Загрузка...

Інші завдання дивись тут...

ШЛУНОК — порожнистий мішкоподібний м'язовий орган, розширений відділ травного каналу де їжа накопичується (депонується) і перетравлюється. 

У дорослої людини довжина шлунка становить 21-25 см, а його ємність - 1-3 л.

Порожній шлунок має розмір зо два кулаки, його стінки утворюють складки. Коли до шлунка потрапляє харчова грудка, він ростягується (повністю розтягнутий шлунок може вміщувати 2-4 л їжі).

 

Зовнішня будова шлунка.

Розрізняють вхідну частину (дно шлунка), середню частину (тіло) та вихідну частину (воротареву). Вихідний отвір шлунку замикають кільцевий м'яз — сфінктер.

 

Внутрішня будова шлунка.

Шлунок покритий простим циліндричним епітелієм. М'язова оболонка стінки шлунка утворена трьома шарами гладеньких м'язів. На слизовій оболонці стінки шлунка міститься велика кількість вм'ятин (шлункові ямки), на дні яких відкриваються шлункові залози, які виділяють слиз, травні ферменти й гормони, що регулюють процес травлення (у 1 мм2 слизової оболонки міститься до 100 залоз, одні з яких виділяють слиз, другі – соляну кислоту, інші – ферменти). 

Будова стінки шлунка.

 

Особливість будови: м'язова оболонка стінки шлунка утворена трьома шарами гладеньких м'язів.

 

Оболонка

Будова

функції

Зовнішня оболонка (очеревина)

Двошаровий циліндричний епітелій з еластичними волокнами.

Має густу сітку кровоносних судин для забезпечення активної діяльності шлунка.

За допо­могою виростів очеревини шлунок і кишечник прикріплюються до задньої стінки черевної порожнини (опорна).

Оче­ревина покриває внутрішні органи, захища­ючи травний тракт і зменшуючи тертя відділів під час скорочення (захисна)

М'язова оболонка

Три шари  непосмугованих м'язів (поз­довжній, коловий і косий)

Перемішування та переміщення речовин шлунково-кишковим трактом,   за рахунок інтенсивного скорочення змінюється величина та форма шлунка (рухова).

Слизова оболонка з підслизовим шаром

Утворена одношаровим епітелієм із залозистими клітинами трьох типів: го­ловні продукують ферменти (пепсиногени);  складові забез­печують продукцію хлоридної кис­лоти; додаткові виділяють слизовий секрет.

Також є клітини, що продукують гормони серотонін, гастрин, гістамін, які впливають на функції шлунка.

Розмі­щені лімфатичні вузли.

У підслизовому шарі переважає основна сполучна тканина.

Разом із слизовою оболонкою утворює склад­ки, які збільшують секреторну та всмоктувальну поверхні шлунку.

Вироблення слизу, травних ферментів (секреторна).

Слиз захищає стінки від дії травних ферментів, не дозволяє шлункові перетравлювати самого себе, соляна кислота знезаражує уміст харчової грудки  (захисна).

Слиз полегшує просування часток їжі (рухова).

Всмоктуються продукти  травлення та знезараження їх в лімфовузлах (всмоктувальна).

Вироблення гормонів (регуляторна).

 

Робота шлунку:

• депонування їжі - здатність вміщувати значну кількість (тому людина може споживати їжу лише 3-4 рази на день, не відчуваючи в проміжках між прийомами їжі голоду);

• перемішування завдяки скороченню м'язового шару;

• під дією шлункового соку з ферментом пепсин відбуваються початкове перетравлення білків та знешкодження бактерій;  

• харчові грудки перетворюються на напіврідку масу — хімус, який час від часу автоматично виштовхується в кишечник через отвір, оточений сфінктером.  

Хімус - частково перетравлена в шлунку їжа.

