Структурна організація організму людини:
Молекули -> Клітини –> Тканини –> Органи –> Системи органів –> Організм.
ОРГАН (від грец. organon [органон] — знаряддя, інструмент) - це частина організму, яка має певне розташування, форму, будову та виконує одну чи кілька специфічних функцій.
Класифікація органів.
За функціями: органи дихання, травлення, виділення тощо.
За розташуванням:
• зовнішні (око, ніс, рука, вушні раковини тощо);
• внутрішні, що розміщені в порожнинах тіла: грудній (серце, легені тощо), черевній (печінка, шлунок, нирки тощо), які розділені діафрагмою.
За внутрішньою будовою:
• порожнисті (стравохід, серце, ротова порожнина, стравохід, шлунок, кишечник тощо);
• непорожнисті, або паренхіматозні (печінка, селезінка, слинні залози, підшлункова залоза, печінка тощо).
В утворенні органа беруть участь усі чотири типи тканин (таким чином переводять орган до вищого рівня організації порівняно з тканиною), але визначальною для його діяльності є якась одна (у кістках такою тканиною є сполучна кісткова, у серці — посмугована серцева м'язова, у мозку – нервова, у залозах – залозистий епітелій, у шкірі – покривний епітелій, у скелетних м’язах – скелетна посмугована м’язова, у гортані - хрящова сполучна тканина тощо).
Органи призначені для виконання певних функцій (печінка бере участь у травленні їжі, очищенні крові, обміні речовин; серце забезпечує рух крові по судинах; легені — газообмін організму людини з навколишнім середовищем тощо). Кожний орган пронизують кровоносні судини та нерви.
Організм людини може існувати без деяких органів після їх видалення під час хірургічної операції (однієї долі печінки, однієї нирки, частини шлунку тощо).
Органи людини не функціонують окремо, а вони об'єднані у системи органів за функціями і виконують при цьому спільну роботу.