Усе почалось з неймовірної розповіді вчительки про Всесвіт. І побачити його своїми очима – стало моєю заповітною мрією. А всім відомо, що найзаповітніші мрії при великому бажанні можуть здійснюватися.

   Одного разу я поверталась зі школи, коли переді мною появився жовтий маленький хлопчик. Він промовив: "Я чарівний Промінець Великого Сонця і одержав завдання здійснити твою мрію. Завтра біля планети Земля пролітатиме Велика Комета, яка вміє покидати свою орбіту. Наше завдання осідлати її, вона повезе нас у Всесвіт". 

   Я швидко виконала домашню роботу і вклалась у своє ліжко. Перед сном підійшла до вікна. Зверху на мене дивилась Зоряна Ніч. Що ж побачу я завтра?

    Мене розбудив Промінець. «Всесвіт – безмежний зоряний простір, у якому багато галактик, зірок, планет й інших небесних тіл. Сьогодні ми помандруємо по твоїй Галактиці Сонячною системою, її ще називають Чумацький шлях. А складається вона з восьми планет, зірок та інших небесних тіл, що рухаються навколо центральної зірки – великого Сонця. Саме до неї входить і твоя рідна планета Земля», - промовив він. Швидко дихнув на мене і ззовні я стала одягнена у щось подібне на скафандр. «Поза Землею ще нема умов життя для таких, як ти. Тому цей костюм допоможе нам у мандрівці», - продовжив мій екскурсовод.

    За вікном щось приземлилось. Я вперше побачила її. Комета була великою кам'яно-крижаною брилою. Промінець показав мені маленький люк, я тут же заглянула в його середину. Там була відділена кабіна. Крім неї ядро Комети  складалося із каменю, пилу і криги. За командою Промінця ми злетіли. За мить подолали земне тяжіння. Ми рухалися в напрямку до Сонця. Коли оглянулась, раптом побачила за нами потягнувся густий хвіст, який збільшувався, чим ближче ми прямували до світила. В нічній темряві він світився яскравим сяйвом. Промінець промовив: «Під час наближення до Великого Сонця лід починає нагріватися і випаровуватися, випускаючи гази і частинки пилу. Яскравість – це відбиття світла та світіння». 

   Поки він говорив, нас оточив довгий шар жовто-білих хмар. Не встиг ще закінчити Промінець свою промову, як Комета здійснила точне приземлення на щось тверде і гаряче. Це була Венера – планета земної групи, трошки менша від рідної Землі. Саме через товстий шар хмар, який складається переважно з вуглекислого газу, більша частина світла Сонця відбивається  від планети. Тому хоч для інших вона дуже яскрава, сама за щільними хмарами наколи не бачить світила. Я глянула на Промінець. Його очі відзеркалювали довгий момент формування Венери, коли Сонце своїм магнітним рукавом повернуло її обертання в зворотньому напрямку. Тому я зустріла її дуже самотньою. До того жодний супутник, подібний Місяцю, не вештається довкола неї. Вона живе своїм життям. І календар цей незвичайний: рік становить 225 днів, а тривалість доби довша від її року. «Хоч я розташована ближче до Сонця, одержую в два рази більше світла і тепла, ніж твоя планета, проте у мене не панує життя. Через жовто-білу хмару тепло не може покинути мене. Середня температура на моїй поверхні + 467 °C , я – найгарячіша планета Сонячної системи і великий безжиттєвий парник. Ти – перша жива істота, котру я побачила, досі мене відвідували тільки космічні апарати для досліджень», - промовила Венера. Вона дуже зраділа нашій зустрічі. А я, оскільки поверхня була занадто теплою, почала перестрибувати через її кратери, їх було густо-густо… 

  Раптом задзвенів будильник. Я прокинулась. Був ранок. Засмутилась, бо перервалась моя чудова мандрівка. Проте була задоволена, адже на уроці природознавства зможу розказати про швидку Комету та гарячу Венеру.