Система - об'єкт, що складається з певної сукупності елементів, які взаємодіють між собою і утворюють певну цілісність.
Структура - це будова, функція - це певний діяльний стан.
Адаптація - сукупність особливостей будови, функцій та поведінки певного біологічного виду, що забезпечує його існування в певних умовах довкілля.
Основні фізіологічні функції (від лат. functio - здійснення, виконання), або життєві функції: травлення, дихання, транспорт речовин, виділення, опора, рух, розмноження. регуляція процесів.
ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗМУ - це сукупність біологічних процесів, що забезпечують життя організму.
ОЗНАКИ ЖИВОГО ОРГАНІЗМУ (ВЛАСТИВОСТІ):
• клітинна будова;
• ріст – кількісні зміни організму (збільшення розміру, маси);
• розвиток – якісні зміни організму;
• розмноження - здатність організму людини відтворювати собі подібних;
• обмін речовинами й енергією в організмі людини та з навколишнім середовищем (живлення, дихання, виділення);
• рух - це зміна положення організму чи його частин у просторі;
• подразливість - реакція організму на дію зовнішніх і внутрішніх подразників.
БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА (від грец. bios [біос] — життя, systema [система] — утворення, з'єднання) – це структурне й функціональне об'єднання компонентів живої природи (біологічних елементів) різного рівня складності.
Приклади біологічних систем: складні молекули білків чи нуклеїнових кислот, клітини, органи, системи органів, організми, види, популяції, екосистеми, біосфера.
ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЯК БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА.
Людина як складна біологічна система перебуває на рівні організації організму.
З біологічною системою людина пов'язане існування соціальних систем (суспільство, клас, соціальна група тощо).
Структурна організація організму людини: біологічні молекули –> клітини –> тканини –> органи –> системи органів –> організм.
Молекула нуклеїнових кислот –> хромосоми ядер клітини –> скелетна посмугована тканина –> скелетний м'яз –> опорно-рухова система –> організм Білок актин –> кардіоміоцит –> серцева посмугована тканина –> серце –> кровоносна система –> організм |
Рівні організації організму людини як упорядкованої багаторівневої біологічної системи:
Рівень | Складники | Характеристика |
молекулярний | хімічні елементи та речовини, що беруть участь у біофізичних процесах й біохімічних реакціях | 90 хімічних елементів, органічні, неорганічні речовини. |
Клітинний | Мембрана, цитоплазма та органели | Клітина є основною структурною і функціональною одиницею організму, на цьому рівні в ядрі уперше виявляються усі властивості життя |
Тканинний | Сукупність клітин, які поєднуються в групи для виконання певних життєвих функцій, та міжклітинної речовини | Розрізняють 4 типи тканин - епітеліальні, сполучні, нервові та м'язові. |
Органний рівень | Упорядкованість будови й функцій органів. | В утворенні органа зазвичай беруть участь усі чотири типи тканин, але визначальною для його діяльності є якась одна (у кістках – сполучна кісткова, серці – м'язова). За розташуванням поділяють на зовнішні (око, ніс, рука тощо) та внутрішні (серце, печінка, нирки тощо). |
Системний, або організмовий, рівень | Взаємна узгоджена дія всіх органів і формування спеціалізованих фізіологічних систем організму | Розрізняють травну, дихальну, кровоносну, видільну, опорно-рухову, нервову, ендокринну, покривну, сенсорну системи. |
Організм людини — це цілісна відкрита біологічна система.
Чинники довкілля на людину: повітря для дихання, поживні речовини у вигляді їжі, вода, температурний режим, атмосферний тиск, сенсорна інформація.
Властивості біологічної системи:
Властивість |
Характеристика |
Самоорганізація (система) | Сукупність біологічних систем нижчого рангу, які взаємодіють між собою |
Біологічна | Біологічний об'єкт, який має всі властивості живого (ріст, розвиток, розмноження, обмін речовин, подразливість тощо). Єдність хімічного складу з іншими біологічними системами. |
Відкрита | Постійний обмін речовин, енергії, інформації з навколишнім середовищем. Потребує постійного надходження з довкілля речовин (кисню під час газообміну, поживних речовин і води під час живлення) та енергії (теплову енергію та хімічну енергію молекул поживних речовин), які зазнають у ньому змін. У довкілля надходять використана енергія у вигляді тепла та кінцеві продукти обміну речовин (вуглекислий газ, неперетравлені рештки їжі, сечу, піт, секрет сальних залоз). Під час реакцій розщеплення в організмі вивільняється, причому частина хімічної енергії витрачається на процес його життєдіяльності. В організмі присутні хімічні елементи, що і в навколишньому середовищі. |
Рівневість | Складовими організму є біологічні системи нижчих рівнів: біологічні молекули, клітини (система органел), тканини (система клітин та міжклітинної речовини), органи (системи тканин), функціональні системи (системи органів). |
Цілісність | Організм може існувати як єдине ціле лише за умови об’єднаної налагодженої діяльності його окремих частин |
Саморегуляція | Підтримує відносну сталість хімічного складу, будови, властивостей, перебігу фізіологічних процесів, дає змогу жити за сталих умов, її забезпечують регуляторні системи. |
Самовідтворення | Відтворення собі подібних у процесі розмноження |
Самооновлення | утворення нових молекул і структур на основі інформації, закладеної в ДНК |
Спадковість |
Властивість організму передавати характерні йому особливості будови і розвитку потомству АдаптаціяСукупність особливостей будови, функцій та поведінки для існування в певних умовах (пристосування до умов). |
Зв'язок властивостей організму людини як відкритої біологічної системи і його фізіологічних систем і органів.
Властивості організму як відкритої біологічної системи | Фізіологічні системи |
Обмін речовин з навколишнім середовищем |
Дихальна система Травна система Видільна система Кровоносна система |
Забезпечення обміну речовин на клітинному рівні |
Транспортні системи: кровоносна, лімфатична. Регуляторні системи: ендокринна, нервова, імунна. |
Захист організму від шкідливих зовнішніх впливів | Шкіра |
Освоєння навколишнього середовища |
Опорно-рухова система Сенсорні системи |
Розмноження |
Статева система
|