Здатність продукувати керівні сигнали (впливи) до органів.

За природою сигналів та способу їхнього поширення виділяють електрофізіологічний та гуморальний механізми регуляції

НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ - це тип регуляції функцій організму нервовими електричними імпульсами, що передаються нервовими шляхами й мають спрямований короткочасний вплив.

Будова нейрона:

• короткі відростки дентрити,

• довгий відросток аксон.

Рефлекси - реакції організму, які забезпечує нервова система.

Рефлекторна дуга – це шлях, який проходять нервові імпульси під час здійснення рефлексу (ланцюг нейронів, що здійснює рефлекс).

Будова рефлекторної дуги:

Етапи рефлекторної дуги:

1 - рецепторна чутлива ланка (сприймає подразнення і перетворює в імпульси); 

2 - рухова (доцентрова) ланка (передає збудження до центральної нервової системи); 

3 - центральна ланка (у ній відбувається аналіз інформації за участю вставних нейронів);

4 - рухова (відцентрова) ланка (передає керівні імпульси до робочого органа); 

5 - робоча ланка (за участю м'яза чи залози відбувається певна дія).

Передача імпульсів між нейронами.

Довгий аксон нейрона передає сигнал, короткий дентрит нейрона приймає сигнал.

Синапс - місце контакту нейронів між собою або з органом.

Медіатори - особливі речовини, які передають нервові імпульси від одного нейрона до іншого.

Будова синапсу.

Передсинаптична мембрана – мембрана аксона нейрона. 

Післясинаптична мембрана – мембрана дендрита приймального нейрона  (нейрона-мішені).

Нейрон-мішень містить спеціальні рецептори, які реагують на медіатор, у результаті чого у ній теж виникає збудження.

У передсинаптичній мембрані нейронів синтезуються медіатори, які накопичуються в їхніх синаптичних міхурцях. Коли нервовий імпульс доходить  до кінця аксону, міхурці лопають, медіаторні молекули потрапляють в синаптичну щілину. Медіатори приєднуються до білків-рецепторів нейрона-мішені, тобто його післясинаптична мембрана приймає інформацію, перетворює її в електричний імпульс і передає далі до тіла нейрона. По його аксону відбувається передача далі до наступного нейрону.

Особливість діяльності нервової системи: миттєва реакція на зовнішні та внутрішні сигнали 

Приклади нервової регуляції: повертання голови в бік гучного звуку — відповідь на зміни, що відбуваються ззовні; відсмикування руки від гарячого; виділення слини при вигляді смачної їжі.   

ГУМОРАЛЬНА (ЕНДОКРИННА) РЕГУЛЯЦІЯ (з латин. гумор — рідина) - це регуляція за допомогою хімічних сполук (наприклад, гормонів), що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища (кров, лімфа, тканинна рідина, а з неї - до клітин) для забезпечення тривалого, загального впливу на клітини, тканини й органи, бо виливають на процеси обміну речовин у клітинах, а отже, і на роботу органів і організму в цілому.

Характер ендокринної регуляції: повільний, дистанційний,  довготривалий, загальний.

Ендокринну регуляцію забезпечує ендокринна система.

Гормони – біологічно активні речовини, що синтезуються й виділяються в кров клітинами залоз внутрішньої секреції ендокринної системи. 

Принцип впливу гормону:

• гормон з кров'ю переміщується по всьому організму до будь-якого органа; 

• якщо клітини органа мають рецептори до цього гормону, тоді рецептор поєднується з гормоном, спричиняє зміну активності клітини й впливає на роботу органа;

• один і той же гормон може одночасно викликати різні ефекти в різних органах.

Функції гормонів: сповільнення або посилення функцій клітин (наприклад, гормон надниркових залоз адреналін пожвавлює роботу серця, ацетилхолін – гальмує). 

Приклади гуморальної регуляції: 

• після бігу збільшується частота дихання, серце б'ється швидше (підвищення рівня вуглекислого газу в крові внаслідок інтенсивних реакцій у клітинах виливає на центр дихання, що спричинює збільшення частоти дихання, коли людина зупиняється, робота клітин уповільнюється, рівень вуглекислого газу знижується, дихання уповільнюється); 

• після прийому їжі в крові збільшується кількість глюкози (гормон інсулін, приєднуючись до рецепторів клітини печінки, стимулює проникнення в неї глюкози й синтез глікогену з цієї сполуки), після прийому їжі через певний час рівень глюкози в крові знижується до вхідних значень;

• організм регулює концентрацію солі у внутрішньому середовищі спрагою, яку людина відчуває, вживши солоне, і вгамовує, п'ючи воду;

• гормон росту, виділяючись роками, забезпечує ріст дитини;

• гормон окситоцин стимулює скорочення матки при пологах та вироблення молока при вигодовуванні малюка;

• у разі зниження вмісту води в організмі запускаються механізми, спрямовані на збереження води (нирки виробляють більш концентровану сечу й, відповідно, менше води виходить назовні);

•  гормон адреналін підвищує частоту та силу серцевих скорочень, звужує капіляри, підвищує рівень глюкози в крові, сповільнює скорочення м'язових стінок кишечнику тощо. 

ІМУННА РЕГУЛЯЦІЯ - це регуляція певними клітинами крові (наприклад, лейкоцитами) за допомогою хімічних сполук в клітинах крові (наприклад, антитіл), що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища (кров, лімфа, тканинна рідина) для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи. 

Характер імунної регуляції: повільний, дистанційний,  довготривалий, загальний.

Імунну регуляцію забезпечує імунна система:

•  певними клітинами крові (головними клітинами є лейкоцити, які потім поширюються організмом з током крові й лімфи);

• спеціальними речовинами, що містяться в цих клітинах (головними хімічними сполуками є антитіла, що виробляються у відповідь на чужорідні білкові сполуки).

Імунітет – здатність організму протистояти дії зовнішніх і внутрішніх ворогів: бактерій, вірусів, різних речовин, які порушують нормальну життєдіяльність організму, а також його клітинам, що відмерли або переродилися.

Передається спеціальними провідними шляхами – рефлекторними дугами.

Основою нервової регуляції є рефлекс.

Процеси виникають на рівні клітин (діють крізь мембрани клітин).

Керують функціями організму (клітини породжують сигнали, сигнали передаються по організму до відповідних органів).

Центри регуляції (мозок, залози) віддалені від місця дії (органів, на які вони діють).

Клітини-ефектори переводять нервові і гуморальні сигнали у власні сигнали для контролю метаболічних реакцій і функцій.