Інші завдання дивись тут ...

КОРОТКИЙ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК.

5 КЛАС

Акровірш — віршований твір, у якому початкові літери кожного рядка утворюють якесь слово або фразу.

Гіпербола — художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності, наприклад: Щира праця гори верне (Нар. тв.).

Драматичний твір — твір, призначений для постановки на сцені.

Епітет — художнє означення, наприклад: золоті руки, світла душа, пишний сад. Якщо епітет часто вживається з конкретним іменником, то його називають постійним, таких епітетів найбільше у фольклорі, наприклад: ясний сокіл, буйний вітер, широкий шлях, сизий орел, червона калина.

Жести — рухи тіла чи рук, які супроводжують людську мову або замінюють її.

Загадки — короткі й дотепні описи людей, тварин, предметів, подій, явищ, які треба розпізнати й відгадати.

Казка — усне народне оповідання про вигадані події, що сприймаються як реальні. Вигадка в ній пов'язується з життям людини, з її мріями про кращу долю.

Легенда — розповідь казкового чи фантастичного характеру про незвичайну подію або життя й діяльність якоїсь особи.

Ліричний твір — зазвичай віршований твір, невеликий за обсягом, у якому реальність відображається через передачу думок і почуттів людини. 

Літературна казка — авторський художній твір у прозовій чи віршованій формі, заснований на фольклорних джерелах, може бути й цілком оригінальний. Це твір переважно фантастичний, у ньому зображуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв.

Літопис — найдавніший вид літератури, що являє собою розташовані в часовій послідовності коротенькі замітки й докладні оповідання про історичні події.

Метафора — слово чи словосполучення, яке розкриває ознаки і властивості одного явища чи предмета через перенесення на них ознак іншого явища чи предмета, наприклад: засипаний піском часу, оповитий серпанком загадковості.

Мистецтво — творче відображення дійсності за допомогою художніх образів.

Міф — розповідь, що передає уявлення наших далеких предків про створення світу, його будову, про богів і демонів, різних

фантастичних істот.

Міміка — рухи м'язів обличчя, які виражають внутрішній стан людини.

Мова автора — розповідь у літературних творах, що ведеться від імені оповідача.

Мова персонажів (або дійових осіб) — репліки дійових осіб.

Народний переказ — усне оповідання про визначні історичні події та їх героїв.

Оповідання — невеликий прозовий твір про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу.

Персоніфікація — образний вислів, у якому ознаки людини переносяться на неживий предмет чи явище, наприклад: танцюють сніжинки, камінь спить.

Повість — великий розповідний прозовий твір, у якому широко змальовано життя одного або кількох героїв протягом тривалого або важливого за подіями проміжку часу. Повість називають пригодницькою. якщо вона насичена пригодами чи незвичайними подіями.

Порівняння — художній вислів, у якому один предмет чи явище зіставляється з іншим, чимось подібним до нього, наприклад: Росте хлоп'я, мов кущ калини (Б.-І. Антонич).

Портрет — змалювання зовнішнього вигляду літературного героя.

Портретна деталь — зображення лише однієї, але прикметної, дуже яскравої риси зовнішності літературного героя.

Приказка — образний вислів, що влучно характеризує людину, але, на відміну від прислів'я, висловлює думку неповно.

Прислів'я — довершений за змістом вислів про риси і вчинки людей з повчальним характером.

Ремарки — коротка інформація в драматичних творах про декорації, пору року, зовнішність дійових осіб, їхні інтонації, жести і рухи.

Тропи — слова або вислови, що вживаються в переносному, образному значенні. До тропів (або засобів образної мови) належать гіпербола, порівняння, метафора, епітет, персоніфікація.

 

6 КЛАС

Алегорія — наділення тварин, птахів, рослин рисами людського характеру.

Анафора — повторення окремих слів чи словосполучень на початку віршових рядків, строф чи речень.

Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір алегоричного змісту.

Гімн — це урочиста пісня. Гімни бувають державні, релігійні, партійні. на честь видатних подій чи героїв.

Головний герой — особа, яка перебуває в центрі уваги письменника, навколо нього розгортається сюжет, він найбільше охарактеризований. Другорядні герої — діють поряд із головним, доповнюють своїми діями розвиток сюжету, відіграють важливу роль у глибшому розкритті характеру головного героя.

Гумор — відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні.

Гумореска — невеликий віршований або прозовий твір з гумористичним сюжетом.

Драматичний твір — твір, призначений для постановки на сцені.

Епічний твір — розповідний твір, у якому життя змальовується у формі авторської розповіді про людей та їхні вчинки. Епічні жанри: казка, повість, новела, оповідання.

Інверсія — порушення узвичаєного порядку слів з метою виділити певне слово б тексті, звернути на нього особливу увагу.

Легенда — розповідь казкового чи фантастичного характеру про незвичайну подію або життя й діяльність якоїсь особи.

Ліричний герой — це особа, думки й почуття якої виражаються в ліричних творах (це ніби друге «Я» автора твору).

