Біологія людини Науки, що вивчають людину Застосування біологічних знань на практиці Вклад вчених

БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ.

Біологія людини — це багатогалузева наука, предметом вивчення якої є організм людини, його будова, розвиток, процеси життєдіяльності, походження та еволюція (людина як біологічна система).

Методи вивчення організму людини: спостереження й експеримент.

Науковий фундамент біології людини: найдавніші науки про наш організм - анатомія й фізіологія.

Використовуються знання інших наук: природничих (хімія, фізика, географія), біологічних (антропологія, ембріологія, генетика), суспільних (філософія, історія), медичних (кардіологія. неврологія), технічних (кібернетика, інформатика) наук тощо.

НАУКИ, ЩО ВИВЧАЮТЬ ЛЮДИНУ.

Назва галузевої науки	Вивчає
Науки теоретичного спрямування
Морфологія	зовнішню і внутрішню будову організмів
Анатомія людини	форму і будову окремих органів, їхніх систем та організму в цілому (частина морфології, присвячена вивченню внутрішньої будови)
Фізіологія людини	основні процеси життєдіяльності організму людини, що відбуваються в її органах, тканинах і клітинах
Гістологія	структуру та функції тканин організму
Цитологія (від грец. китос - клітина і логос - вчення)	Структуру і функції клітини. Основні етапи розвитку цитології: І етап. Винахід мікроскопа, його удосконалення, перші мікроскопічні дослідження (Галілей, Гук). ІІ етап. Поява ідеї про клітинну будову (Гук, Пуркіньє, Броун) та клітинний розвиток організмів, які склали основу клітинної теорії, сформульованої Т.Шванном (1939 р.). ІІІ етап. Подальший розвиток основних положень клітинної теорії, вивчення структур і функцій клітини із застосуванням новітніх засобів (електронний мікроскоп і т.д.).
Етологія	поведінку
Психологія	психологічний стан людини
Генетика	закономірності спадковості та мінливості людини
Біофізика	фізичні закономірності процесів життєдіяльності організму людини
Біохімія	хімічний склад закономірності процесів життєдіяльності організму людини
Антропологія	закономірності історичного розвитку людини як біологічного виду
Ембріологія	закономірності як зародкового, так і післязародкового розвитку людини
Науки прикладного спрямування
Медицина	хвороби людини, їх лікування та профілактику (розділ медицини, який вивчає будову й функціонування вен, має назву флебологія)
Педагогіка	процес освіти, навчання, виховання в педагогічному аспекті
Гігієна (від грец. гігієнос - цілющий)	середовище існування й умови життєдіяльності людини для збереження й зміцнення здоров'я людини
Екологія	взаємозв'язки людини з навколишнім середовищем, глобальні екологічні проблеми людства тощо
Педагогіка	зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
Валеологія (від грец. валео - здоров'я, логос - вчення)	біологічні та соціальні основи формування, збереження, зміцнення, відтворення й передавання здоров'я нащадкам

ЗАСТОСУВАННЯ БІОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Галузь	Приклади застосування біологічних знань
Сільське господарство	Для вирощування рослин, розведення тварин, боротьби зі шкідниками, запобігання отруєнь пестицидами
Промисловість	Для отримання продуктів харчування, натуральних тканин, антибіотиків
Медицина	Для лікування й профілактики хвороб, збереження та зміцнення здоров'я людини, продовження тривалості життя
Психологія	Для пізнання особливостей поведінки людини
Техніка	Для створення пристроїв, апаратів для хірургії, протезування, кібернетики
Мистецтво	Для створення художніх картин, скульптур
Спорт	Для розвитку фізичних можливостей людського організму

Проблеми, які досліджує сучасна біологія людини:

• перенаселення Землі в цілому й скорочення чисельності населення в окремих регіонах;

• поширення інфекційних захворювань (наприклад, СНІДу, нових інфекцій);

• лікування захворювань, частота прояву яких збільшується;

• визначення можливостей використання генетично модифікованих організмів (ГМО) тощо.

Основні напрямки сучасних біологічних досліджень організму людини:

1) дослідження організму з метою конструювання нових технічних систем (наприклад, для створення роботів-андроїдів, нанотранзисторів, що слідкують за здоров'ям людини, систем штучного інтелекту);

2) вивчення впливу на організм людини умов космосу (наприклад, для створення нових матеріалів, що захищають від дії космічних чинників);

3) дослідження процесів життєдіяльності з метою створення біотехнологій (наприклад, для лікування безпліддя, нанотехнологічного отримання й доставки ліків, отримання тканин та органів для трансплантації);

4) дослідження механізмів діяльності мозку (наприклад, для створення біокібернетичних систем сприйняття й збереження інформації);

5) вивчення спадковості й мінливості з метою розробки методів діагностики, лікування спадкових хвороб людини;

6) вивчення закономірностей старіння для подовження тривалості життя.

Отже, біологічні дослідження організму людини надзвичайно різноманітні, але визначальною є спрямованість на вивчення будови, фізіологічних функцій і поведінки з метою збереження здоров'я та подовження тривалості життя.

Науковці, котрі заклали основи сучасної біології людини: Гіппократ, Авіценна, Парацельс, А. Везалій, В. Гарвей, І. Павлов, К.Бернар та багато інших.

Українські вчені, котрі внесли вагомий вклад у сучасну біологію людини: Н. Амбодик-Максимович, О. Шумлянський, І. Мечников, М. Пирогов, О. Богомолець, В. Філатов, В.Чаговець, М. Амосов, П. Костюк та ін.

Вклад вчених.

