...

Інші завдання дивись тут... 

РЕГУЛЯЦІЯ ОРГАНІЗМУ.

Регуляція (від лат. regulatio - приводити в порядок, налагоджувати).

 

Організм людини — саморегульована система. 

Завдання саморегуляції: підтримка всіх хімічних, фізичних і біологічних показників роботи організму в певних межах.

Гуморальна регуляція підпорядковується нервовій, і разом вони здійснюють нейрогуморальну регуляцію всіх функцій організму. 

 

Гомеостаз (з грецьк. той самий і стояння, нерухомість) - стан організму, під час якого всі параметри його функціонування залишаються відносно сталими, тобто відносна сталість внутрішнього середовища організму на будь-якому рівні - молекулярному, клітинному, тканинному, органному, системному.

Температура тіла здорової людини може коливатися в межах 36 – 37°С, кров'яний тиск — 115/75 - 125/90 мм рт. ст., концентрація глюкози в крові — 3,8-6,1 ммоль/л). 

Гомеостатична рівновага в здоровому організмі має широкий діапазон витривалості, але в кожної людини він різний залежно від стану її здоров'я, загартованості, тренованості, віку.

 

Регуляція функцій людини - сукупність процесів, що забезпечують узгоджену й скоординовану відповідь організму на зміни умов внутрішнього й зовнішнього середовища. 

Виникають ці процеси на рівні клітин, які породжують сигнали (нейрони формують електричні сигнали, клітини залоз продукують речовини, що є хімічними сигналами), а ці сигнали передаються по всьому організму нервовими шляхами або рідинами внутрішнього середовища (кров'ю, тканинною рідиною та лімфою) до відповідних органів.

 

Основні особливості регуляторних систем:

1) наявність центральних та периферичних відділів Регуляторні системи мають центральні органи, де формуються керівні команди,  та периферичні органи, які забезпечують розподіл і передачу їх до робочих органів для виконання (принцип централізації)
2) здатність продукувати керівні сигнали За природою сигналів та способу їхнього поширення виділяють електрофізіологічний та гуморальний механізми регуляції
3) діяльність за принципом зворотного зв'язку Для здійснення контролю за виконанням команд центральні органи регуляторних систем отримують зворотну інформацію від робочих органів
4) подвійний спосіб регуляції Керівні впливи, що надсилаються до органів, мають або стимулюючий або сповільнюючий характер

 

 

В організмі людини взаємодіючи функціонують механізми нервової, гуморальної (ендокринної) та імунної регуляції. 

Зв'язок регуляторних систем:

• речовини й клітини імунної системи забезпечують захист клітин нервової системи;

• такі гуморальні чинники як гормони впливають на діяльність нервової системи. 

 

Функція регуляторних систем організму: підтримка гомеостазу взаємодією  виконавчих регуляторних систем з іншими системами. 

 

НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ - це тип регуляції функцій організму нервовими електричними імпульсами, що передаються нервовими шляхами й мають спрямований короткочасний вплив.

 

Будова нейрона:

• короткі відростки дентрити,

• довгий відросток аксон.

 

Рефлекси - реакції організму, які забезпечує нервова система.

Рефлекторна дуга – це шлях, який проходять нервові імпульси під час здійснення рефлексу (ланцюг нейронів, що здійснює рефлекс).

Будова рефлекторної дуги:

• чутливий, або рецепторний, нейрон (нейрон-рецептор) сприймає дію подразника і створює електричний нервовий імпульс, який передає до спинного чи головного мозку;

• інтернейрон, або вставний нейрон центральної нервовоої системи обробляє нервовий імпульс і вирішує який орган має дати відповідь (скорочення відповідного м'яза, виділення секрету залози). 

• рухливий нейрон (нейрон-ефектор) передає команду від до органа, який відповідає за подразник.

 

Етапи рефлекторної дуги:

1 - рецепторна чутлива ланка (сприймає подразнення і перетворює в імпульси); 

2 - рухова (доцентрова) ланка (передає збудження до центральної нервової системи); 

3 - центральна ланка (у ній відбувається аналіз інформації за участю вставних нейронів);

4 - рухова (відцентрова) ланка (передає керівні імпульси до робочого органа); 

5 - робоча ланка (за участю м'яза чи залози відбувається певна дія).

