Загрузка...

Інші завдання дивись тут...

ГОРТАНЬ — це структура, яка глотку з наступними ділянками дихальної системи.

Функції гортані:

• повітроносна (проведення повітря до трахеї);

• звукоутворююча (орган містить голосовий апарат, забезпечує утворення голосу під час видиху); 

• захисна (забезпечує слизова оболонка, рецептори нейронів оболонки); 

• запобігає потраплянню їжі у трахею за допомогою надгортанного хряща  (розмежовує дихальну й травну системи). 

 

Будова гортані.

Гортань розташована на передній частині шиї на рівні IV-VI шийних хребців. Має вигляд лійки, зверху прикріплена до під'язикової кістки, а знизу переходить у трахею. Перед гортанню розташовані м'язи, з боків — судини та нерви, позаду — ротова частина глотки, знизу щитоподібна залоза.

Гортань складається з двох невеликих послідовно розташованих порожнин, між якими є вузька голосова щілина. У середній частині гортані міститься голосовий апарат, основу якого складають голосові зв'язки та голосові м’язи.

Скелет гортані утворюють 9 хрящів (парними є  черпакуваті, ріжкуваті, клиноподібні хрящі, непарними — щитоподібний, перснеподібний, надгортанний), які рухомо з'єднані між собою суглобами та зв'язками (серед зв'язок найважливіші — голосові, що разом з голосовими м'язами формують голосовий апарат людини). Рухомість хрящів забезпечують спеціальні м'язи.   

Надгортанний хрящ у верхній частині гортані – це пластинка листкоподібної форми, яка під час ковтання їжі закриває вхід до гортані, запобігаючи потраплянню сторонніх часток до повітроносних шляхів (завдяки цьому повітря потрапляє лише в гортань, а їжа – лише у стравохід). Під час вдиху надгортанний хрящ є піднятим, тому повітря проходить у гортань.

Щитоподібний хрящ – найбільший хрящ гортані, який складається з двох пластинок, які спереду з'єднуються між собою під кутом. Якщо його кут дуже випинається вперед, то утворюється так званий кадик, або адамове яблуко, розмір якого  визначається розміром гортані та є спадковою ознакою, а його розвиток залежить від дії гормонів, вплив яких починається під час статевого дозрівання. У чоловіків адамове яблуко помітно більше, ніж у жінок (у жінок кут 120°, у чоловіків зменшується приблизно до 90°).

Зсередини стінки гортані вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм (крім голосових зв'язок і частини надгортанника). У слизовій оболонці міститься безліч нервових закінчень рецепторних нейронів.

 

ГОЛОС  – сукупність різних щодо висоти, сили й тембру звуків, які видає людина (або тварина, що дихає легенями) за допомогою голосового апарату. 

ГОЛОСОВИЙ АПАРАТ ГОРТАНІ складають:

• голосові складки;

• дві голосові зв'язки – еластичні волокна, які прилягають до зовнішніх країв голосових складок, між якими є голосова щілина (завдяки коливанню голосових зв'язок утворюється звук);

• голосова щілина між голосовими зв'язками (залежно від ступеня натягу голосових зв'язок ширина щілини змінюється);

• голосові та гортанні м'язи, прикріплені до голосових зв'язок і гортані (внаслідок скорочення м'язів може змінюватися натяг голосових зв'язок).

В утворенні звуків беруть участь: легені, бронхи, трахея (нижній резонатор); гортань (голосовий апарат); глотка, порожнини рота, носа і придаткові пазухи носа (верхній резонатор). 

Голос формують такі органи: гортань, порожнина глотки, порожнина носа, ротова порожнина, язик, губи, зуби, щелепи, але головну роль у цьому процесі відіграють голосові зв'язки гортані.

У мовленні беруть участь: губи, язик, мімічні м'язи, м'яке піднебіння, нижня щелепа. 

Контролює мовлення спеціальний центр мови у корі півкуль головного мозку, який він визначає ступінь скорочення і тривалість скорочення м'язів гортані, язика, шиї, грудей, грудної клітки та інших під час розмови, співу тощо (хоч у інших ссавців і багатьох птахів теж є голосові зв'язки, та тільки людині притаманна членороздільна мова).

