§41 ВОДОРОСТІ.

Залежно від будови рослини ділять на дві великі групи - водорості та вищі (тіло почленоване на вегетативні органи, що побу­довані з різних тканин) рослини. У Світовому океані маса водоростей становить приблизно 10 % маси всіх рослин нашої планети. Спільна ознака різних пред­ставників водоростей - наявність у їхніх клітинах хлоропластів із хлорофілом (здатні до фотосин­тезу) та пігментів, що надає їм червоного, бурого або жовто-зеленого забарвлення. Усі необхідні поживні речовини та вуглекислий газ водорості вби­рають з води через поверхню тіла, так само у воду виділяють непо­трібні їм речовини.

Водорості трапляються як у прісних, так і в солоних водоймах; плавають на поверхні води, мешкають у її товщі або прикріплені до дна; на суходолі здатні оселятися лише на зволожених ділянках: на корі дерев, у розколинах скель, у верхніх шарах ґрунту.

ЗЕЛЕНІ водорості є одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні, представники: одноклітинні хламідомонада, хлорела, багатоклітинні (їх тіло не має складної тканинної будови, коренів, стебла, листків) вольвокс, евдорина, ульва, улотрикс, спірогіра.

УЛОТРИКС – багатоклітинна зелена водорість, поширена переважно в солоних водоймах, але трапля­ється й у прісних. Його клітини розташовані в один ряд і утворюють нитку завдовжки до 10 см, безбарвною клітиною біля основи кріпиться до поверхонь, кожна клітина містить ядро та один хлоропласт (у вигляді незамкненого кільця), вакуолю з клітинним соком. Роз­множується улотрикс нестатево (уривка­ми нитки або за участі чотириджгутикових спор) та статевим способом (за участі дводжгутикових статевих клітин).

ХАРА – багатоклітинна зелена водорість, мешкає у пріс­ній і солоній воді. Зовні її тіло нагадує кущики вищих рослин: вона має «стебельце», від якого відходять розташовані кільчасто бічні від­ростки - «листочки», до поверхонь кріпиться за допомогою ризоїдів, які нагадують корені. У хари формуються спеці­альні структури, у яких утворюються статеві клітини.

ДІАТОМОВІ водорості - мікроскопічні одноклітинні чи коло­ніальні організми, поширені по всій земній кулі. Мають будову клітинної оболонки, що нага­дує панцир (складається з двох половинок, що вкла­даються одна в одну та містять спо­луки Силіцію), панцирі діатомових водоростей мають мікроскопічні отвори, крізь які здійснюється обмін речовин клітини із зовнішнім середо­вищем. Розмножуються діатомові водорості статевим способом і поділом клітини навпіл.

Усі БУРІ водорості - багатоклітин­ні, мають найскладнішу будову з усіх водорос­тей, їхнє тіло забарвлено в жовто-бурий колір, адже в їхніх хлоропластах, крім хлорофілу, є значна кількість інших пігментів корич­невого та жовтого кольорів. У деяких з них клітини зібрані у групи, які нагадують тканини вищих рослин. У клі­тинах бурих водоростей відкладається не крохмаль, як у зелених, а інший вуглевод - ламінарин.

Бурі водорості розмножуються нестатево (рухомими спорами, можливе відокремлення ділянок пластинки ) та статевим способом.

ЛАМІНАРІЯ або морська капуста до поверхні дна кріпиться міцними розгалуженими ризоїдами, вони від­ростають від нижньої частини тіла - «стовбурця» (зовні схожий на черешок листка), «Стовбурець» розширюється у видовжену (до 3-4 м завдовжки) буро-зелену «листкову» пластинку. Містить багато поживних і корисних речовин, значний уміст також й інших корисних для людини хімічних елементів, вітамінів.

ЧЕРВОНІ водорості - здебільшого багатоклі­тинні організми, крім хлорофілу, їхні клітини містять червоні та жовті пігмен­ти, забарвлення тіла - від темно-червоного до жовтого чи блакитно-зеленого. Червоні піг­менти дають змогу водоростям уловлювати слабке світло на глибинах до 200-250 м, це найбільші глибини, на яких можуть мешка­ти водорості. Розмножуються статевим та нестатевим способами. Запасають червоні водорості особливий багрянковий крохмаль - речовину, за хімічною будо­вою подібну до вуглеводу, що запасається в клітинах тварин і грибів.