Вчений	Вклад
російський фізіолог І.П. Павлов (1849 - 1936)	Заклав підвалини сучасної фізіо¬логії травлення. У дослідах на собаках установив, що виділення слини зумовлене як вродженими безумовними (подразнення їжею рецепторів ротової по¬рожнини), так і набутими умовними рефлексами (у відповідь на зорові, слухові, нюхові та інші нехарчові подразники). Метод накладання фістули - з'єднання протоків залози чи порожнини травного органу із зовнішнім середовищем – дозволив отримати травні соки в чистому вигляді. У 1904 році удостоєний Нобелівської премії.
Радянський учений фізіолог Уголєв Олександр Михайлович (1926-1991)	У 1958 році відкрив пристінкове (мембранне) травлення.
Російський учений і терапевт Боткін Сергій Петрович (1832-1889)	Довів інфекційне походження вірусного гепатиту А. Створив учення про організм як єдине ціле та провідну роль нервової системи в життєдіяльності організму.
Російський вчений Микола Лунін (1853-1937)	Основоположник учення про вітаміни.
Український фізіолог Олександр Богомолець (1881-1946)	Дослідив сполучну тканину, вважав, що тривалість життя людини залежить від стану саме цієї тканини.
Італійський вчений Луїджі Гальвані (1737 - 1798)	Першим досліджував електричні явища при скороченні м'язів у жаби («тваринна електрика»), заклав початок вивчення біоелектричних явищ і заснування електрофізіології
Український нейрофізіолог Платон Григорович Костюк (1924-2010)	Уперше сконструював і використав мікроелектродну техніку для дослідження організації нервових центрів, проник у нервову клітину, зареєструвавши її сигнали. Дослідив, як відбувається в нервовій системі перехід інформації з електричної форми в молекулярну. Довів важливу роль у йонів Кальцію.
Італійський анатом і лікар М. Мальпігі (1628 – 1694)	У 1665 році вперше виявив клітини крові та вважав їх жировими пухирцями.
Австрійський лікар і хімік Карл Ландштейнер (1868 – 1943)	За відкриття в 1900 році груп крові (система AB0) був удостоєний Нобелівської премії в 1930 р.
Англійські вчені М. Перутц (1914 – 2002) Д. Кендр'ю (1917 – 1997)	У 1960 році розшифрували будову молекули гемоглобіну і створили її модель.
Російський учений І.І. Мечніков (1845 – 1916)	Спостерігаючи за певними видами лейкоцитів, виявив явище фагоцитозу й пов'язав з ним захисні властивості організму людини і тварин – так він відкрив явище клітинного імунітету.
Датський біохімік Генрік Дам (1895 – 1976) американський біохімік Е.А. Дойзі (1893 – 1986)	Довели вплив вітаміну K на зсідання крові, за що у 1943 р. їм було присуджено Нобелівську премію.
Український учений О.В. Паладін (1885 – 1972), засновник Інституту біохімії НАН України	У 1944 р. синтезував водорозчинний аналог вітаміну K — вікасол, який нині широко застосовують у медичній практиці для зупинки невеликих внутрішніх кровотеч.
Американський фізіолог У. Кеннон (1871 — 1945)	Запропонував термін «гомеостаз» у своїй книжці The Wisdom of the Body («Мудрість тіла»).
Французький лікар і фізіолог Клод Бернар (1813 — 1878)	Досліджував функції крові, залози секреції, процеси теплоутворення, електричні явища в тканинах, дію отрут на організм тощо. Вивчивши роль рідин в організмі, дійшов висновку, що сталість внутрішнього середовища є необхідною умовою життєдіяльності.
Лікар з ПАР Крістіан Бернар (1922 – 2001)	Провів першу успішну пересадку серця (зараз середня тривалість життя людини після пересадки серця становить 10 років, рекордна тривалість життя людини з пересадженим серцем досягла 30 років).
Англійський лікар і анатом Вільям Гарвей (1578 – 1657)	У 1628 році вперше описав закономірності руху крові по замкненому колу кровоносних судин
Український учений М.М. Амосов (1913 – 2002), академік НАН та АМН України	У 1963 році вперше зробив протезування мітрального клапана. Досліджував питання хірургічного лікування захворювань легень і серця, штучного кровообігу.
Російський лікар і гістолог О. М. Шумлянський (1748 – 1795)	У 1788 році вперше описав особливості гістологічної будови нирок. Капсулу, яка оточує кожний клубочок, пізніше назвали капсулою Шумлянського.
Російський фізіолог, засновник фізіологічної школи Іван Сеченов (1829 — 1905)	Довів, що відновлення працездатності стомлених м'язів відбувається швидше, якщо перейти з одного виду роботи на інший. На відміну від звичайного стану спокою, такий відпочинок назвав активним.
Німецький фізіолог Р. Вірхов (1821 – 1902)	Запропонував термін «глія», дав назву оболонці аксона мієлінова.
Англійські вчені Алан Ходжкін (1914 – 1988) Ендрю Гакслі (1917 – 2012)	Розкрили природу «тваринної» електрики, використовуючи гігантський аксон кальмара для своїх електрофізіологічних експериментів. За ці дослідження в 1963 р. вчені отримали Нобелівську премію в області фізіології та медицини.
Володимир Бец (1834 — 1894)	У 1874 р вперше описав мікроскопічну будову кори головного мозку
Англійський учений Джон Ленглі (1852 — 1925)	Засновником вчення про вегетативну нервову систему є. Він запропонував назвати систему автономною, тому що П діяльність відбувається незалежно від нашої волі й свідомості.
Американський біохімік Макколум Е.В. ()	У 1913 році запропонував позначати вітаміни латинськими літерами. У 1922 році відкрив вітаміни D і Е.