 

Процеси в шлунку перетворення харчової грудки:

фізична обробка харчової грудки

• за допомогою хлоридної (соляної) кислоти відбуваєть­ся набрякання білків;

• змішування їжі зі шлунковим соком за допомогою м'язів шлунка (при наявності їжі в шлунку скорочення стінок виникають кожні 20-26 с);

• періодичне пропускан­ня хімусу в 12-палу кишку завдяки хвилеподібним скороченням стінок та вихідному м'язу-затискачу.

знезаражування харчової грудки

за допомогою хлоридної кислоти й лімфа­тичних вузликів знешкоджуються мікроорганізми

хімічна обробка харчової грудки

харчова грудка зазнає подальшої хімічної обробки: на неї починає діяти шлунковий сік (за допомогою ферментів шлункового соку розщеплюються білки й жири молока), а також не одразу припи­няється дія ферментів слини, також відбувається акти­вація ферментів шлункового соку гормонами

всмоктування компонентів хімусу

всмоктуються незначна кількість речовин: вода, спирти, деякі ліки, гормони та ін.

 

 

Механічний етап травлення у шлунку: харчові грудки накопичуються і перемішуються. У хімічному етапі травлення утворюють хімус.

 

ТРАВЛЕННЯ В ШЛУНКУ. 

Травлення в шлунку може відбуватися лише за температури тіла 36-37 °С і за наявності соляної кислоти (кислотність шлункового соку дорівнює рН = 1 – 2,5).

Шлунковий сік – це безбарвна кисла рідина, до складу якої входить вода (близько 99,4 %), ферменти, хлоридна (соляна) кислота і слиз. 

Неорганічні сполуки

Вода, хлоридна (соляна) кислота, солі (карбонати, фосфати, хлориди) та ін

Органічні сполуки

Ферменти (пепсин, ліпази), муцин, лізоцим, молочна кислота та ін.

Склад шлункового соку.

Вода

99,4%

Ферменти пепсин (від грец. пепсис – травлення)

Пепсин початково розщеплює молекули білка на простіші сполуки, діє лише за температури 35 – 37 °С і за наявності соляної кислоти.

Фермент ліпаза молока

Розщеплює подрібнені на краплинки жири молока, причому активність ліпази висока в дітей і майже від­сутня в людей зрілого віку

Фермент ренін, желатиназа, хімозин

Желатиназа розщеплює білок желатин.

Соляна кислота HCl

Утворює кисле середовище та активує ферменти шлункового соку.

Сприяє набряканню білків для кращого розщеплення.

Знищує хвороботворні мікроорганізми, припиняє гнильні процеси.

Бере участь у регуляції діяльності травної системи

Слиз слизової оболонки шлунка, основою якого є муцин

Перешкоджає дії соляної кислоти й ферментів на його стінку, захищаючи її від самоперетравлення і механічних ушкоджень.

Містить речовину (фактор Касла), яка сприяє засвоєнню вітаміну В12.

 

 

Виділення шлункового соку. У людини зазвичай виробляється 2 – 2,5 л шлункового соку за добу. При звичайному споживанні їжі секреція шлункового соку починається через 5-6 хв. після початку прийому їжі, що складає перший період шлункової секреції. Потім соковиділення посилюється, причому кожному виду їжі відповідає свій хід соковиділення (з кількістю соку змінюється і його кислотність): що більше жирів міститься в їжі, то довше вона затримується в шлунку (жирна їжа затримується близько шести - восьми годин, вуглеводна - близько чотирьох годин). 

Дія амілази слини для розщеплення вуглеводів у кислому середовищі шлунку припиняється.

 

РЕГУЛЯЦІЯ ТРАВЛЕННЯ В ШЛУНКУ.

Етапи утворення й виділення шлункового соку нервово-гуморальною регуляцією: 

• рефлекторний (відбувається при подразненні рецепторів нюху, зору та слуху ще до вживання їжі та при подразненні смакових рецепторів у ротовій порожнині);

• шлунковий етап (пов'язаний із подразненням їжею смакових рецепторів шлунку та збудженням мозкових центрів речовинами, що утворюються в процесі травлення. Шлунковий сік також виділяється під впливом біологічно активної речовини ацетилхоліну, соляної кислоти тощо).

