Інші завдання дивись тут ...

1 Климко планував посадити над могилою дядька Кирила А вишню

 

2 Німець прогнав Климка з паровоза біля станції В Дебальцеве

 

3 Події в розділах V і VI повісті розгортаються в такій послідовності

В Климко порається у дворі тітки Марини — Климко розводить молоко водою — тітка Марина проводжає хлопчика до паровоза — німець проганяє Климка

 

4 У тітки Марини не було дітей, тому за три дні вона усім серцем прикипіла до Климка («такий ти мені любий став, як ішли тоді з города, як хворів, — серця б тобі увірвала...»).

Меткого («де в тебе та й силочка береться, он скільки пройшовши голодний і холодний»), роботящого («і в дворі він уже, бачу, хазяйнував»), доброго, щирого («хто тебе й викохав отакого») хворого («це я ще дорогою подумала, та зразу не сказала: бачу ж — хворе хлопченя») сироту («бідовенький же?») Климка вона полюбила, як рідну дитину.

 

5 Прощальний діалог тітки Марини й Климка біля вагона

«— Прощай, синочку... Так хотілося мені тебе зоставити в себе, такий ти мені любий став, як ішли тоді з города, як хворів, — серця б тобі увірвала... Приїжджай... Пішки не йди — далеко... А приїжджай...

— Я не забуду вас, тьотю Марино, — надломленим голосом сказав Климко. — Я... спасибі вам... я приїду... Чесне слово! — Паровоз тоненько свиснув»

Автор у репліках героїв кілька разів використовує три крапки для пердачі руху, а також невизначеності самого життя під час війни.

 

6 Художні засоби у спогадах Климка про дядьків паровоз «То був веселий і мудрий паро­воз... Він міг мчатися, по-молодецьки жбурляючи шапки сивого диму під вагонні колеса, а міг нищечком, як довга чорна щука, підкрастися під самісінький барак, поставити на землю дядька Кирила із залізною скринькою в руці, потім гучно зачахкати трубою, мовби зареготавши, і задки швидко покотитися на станцію»

• епітети: сивого диму.

• персоніфікація: «веселий і мудрий паровоз»; [паровоз] «міг нищечком підкрастися,… поставити на землю»;

• метафора: [паровоз] «мчатися, по-молодецьки жбурляючи шапки диму, зачахкати трубою»;

• порівняння: «нищечком, як довга чорна щука», «зачахкати…, мовби зареготавши».

 

7 Уривок, у якому Климко думає посадити дерево на могилі дядька Кирила:

«Посадимо із Зульфатом вишню над ним, — думав Климко, уткнувшись головою в коліна. — Весною вона біло цвістиме, влітку ягідьми блищатиме, шпаки налітатимуть... А восени встелятиме могилу червоним листям з усіх боків...»

Ці міркування характеризують хлопчикову вдячність та пам'ять. Поетичності цим рядкам,  на мою думку, надає глибокий символізм: могила, вишня, білий цвіт, червоний лист, приліт птаха, які характерні для народної творчості.

 

8 З пробитого мішка тоненькою білою цівкою потекла сіль, а не посипалася на дорогу, бо куля пробила мішок із сіллю та харчами від тітки Марини. «Пляшка молока, що якимось дивом не розбилась, як упав з вагона» теж була пробита кулею.

 

9 Сюжетний елемент, ілюстрований наприкінці повісті, називається розв’язкою. На мою думку, художникові вдалося передати весь біль і гіркоту за Климка. Попереду впав хлопчик, недалеко від нього лежить торбинка. На передньому плані полонений утікач з осудом та ненавистю оглядається у бік убивць безневинної дитини.

 

10 Паралелі між особистим життям автора й сюжетом твору: у воєнний час одинадцятилітнім хлопцем повертався від тітки з Донбасу на рідну Полтавщину

 

11. Заголовок до кожного розділу повісті Гр. Тютюнника «Климко»

 

12 Якби ви могли змінити події наприкінці твору, то як би вони роз­вивалися далі? Власна кінцівка до повісті «Климко»

 

13.1 На мою думку, найбільш вражаючою є кінцівка твору. Коли  подолавши усі незгоди, зі сіллю та харчами уже майже дома трагічно гине головний герой, а до нього біжить друг Зульфат. Така неочікувана кінцівка застерігає від війни, що краде дитинство та обриває життя.   

Інші завдання дивись тут ...