ЗНАЧЕННЯ БІОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ ДЛЯ ЛЮДИНИ.
Значення знань про біологію людини:
• дозволяє застосувати їх на практиці;
• допомагає зміцнити своє здоров'я;
• загартувати організм;
• вберегтися від різних хвороб;
• стати фізично розвиненим і здоровим;
• знати про великі резерви фізичного й психічного здоров'я організму.
Значення знання фізіології людського організму:
• необхідне людині для організації раціонального харчування;
• надання першої допомоги при нещасних випадках;
• дотримання здорового способу життя.
ЗДОРОВ'Я - це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої працездатності та соціальної активності людини, а не лише відсутність хвороб та фізичних вад.
Організм у цілому й усі його органи зокрема здатні виконувати свої життєві функції в повному обсязі.
Показники здорового організму:
• нормальне функціонування органів, їхніх систем та організму в цілому;
• висока працездатність та відчуття задоволення своїм життям;
• здатність пристосовуватися (адаптовуватися) до впливів різноманітних чинників навколишнього середовища (тепло, холод, вологість тощо);
• можливість забезпечувати високу фізичну й розумову працездатність без перенапруження та порушення діяльності основних фізіологічних систем організму;
• добрий імунітет.
Чинники, що впливають на здоров'я людини:
• умови навколишнього середовища (20%);
• спадковість (20%);
• медичні послуги (10%);
• спосіб життя (50%).
Здоровий спосіб життя – це спосіб життя людини, що спрямований на профілактику хвороб і зміцнення її здоров'я.
Шляхи формування здорового способу життя людини.
1. Позитивні емоції.
2. Фізичні вправи, рухова активність, загартування.
3. Збалансоване та раціональне харчування.
4. Особиста гігієна та відпочинок.
5. Відсутність шкідливих звичок.
ХВОРОБА - порушення структурно-функціональних властивостей клітин, тканин, органів, систем органів, наслідком чого є зниження пристосувальних можливостей та працездатності людини.
Класифікації хвороб.
За причинами виникнення хвороби поділяють на
• інфекційні (грип, пневмонія тощо);
• неінфекційні (алергія, бронхіальна астма тощо).
За типом біологічного збудника розрізняють:
• інфекційні захворювання – хвороби, збудниками яких є віруси, бактерії та гриби;
• інвазійні захворювання – хвороби, які спричинюють паразитичні тварини (гельмінтоз, малярія, педикульоз тощо).
За типом біологічного збудника інфекційні хвороби поділяють на:
• вірусні (грип тощо) збудником вірусом,
• бактеріальні (холера, пневмонія тощо) збудником бактерією,
• грибкові (лишай, мікоз, тощо) збудником мікроскопічним грибом.
За ураженими фізіологічними функціями поділяють на хвороби дихання, кровообігу, травлення та ін.
За ознаками статі та віку хвороби поділяють на жіночі, дитячі, чоловічі, хвороби старості та ін.
Спадкові хвороби – це захворювання, що передаються генетично.
Перебіг хвороб буває гострим (швидкий розвиток, чіткі ознаки) та хронічним (прояв хвороби повільний, ознаки невиразні).
Причини хвороб:
• спадковий фактор (спадкові, або генетичні, хвороби передаються від батьків до дітей, причини хвороби – порушення в генах або хромосомах);
• шкідливі звички (паління, вживання спиртних напоїв і наркотиків завдають непоправної шкоди всім системам органів людини);
• неправильне харчування (робить організм уразливим для мікробів, веде до ожиріння або дистрофії, інших хвороб);
• недостатня фізична активність;
• недотримання санітарно-гігієнічних вимог;
• забруднення навколишнього середовища (через забруднення навколишнього середовища збільшилася кількість захворювань на рак, астму);
• стреси, розумове й фізичне перенапруження (спричиняють проблеми з нервовою системою);
• травми;
• вплив хвороботворних організмів;
• відсутність режиму праці й відпочинку (недостатня тривалість сну, неповноцінний відпочинок, перенапруження).
Шляхи зараження:
• повітряно-крапельним шляхом людина заражається збудниками грипу;
• через забруднену їжу в організм потрапляють збудники кишкових захворювань;
• через забруднену воду людина може заразитися гепатитом;
• при укусах деяких членистоногих людина може отримати збудників малярії, енцефаліту та інших важких захворювань;
• контакти з хворими можуть призвести до захворювання на педикульоз або коросту.
Інкубаційний період - період від моменту зараження до перших проявів захворювання.
Носій хвороби – організм, у якому перебуває збудник певного захворювання, але симптоми цього захворювання відсутні.
Алергени – усе те, що може спричинити в людини алергічні реакції, як-от набряки, посилений нежить, висипку на шкірі, чхання, кашель тощо.