Людина свідомо регулює скорочення гортанних м'язів, надає голосовим зв'язкам необхідної довжини і напруги. 

Фонаційне (мовленнєве) дихання - дихання, під час якого вдих більш глибокий і швидкий, а видих значно повільніший, тому що звук зазвичай утворюється саме на видиху (треновані оратори чи вокалісти уміють тримати звук на одному видиху принаймні 30 с).

 

УТВОРЕННЯ ЗВУКУ В ГОРТАНІ.

Усе вдихуване й видихуване повітря проходить у щілину між голосовими зв'язками. 

Під час мовчання голосові зв'язки і м'язи ненапружені, голосова щілина відкрита, має вигляд рівнобедреного трикутника, її розмір достатньо великий, повітря проходить через щілину без звукового супроводу, утворюючи звичайний видих.

Щоб пролунав звук, голосові зв'язки мають нещільно зімкнутися. М'язи скорочуються і зв'язки натягуються, наближаючись одна до одної, голосова щілина звужується, тоді видихуване повітря з трахеї (нижній резонатор), прориваючись крізь щілину, спричиняє вібрацію зв'язок (голосові зв'язки можуть робити від 80 до 10 000 коливань за секунду). Ці коливання повітря й створюють звук (що сильніше натягнуті голосові зв'язки, то вищим є утворюваний звук), що підсилюється у верхньому резонаторі, завдяки здатності глотки змінювати свої об'єм і форму.

Шепіт — це тихе мовлення, під час якого слова вимовляються без участі голосових зв'язок, тобто вони не вібрують, як за звичайного мовлення, а зближуються, і повітря треться об край голосової щілини. Усі інші частини голосового апарату людини працюють, як звичайно. Розрізняють три типи шепоту — тихий, помірний і голосний.

 

Характеристики звуку.

Характеристики звуку залежать від анатомічних особливостей носової та ротової порожнин, кісток лицевого відділу черепа, голосових зв'язок, розмірів та форми ротової порожнини і грудної клітки. Якість звуків остаточно формується у залежності від розмірів та форми язика і губ.

Висоту тону визначає частота коливань повітря, яке проходить через голосовий апарат. 

Висота голосу зумовлена товщиною і довжиною голосових зв'язок та ступенем їхньої напруги: що довші голосові зв'язки, то менша частота їх коливання і нижчий голос, а що коротші голосові зв'язки, то більша частота коливань і вищий голос. У чоловіків довжина голосових зв'язок становить 20 – 24 мм, у жінок – 18 – 20 мм, тому голос у чоловіків зазвичай нижчий, ніж у жінок. У дитини гортань маленька, тому голосові зв'язки в неї короткі і відповідно  високий голос. 

Мутація голосу — це різкі й часті перепади висоти голосу (підліток розмовляє то басом, то високим голосом), що виникають у процесі статевого дозрівання у хлопців, зумовлені інтенсивним зростанням гортані та щитоподібного хряща в цей період розвитку під впливом гормону тестостерону.

Сила голосу (гучність звуку) – енергія звуку, яка переноситься звуковою хвилею. Визначається силою, з якою за допомогою дихальних м’язів видихається повітря з легень. 

Тембр (відтінки) голосу визначає індивідуальне звучання голосу, яке залежить від резонаторів, роль яких виконують порожнини рота, носа, носоглотки, глотки, що визначають частоту коливань (крім основної частоти, яка визначає висоту тону, є ціла низка високих кратних частот, або обертонів). 

Впливають на голос:

• перенапруження голосових зв'язок (невмілий спів, крик перенапружують голосові зв'язки, які з часом змінюються, у результаті голос стає хрипким, глухим і може зовсім зникнути);

• запальні процеси в горлі змінюють голос (може стати хрипким і глухим);

• шкідливими є тютюнокуріння та вживання алкоголю;

• вік, що пов'язано з перебудовою голосового апарату (період статевого дозрівання «ламає» голос, голосовий апарат стає дуже вразливим до будь – яких негативних впливів).

Висновок: голосом потрібно вміти керувати. Якщо виникли проблеми з голосом або ж він зник, потрібно негайно звернутись до лікаря.

 

Гортань безпосередньо переходить у трахею, тому повітря з гортані надходить до трахеї.

Інші завдання дивись тут...

Загрузка...