Лежить самотній папірець.

Беру його та олівець.

Вмить білизна його зникає,

Цифра та літера засяє.

Сіреньким слідом навкруги

Ти ним розумно поведи,

Задачу й вправу розв’яжи.

Тут ручка – суперник мого олівця

Папір не хоче поділить.

Та олівець не розгубивсь,

Намалював картинку вмить.

І ручка в тіні відступає.

Не може здолати вона

Високого гострого мого

Непереможного олівця!