Хтось має шлях тернистий, повний мук,

Та із життєвої дороги не звертає.

А хтось, бува, коли наживсь добряче,

Близьку людину радо ошукає.

Коли сухими вийдуть із води, 

Чи відають про совість вже вони?    

Хто робить справи брудні та зухвалі, 

Себе морально на загибель прирікає.

Як звір, пізнавши легкої поживи,

Зі шляху темного, лихого не ступає.

Так лиходій серед людського моря

Повільно, сам не знаючи, згасає.