Ліро-епічний твір — твір, який містить елементи лірики й епосу — двох родів літератури (поряд із третім — драмою), з яких лірика — це емоційно забарвлені твори, епос — твори оповідного характеру.

Колискові пісні — народні й авторські пісні, які співають, заколисуючи дитину.

Мораль — повчальний висновок у байці.

Переказ — усне народне оповідання про визначні історичні події та їх героїв.

Пісня — невеликий ліричний твір, що виконується співом. Розрізняють пісні народні та літературні.

Повтор (рефрен) — певні фрази у творах, які повторюються для наголошення певної думки, або група слів, які повторюються в кінці кожної строфи.

Поема — поетичний оповідний твір, віршовий або прозовий.

Притча — оповідний літературний твір із повчальним висновком (тобто мораллю), змістом близький до байки.

Рима — співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.

Ритм — повторність через рівні проміжки часу певних ОДИНИЦЬ.

Сатира — різке висміювання хибі пороків, негативних явиш. Твори такого викривального характеру називають сатиричними.

Співомовка — короткий гумористичний вірш, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці чи казковому мотиві, у якому описується певний комічний випадок.

Строфа — поєднані віршові рядки, зв'язані між собою римами та інтонацією, що повторюються.

Сюжет — подія чи низка подій, що покладені в основу епічного або драматичного твору, подія чи система подій, у яких розкриваються характери й розв'язуються суперечності між ними.

Фольклор — це усна народна творчість, а саме: пісні, легенди, перекази. загадки, приказки, прислів'я, що їх створювали впродовж віків наші пращури.

Хорей — двоскладова стопа з наголосом на першому складі — u.

Ямб — двоскладова стопа з наголосом на другому складі u —.

 

7 КЛАС

Автобіографічний твір — це твір, головним героєм якого є сам автор.

Алегорія — не спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями (наділення тварин, птахів, рослин рисами людського характеру).

Архаїзми — слова, звороти й граматичні форми, які вийшли з активного вжитку.

Балада — невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і співчутливо-сумним звучанням.

Вільний вірш — поезія з неримованими рядками.

Героїко - романтична повість — це повість, у якій зображено героїчні вчинки виняткового героя в надзвичайних обставинах.

Диптих — два твори мистецтва (вірші, картини, скульптури тощо), пов'язані одним задумом.

Експозиція — повідомлення автора про час і місце подій, а також про дійових осіб і взаємини між ними.

Епічний твір — розповідний твір, у якому життя змальовується у формі авторської розповіді про людей і їхні вчинки. Епічні жанри: казка, повість, повела, оповідання. Ліричний твір — зазвичай віршований твір, невеликий за обсягом, у якому реальність відображається через передачу думок і почуттів людини. Ліро-епічний твір — твір, який містить елементи лірики й епосу — двох родів літератури (поряд із третім — драмою), з яких лірика — це емоційно забарвлені твори, епос — твори оповідного характеру.

Зав'язка — частина художнього твору, у якій зображено перше зіткнення героїв.

Ідейний зміст — не сукупність ідей твору.

Ідея художнього твору — це основна думка про зображені у творі життєві явища, висвітленню якої підпорядковано всі картини й образи.

Історична повість — повість, яка побудована на історичному сюжеті, у якому широко відтворюються певна епоха та її діячі.

Коломийки — жанр української пісенної лірики, пов'язаної з одноймеїпшм народним танцем.

Композиція — де будова художнього твору, розташування й співвідношення всіх його компонентів: сюжетних, позасюжетних елементів, висловлювань героїв твору.

Контраст — це різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, у властивостях предметів чи явищ.

Кульмінація — момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту. вирішального зіткнення характерів.

Метаморфоза — прийом, за основу якого взято перетворення людини на рослину чи тварину.

Мораль — повчальний висновок у байці.

Мотив — це тема ліричного твору.

Новела — невеликий розповідний твір про якусь незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням.

Пафос твору — це натхнення, почуття ентузіазму, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю чи подією.

Повість-казка — крім ознак повісті, їй властиві казкові елементи.

Розвиток дії — одна або декілька подій, у розгортанні яких виявляються характери дійових осіб, розвиваються суперечності між ними.

Романтичний герой — винятковий герой у надзвичайних обставинах.

Романтичний пейзаж — засіб зображення внутрішнього світу ліричного героя.

Символ — умовне позначення якогось предмета, поняття, явища, пронесу; художній образ, який відтворює певну думку, ідею, почуття.

Тема художнього твору — коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв'язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення.

Тетралогія — художній твір, який складається з чотирьох самостійних частин, що мають спільний художній задум та основних персонажів.

Художній паралелізм - показ одних явищ на тлі інших, зіставлення їх переважно за ознакою дії називається художнім паралелізмом (цей художній засіб є типовим для творів усної народної творчості: Пливе човен води повен Та накритий листом. Не хвалися, дівчинонько, Червоним намистом).

Художня деталь — це така характерна риса чи подробиця, яка має відносно самостійне значення й використовується для емоційнішого й глибшого зображення картини чи образів, для підкреслення їхньої індивідуальної особливості.

Інші завдання дивись тут ...