Регуляція травлення в шлунку нервовою системою.

 

• Перемішування та просування грудки. Механічні подразнення нервових закінчень у стінці шлунка запускають через центральну нервову систему рефлекторну роботу  м'язів стінки шлунка, що спричиняє перемішування їжі та просування в кишечник.

• Безумовний рефлекс виділення шлункового соку. Коли їжа подразнює закінчення рецепторних нейронів (вони розпізнають дотик, температуру, хімічний склад їжі) у ротовій порожнині, виникають нервові імпульси, які по нейронах прямують у головний мозок до центру керування виділенням шлункового соку, а звідти команди по відцентрових нейронах передаються в шлункові залози для секреції шлункового соку. Також розтягнення стінки шлунку подразнює нейрони у стінці шлунка і виникають нервові імпульси, які прямують безпосередньо до клітин, що виділяють шлунковий сік. 

• Умовний рефлекс виділення шлункового соку. Секрецію шлункового соку обумовлюють сигнали запаху їжі, її вигляд тощо, коли шлунок готується до перетравлювання їжі ще до її надходження. Виділення шлункового соку можуть також гальмувати неприємні запах і вигляд їжі, шум, біль тощо.

• Безумовний рефлекс відчуття голоду настає, коли в шлунок довго не надходить їжа, а безумовний рефлекс насичення настає, коли в шлунку достатньо хімуса. У проміжному відділі головного мозку є харчовий центр, утворений осередками голоду і насичення. Наприклад, м'язи шлунку починають скорочуватися, і виникає неприємне відчуття голоду, яке людина прагне якомога швидше вгамувати.

 

Регуляція травлення в шлунку гуморальною системою.

Гормон гастрин (від грец. гастер – шлунок) бере участь у регуляції шлункової секреції, утворюється у слизовій оболонці шлунку. Коли речовини їжі спричиняють хімічні подразнення нервових закінчень в стінці шлунка, певні залозисті клітини стінки шлунка рефлекторно виділяють гормон гастрин , який із кров'ю по капілярах шлунка досягає тих його залозистих клітин, які виробляють шлунковий сік й під дією гормону ці клітини збільшують секрецію пепсину і хлоридної кислоти. Прянощі, сіль, відвари м'яса, риби і овочів збуджують секрецію шлункового соку.

Виділення шлункового соку відбувається до тих пір, поки в шлунку знаходиться хімус, інакше гормон слизової оболонки тонкого кишечника секретин гальмує виділення шлункового соку.

Шлунковий сік виділяється також під впливом біологічно активної речовини (ацетилхоліну), хлоридної кислоти.

Особливий білок, який забезпечує всмоктування вітаміну В у тонкому кишечнику (вітамін відіграє важливу роль в утворенні клітин крові - еритроцитів, які забезпечують перенесення кисню).

 

ФУНКЦІЯ ШЛУНКУ.

Функція

Характеристика

Рухова

Три шари непосмугованих м’язів перемішують  та переміщують хімус.

Секреторна

На слизовій оболонці шлунка відкриваються шлункові за­лози. Продукують ферменти пепсин, ліпаза молока

Регуляційна

Клітини, що продукують гормони серотонін, гастрин, гістамін, впливають на функції шлунка. Особливий білок забезпечує всмоктування вітаміну В у тонкому кишечнику. Хлоридна кислота стимулює виділення шлункового соку.

Захисна

Слиз полегшує переміщення, захищає стінки від дії кислоти та ферментів. Хлоридна кислота знезаражує від бактерій.

Розщеплення

Припиняється розщеплення вуглеводів під дією амілази слини. Частково розщеплюється білок під дією пепсину, жири молока під дією ліпази молока.

Усмоктування

Усмоктуються моносахариди, вода, спирти, мінеральні солі, деякі амінокислоти тощо.

Інші завдання дивись тут...

Загрузка...