропи — слова або вислови, що вживаються в переносному, образному значенні. До тропів (або засобів образної мови) належать гіпербола, порівняння, метафора, епітет, персоніфікація.
6 КЛАС
Алегорія — наділення тварин, птахів, рослин рисами людського характеру.
Анафора — повторення окремих слів чи словосполучень на початку віршових рядків, строф чи речень.
Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір алегоричного змісту.
Гімн — це урочиста пісня. Гімни бувають державні, релігійні, партійні. на честь видатних подій чи героїв.
Головний герой — особа, яка перебуває в центрі уваги письменника, навколо нього розгортається сюжет, він найбільше охарактеризований. Другорядні герої — діють поряд із головним, доповнюють своїми діями розвиток сюжету, відіграють важливу роль у глибшому розкритті характеру головного героя.
Гумор — відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні.
Гумореска — невеликий віршований або прозовий твір з гумористичним сюжетом.
Драматичний твір — твір, призначений для постановки на сцені.
Епіфора — стилістична фігура, протилежна анафорі: повторення однакових виразів, слів, або звукових сполучень у кінці віршових рядків чи строф, а також прозових уривків з метою посилення виразності поетичної мови, підкреслення чогось.
Епічний твір — розповідний твір, у якому життя змальовується у формі авторської розповіді про людей та їхні вчинки. Епічні жанри: казка, повість, новела, оповідання.
Інверсія — порушення узвичаєного порядку слів з метою виділити певне слово б тексті, звернути на нього особливу увагу (найбільшу увагу зосереджують на тому члені речення, який виносять на початок чи кінець). Розрізняють прямий (звичайний, традиційний) та зворотний порядок (інверсія) слів у реченні. За прямого порядку слів підмет стоїть перед присудком, а означення — перед означуваним словом (підметом чи додатком), за інверсії такий порядок змінено.
Легенда — розповідь казкового чи фантастичного характеру про незвичайну подію або життя й діяльність якоїсь особи.
Ліричний герой — це особа, думки й почуття якої виражаються в ліричних творах (це ніби друге «Я» автора твору).
Ліро-епічний твір — твір, який містить елементи лірики й епосу — двох родів літератури (поряд із третім — драмою), з яких лірика — це емоційно забарвлені твори, епос — твори оповідного характеру.
Колискові пісні — народні й авторські пісні, які співають, заколисуючи дитину.
Мораль — повчальний висновок у байці.
Переказ — усне народне оповідання про визначні історичні події та їх героїв.
Пісня — невеликий ліричний твір, що виконується співом. Розрізняють пісні народні та літературні.
Повтор (рефрен) — певні фрази у творах, які повторюються для наголошення певної думки, або група слів, які повторюються в кінці кожної строфи.
Повтор (тавтологія) — повторення одного й того ж слова, однокореневих чи близьких за значенням, щоб з більшою силою виразити щось важливе у висловленій думці
Поема — поетичний оповідний твір, віршовий або прозовий.
Притча — оповідний літературний твір із повчальним висновком (тобто мораллю), змістом близький до байки.
Рима — співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.
Ритм — повторність через рівні проміжки часу певних ОДИНИЦЬ.
Сатира — різке висміювання хибі пороків, негативних явиш. Твори такого викривального характеру називають сатиричними.
Співомовка — короткий гумористичний вірш, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці чи казковому мотиві, у якому описується певний комічний випадок (подія зображується стисло, дійових осіб — одна-дві. завершується гострим, дотепним висновком).
Строфа — поєднані віршові рядки, зв'язані між собою римами та інтонацією, що повторюються.
Сюжет — подія чи низка подій, що покладені в основу епічного або драматичного твору, подія чи система подій, у яких розкриваються характери й розв'язуються суперечності між ними.
Фольклор — це усна народна творчість, а саме: пісні, легенди, перекази. загадки, приказки, прислів'я, що їх створювали впродовж віків наші пращури.
Хорей — двоскладова стопа з наголосом на першому складі —u
Ямб — двоскладова стопа з наголосом на другому складі u—
7 КЛАС
Автобіографічний твір — це твір, головним героєм якого є сам автор.
Алегорія — не спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями (наділення тварин, птахів, рослин рисами людського характеру).
Алітерація — повторення подібних за звучанням приголосних звуків у віршованому рядку, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності (звуки букви р — рішучість, твердість, трагізм, суворість, героїзм; г — битву, грім, гамір, натовп, зловісність; л — любов, ласку, ніжність або холод, владність, суворість; д, т — песимізм; шиплячі або свистячі («ж», «ч», «ш», «дж», «з», «ц», «с», «дз») — вітер, шелест, брязкіт зброї, плин ріки, сум, смерть тощо).
Архаїзми — слова, звороти й граматичні форми, які вийшли з активного вжитку.
