Казка про вовка та зайця

  Жив собі у зимовому лісі зайчик. Аж одного разу забрів у дружній ліс хижак. А був це голодний-преголодний вовк. Надумав він зайчиком поживитися. По слідах розшукав косоокого, вже й наздоганяє. Біжить, утікає заєць, вже й ніжка стомилась. «Ну все! Кінець мені» - стукає у його голові. Спіткнувся та й покотився з гірки. І тут сніг вирішив допомогти йому. Налипає та налипає білим пухом на втікача, вже і не заєць це, а велика біла куля летить із гори. «Я не бавитись прибіг у цей ліс. Треба вертатись назад, де я загубив косоокого» - думає вовк. Повернувся назад, щоб далі шукати зайця.

   А куля зі страху котиться собі далі, та й котиться. І довго вона б ще котилася по білому світі, коли б не маленький пеньок, що став їй на дорозі. Він і зняв зі зайця снігове покривало.

   Оглядається косоокий, нема вовка. Подякував снігу, що врятував його. Веселий та щасливий, підстрибуючи на одній ніжці, помандрував він додому.

Казка про зачйчика за опорними словами

  Жив собі у зимовому лісі зайчик.

  Одного разу забрів у той ліс голодний-преголодний вовк.

  Спочатку надумав хижак він зайчиком поживитися. Потім слідах розшукав косоокого, вже й наздоганяє. Аж раптом заєць спіткнувся та й покотився з гірки. І тут сніг вирішив допомогти йому. Бачить вовк, що загубив зайця і повернувся його шукати.

  І від того часу взимку у зайця завжди шубка біла. 

Казка про зайців і кавун

^План

^{1. Зайці побачили кавун.}

^{2. Смачна середина плода.}

^{3. У зайців буде човник.}

^{4. Екскурсія озером.}

  Одного осіннього дня побачили зайці на грядці спілий кавун.

  Плід був дуже дозрілий. Такий, що зайці торкнулися вершечка, а він тріснув. Червона середина кавуна виявилася дуже смачною. Зі сумом дивилися вони на те, що залишилося від соковитого плоду. І раптом їх осяйнула чудова ідея. «У нас буде човник!» – радісно вирішили вухані. І полохливі тваринки вправно покотили кавуновий м’яч до берега озера.

  Потім зайці ще довго розказували всім про неймовірну екскурсію озером.