 

Передача імпульсів між нейронами.

Медіатори - особливі речовини, які передають нервові імпульси від одного нейрона до іншого.

Синапс - місце контакту нейронів між собою або з органом.

Будова синапсу.

У передсинаптичній мембрані нейронів синтезуються медіатори, які накопичуються в їхніх синаптичних міхурцях. Коли нервовий імпульс доходить  до синапсу, міхурці лопають, медіаторні молекули потрапляють в синаптичну щілину. Медіатори приєднуються до білків-рецепторів нейрона-мішені, його мембрана дендрита, що називається післясинаптичною, приймає інформацію й перетворює її в електричний імпульс і передає далі аналогічно вже наступному  нейрону.

 

Приклади нервової регуляції: повертання голови в бік гучного звуку — відповідь на зміни, що відбуваються ззовні; відсмикування руки від гарячого; виділення слини при вигляді смачної їжі.   

Висновок: завдяки електричній природі нервових імпульсів та наявності спеціальних провідних шляхів нервова система здійснює рефлекторну регуляцію дуже швидко, але недовго, і забезпечує конкретний вплив на органи.

  

ГУМОРАЛЬНА (ЕНДОКРИННА) РЕГУЛЯЦІЯ - це регуляція за допомогою хімічних сполук. що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення тривалого й загального впливу на клітини, тканини й органи, має повільний, дистанційний,  довготривалий та загальний характер.

Гуморальна регуляція (з латин. гумор — рідина) – зворотні зміни, які здійснюється завдяки речовинам, що виливають на процеси обміну речовин у клітинах, а отже, і на роботу органів і організму в цілому. Ці речовини потрапляють у кров, лімфу, тканинну рідину, а з неї — до клітин.

 

Відмінність гуморальної регуляції від нервової: гуморальна регуляція відповідає переважно на зміни у внутрішньому середовищі, а нервова система дуже швидко  реагує на події, що відбуваються як усередині організму, так і за його межами. 

 

Приклади гуморальної регуляції: 

• після бігу збільшується частота дихання, серце б'ється швидше (підвищення рівня вуглекислого газу в крові внаслідок інтенсивних реакцій у клітинах виливає на центр дихання, що спричинює збільшення частоти дихання. Коли людина зупиняється, робота клітин уповільнюється, рівень вуглекислого газу знижується, дихання уповільнюється); 

• після прийому їжі в крові збільшується кількість глюкози (гормон інсулін, приєднуючись до рецепторів клітини печінки, стимулює проникнення в неї глюкози й синтез глікогену з цієї сполуки. Саме це є причиною зниження рівня глюкози в крові до відхідних значень через певний час після прийому їжі);

• організм регулює концентрацію солі у внутрішньому середовищі спрагою, яку людина відчуває, вживши солоне, і вгамовує, п'ючи воду;

• гормон росту, виділяючись роками, забезпечує ріст дитини.

 

Гормони – речовини, що синтезуються й виділяються в кров клітинами залоз внутрішньої секреції ендокринної системи. 

Принцип впливу гормону:

• гормон з кров'ю переміщується по всьому організму до будь-якого органа; 

• якщо клітини органа мають рецептори до цього гормону, тоді рецептор поєднується з гормоном, спричиняє зміну активності клітини й впливає на роботу органа. 

ІМУННА РЕГУЛЯЦІЯ - це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи, має повільний, дистанційний,  довготривалий та загальний характер..

Імунну регуляцію забезпечує імунна система, певними клітинами крові та спеціальними речовини, що в ній містяться.

Головними клітинами є лейкоцити, які потім поширюються організмом з током крові й лімфи.

Головними хімічними сполуками є антитіла, що виробляються у відповідь на чужорідні білкові сполуки.

Імунітет – здатність організму протистояти дії зовнішніх і внутрішніх ворогів: бактерій, вірусів, різних речовин, які порушують нормальну життєдіяльність організму, а також його клітинам, що відмерли або переродилися.

 

Інші завдання дивись тут...

 

...