Асонанс — повторення однакових голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює її музичність (о – спів, радість, відвага, гул, сила духу; а – голосний крик, голосіння, радість, страх, білий колір; і – ніжність, кохання, спокій, краса, молитва, синь, вишина, загостреність, захоплення, подив, переляк; у – сум, страх, біль, жаль, передчуття смерті, жах).
Балада (фр. вallade, від провансальського balada — танцювати) — невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і співчутливо-сумним звучанням.
Вільний вірш — поезія з неримованими рядками.
Героїко - романтична повість — це повість, у якій зображено героїчні вчинки виняткового героя в надзвичайних обставинах («героїко» означає героїчна за змістом, а «романтична» — незвичайна, пригодницька за подіями).
Диптих — два твори мистецтва (вірші, картини, скульптури тощо), пов'язані одним задумом.
Експозиція — повідомлення автора про час і місце подій, а також про дійових осіб і взаємини між ними.
Епічний твір — розповідний твір, у якому життя змальовується у формі авторської розповіді про людей і їхні вчинки. Епічні жанри: казка, повість, повела, оповідання. Ліричний твір — зазвичай віршований твір, невеликий за обсягом, у якому реальність відображається через передачу думок і почуттів людини. Ліро-епічний твір — твір, який містить елементи лірики й епосу — двох родів літератури (поряд із третім — драмою), з яких лірика — це емоційно забарвлені твори, епос — твори оповідного характеру.
Зав'язка — частина художнього твору, у якій зображено перше зіткнення героїв.
Ідейний зміст — не сукупність ідей твору.
Ідея художнього твору — це основна думка про зображені у творі життєві явища, висвітленню якої підпорядковано всі картини й образи.
Історична повість — повість, яка побудована на історичному сюжеті, у якому широко відтворюються певна епоха та її діячі.
Коломийки — жанр української пісенної лірики, пов'язаної з одноймеїпшм народним танцем.
Композиція (з латин, складання, створення) — будова художнього твору, розташування й співвідношення всіх його компонентів: сюжетних (експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), позасюжетних елементів, висловлювань героїв твору.
Контраст — це різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, у властивостях предметів чи явищ.
Кульмінація — момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту. вирішального зіткнення характерів.
Метаморфоза — прийом, за основу якого взято перетворення людини на рослину чи тварину.
Мораль — повчальний висновок у байці.
Мотив (фр. motif, від лат. moveo — рух) — це тема ліричного твору.
Новела — невеликий розповідний твір про якусь незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням.
Пафос твору — це натхнення, почуття ентузіазму, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю чи подією.
Пейзаж (фр. paysage від pays — країна, місцевість) — позасюжетний композиційний елемент художнього твору: опис природи, будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу. За тематикою поділяють пейзажі на: степовий, лісовий, мариністичний (опис моря), урбаністичний (опис міста, села), індустріальний (опис фабрик, заводів, шахт тощо).
Повість-казка — крім ознак повісті, їй властиві казкові елементи.
Позасюжетні (статичні) елементи – складові будови художнього твору, що не просувають дії вперед (нічого не трапляється, герої залишаються в колишніх положеннях). До них належать: описи (приміщення, портрет героя, пейзаж, світ речей, уклад тощо); авторські відступи (авторські висловлювання); вставні епізоди (вставні сюжети), що не стосуються динамічності сюжету твору (закінченні дії з іншими персонажами, перенесені в іншому часі, в іншому місці).
Розвиток дії — одна або декілька подій, у розгортанні яких виявляються характери дійових осіб, розвиваються суперечності між ними.
Романтичний герой — винятковий ідеальний герой (як зовнішньо, так і внутрішньо) у надзвичайних обставинах, який не може їх змінити.
Романтичний пейзаж — (фр. paysage, від pays — місцевість, країна) — засіб зображення внутрішнього світу ліричного героя через зображення природи, явищ, краєвидів, відтворення руху, звуків, запахів (картини грізних бур, морських катастроф, густих лісів під час грози, таємничих ночей, безмежних степів тощо).
Символ — умовне позначення якогось предмета, поняття, явища, пронесу; художній образ, який відтворює певну думку, ідею, почуття.
Тема художнього твору — коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв'язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення.
Тетралогія — художній твір, який складається з чотирьох самостійних частин, що мають спільний художній задум та основних персонажів.
Художній паралелізм - показ одних явищ на тлі інших, зіставлення їх переважно за ознакою дії називається художнім паралелізмом (цей художній засіб є типовим для творів усної народної творчості: Пливе човен води повен Та накритий листом. Не хвалися, дівчинонько, Червоним намистом).
Художня деталь — це така характерна риса чи подробиця, яка має відносно самостійне значення й використовується для емоційнішого й глибшого зображення картини чи образів, для підкреслення їхньої індивідуальної особливості.