Критичні стани організму:
• голод та спрага;
• переохолодження (знижується здатність еритроцитів віддавати кисень і клітини мозку втрачають основний матеріал для вироблення АТФ, падіння температури тіла нижче 21° С призводить до смерті);
• перегрівання (підвищення температури тіла понад 42 °С призводить зміни властивостей білків, кров стає в'язкою, порушується рівновага солей в організмі);
• атмосферний тиск поза нормою;
• хронічне неспання;
• підвищена радіація;
• потрапляння токсинів.
ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАЛЬНІ ЗАХОДИ.
Лікувальні заходи охорони здоров'я:
• діагностика на підставі низки досліджень (медичних, біохімічних, фізичних, анатомічних, генетичних тощо) сприяє визначенню причини захворювання;
• саме лікування;
• реабілітація (відновлювальне лікування під час одужання);
Методи діагностики.
Біохімічні методи діагностики: | |
Глюкометр |
прилад для вимірювання вмісту глюкози в крові |
Аналіз крові, сечі, калу | |
Фізичні методи діагностики: | |
Тонометр |
прилад для вимірювання артеріального тиску |
Електрокардіограф |
визначення показників діяльності серця у вигляді кардіограми. |
Рентгенографія |
дослідження внутрішньої структури організму за допомогою рентгенівських променів |
Електроенцефалографія
|
дослідження мозку |
УЗД (ультразвукова діагностика) |
обстеження внутрішніх органів людини і тих процесів, які в них перебігають, за допомогою ультразвукових хвиль (отримують зображення внутрішніх органів унаслідок відбиття від їхньої поверхні ультразвукових хвиль)
|
МРТ (магнітно-резонансна томографія) |
дослідження внутрішніх органів і тканин з використанням фізичного явища ядерного магнітного резонансу (отримують на екрані комп'ютера зображення глибинних шарів досліджуваного органа) |
Зондування
|
уведення в порожнину шлунка або дванадцятипалої кишки гнучкої трубки - зонда для взяття шлункового та кишкового соку |
Ендоскопія
|
уведення в травний канал спеціальних освітлювальних приладів зі світловодами, щоб безпосередньо оглянути порожнину травного каналу.
|
Електрогастрографія |
реєстрація електричних струмів шлунка з поверхні тіла людини для визначення рухової активності шлунка |
Спірометрія |
дослідження легенів шляхом реєстрації їх об'єму під час дихання спірографом. |
Радіоелектронні методи |
|
Радіопілюлі |
пристрої, оснащені датчиком, передають інформацію за допомогою радіохвиль |
Антропометричні методи діагностики: | |
Прилади ростомір
|
Вимірювання росту тіла |
Прилади ваги
|
Вимірювання маси тіла |
Методи дослідження органів травлення: зондування, ендоскопія, електрогастрографія, ультразвукова діагностика, сканувальна томографія, рентгенографія, аналізи.
Найпоширеніші методи дослідження органів дихання: флюорографія, томографія та спірометрія.
Визначальним у діагностуванні захворювань сечовидільної системи є лабораторний аналіз сечі, а основними доказами захворювань сечовидільної системи є поява в сечі еритроцитів, білків і підвищена кількість лейкоцитів.
«Золоте» правило медицини - хворобі легше запобігти, ніж її лікувати.
ПРОФІЛАКТИКА ЗДОРОВ'Я – комплекс заходів, спрямованих на попередження виникнення і поширення захворювань, зміцнення здоров'я.
Гігієна (походить від імені давньогрецької міфічної богині чистоти Гігеї) —
1) наука про створення оптимальних умов для життєдіяльності людини;
2) діяльність з метою підтримання чистоти для забезпечення здоров'я
Санітарія — сукупність заходів, спрямованих на оздоровлення середовища, у якому перебуває людина (впроваджує у життя вимоги та норми, що їх обґрунтовує гігієна).
Профілактичні заходи охорони здоров'я:
• постійно стежити за чистотою свого тіла та одягу;
• регулярно споживати повноцінну їжу;
• чергувати періоди праці та відпочинку;
• уникати надмірних фізичних та розумових навантажень;
• уникати впливу шкідливих чинників довкілля (наприклад, дії іонізуючого випромінювання, потрапляння в організм отрутохімікатів);
• вести здоровий спосіб життя без шкідливих звичок;
• опановувати основи медичних і біологічних знань.
Здоровий спосіб життя — це спосіб життя людини, що спрямований на профілактику хвороб і зміцнення її здоров'я.
Складові здорового способу життя:
• дотримуватися режиму дня;
• раціонально харчуватися;
• займатися фізичними вправами;
• дотримуватися правил гігієни;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• постійно загартовувати свій організм;
• проводити активний відпочинок;
• мати сприятливі умови для життя.