У Чорному морі поширені червоні водорості філофора, церамія, кораліна. Їстівною є червона водорість порфіра, яку в народі ще називають червоним морським салатом. Відомі ласощі - пастилу та мармелад - готу­ють на основі драглистої речовини, яку добувають із червоних водоростей.

Водорості людина вживає в їжу, використовує як корм для худоби, органічне добриво та сировину для вироблення різних хімічних речовин та лікарських препа­ратів.

З водоростей, переважно бурих і червоних, добу­вають різні органічні речовини, барвники, клейкі речовини тощо, з бурих водоростей виготовляють захисні плівки, якими вкривають різні документи та продукти.

Виберіть одну правильну відповідь.

1. Зазначте групу водоростей, до якої належать виключно багатоклітинні види: а) зелені; б) діатомові; в) бурі; г) червоні.

2. Зазначте групу водоростей, представники якої здатні мешкати на найбільших глибинах: а) зелені; б) бурі; в) червоні; г) діатомові.

Дайте відповідь на запитання.

1. Яке значення водоростей у природі?

Водоростями живляться багато водних тварин, у процесі фотосинтезу водорості збагачують киснем товщу води та повітря над водоймами, водорості у складі ґрунту виділяють у навколишнє середовище кисень, з їхніх відмерлих решток утворюється органічна речовина ґрунту, що підвищує його родючість, здатність вбирати розчини органічних речовин використовує людина для очищення забруд­нених вод.

2. Які осадові породи утворюють рештки діатомових водоростей?

Панцири діатомових водоростей після відмирання клітин осідають на дно, так за десятки мільйонів років з решток цих організмів утво­рювалися осадові породи – діатоміти, ці осадові породи людина використовує для виробництва вибухівки - динаміту, а також як фільтри в нафтохімічній та харчовій промисловос­ті, будівельний тепло- та звукоізолюючий матеріал тощо.

3. У чому цінність водоростей як їжі для людини? Які види водоростей людина споживає в їжу?

Водорості слугують сировиною для виготовлення ліків і біологічно активних добавок, адже містять багато мікроелементів та вітамінів. Відомі ласощі - пастилу та мармелад - готу­ють на основі драглистої речовини, яку добувають із червоних водоростей.

Їстівною є червона водорість порфіра, бура водорість ламінарія, зелену ульву вживають в їжу в Японії та Кореї.

4. У чому полягає роль водоростей у ґрунтоутворенні?

Водорості виробляють величезну масу органічної речовини ґрунту, що підвищує його родючість, збагачують повітря киснем, слугують основою живлення для багатьох ґрунтових тварин, беруть участь в утворенні осадових порід та ґрунтоутворенні.

Поміркуйте. Чому водорості не трапляються на глибинах понад 265 м?

Бурі та червоні водорості, крім хлорофі­лу, мають інші пігменти, що дає їм можливість мешкати на більших глибинах. Червоні піг­менти дають змогу водоростям уловлювати слабке світло на глибинах до 200-250. Водорості можуть жити лише в тих шарах води, куди надходить світло: інакше фотосинтез не відбувається.

На прикладі хламідомонади та спірогіри порівняйте особливості будови одно­клітинних та багатоклітинних водоростей.

ХЛАМІДОМОНАДА - одноклітинна зелена водорість, поширена в прісних водоймах, вона є цілісним організмом з одною клітиною грушоподібної форми, яка має два джгутики для руху, клітинну оболонку, чашоподібний хлоропласт, у нижній частині кулястий піреноїд - зона нагромадження поживних речовин (крохмалю), у передній частині є скоротливі вакуолі (регулюють вміст води) та світлочутливе вічко (реагує на світло і вказує шлях руху), у центрі є ядро.

За сприятливих умов розмножується нестатево, інакше - статево.

СПІРОГІРА - багатоклітинна зелена нитчаста водорість, поширена в прісних водоймах. Її кліти­ни здебільшого видовжені та розташовані в один ряд, у клітинах містяться спіраль­но закручені стрічкоподібні хлоропласти, велика вакуоля з клі­тинним соком, ядро в центрі клітини підвішене на тяжах.

Розмножується ця водорість уривками нитки, статевих клітин не утворює, проте її клітини можуть обмінюватися спадковою інформацією через тимчасо­ві цитоплазматичні містки.