ЛЕЙКОЦИТИ (від грец. leucos [лейкос] — білий; cytos [цигос] — клітина) — білі кров'яні тільця.
Захисна функція лейкоцитів – забезпеченя клітинного імунітету:
• розпізнають і знешкоджують генетично чужорідні організми, що натрапляють в організм (противірусний та протибактеріальний захист);
• знищують клітини, що руйнуються та перероджені клітини власного організму (протипухлинний захист);
• розпізнають і знешкоджують генетично чужорідні речовини, що натрапляють в організм (антитоксичний захист).
Клітинний імунітет – імунітет, що забезпечують певні види лейкоцитів (містять ферменти для розщеплення клітин мікроорганізмів), здатних шляхом фагоцитозу захоплювати й знешкоджувати чужорідні сполуки та мікроорганізми, Такі лейкоцити містять ферменти, які розщеплюють клітини мікроорганізмів.
Види лейкоцитів:
• нейтрофіли (їх найбільше, вони становлять 60-70 % загальної маси лейкоцитів);
• лімфоцити, вони є основними клітинами імунної системи (20-25 %);
• еозинофіли;
• моноцити;
• базофіли.
Лейкоцитарна формула – визначене кількісне співвідношення між різними видами лейкоцит крові за аналізом крові.
Оскільки лейкоцитарна формула є відносно сталою, то зміна кількості лейкоцитів (збільшення чи зменшення) свідчить про певне захворювання.
БУДОВА ЛЕЙКОЦИТІВ.
Усі лейкоцити мають ядро та багато лізосом.
Форма лейкоцитів непостійна, тому вони здатні утворювати несправжні ніжки (псевдоподії) та рухатись подібно до амеби.
Деякі види лейкоцитів завдяки цій властивості можуть проникати крізь стінки капілярів і рухатись у міжклітинних просторах
У цитоплазмі більшості лейкоцитів (нейтрофіли, базофіли, еозинофіли) є гранули, які містять різні речовини (ферменти, білки, органічні кислоти тощо), що виконують певні функції.
Не мають гранулоподібні включення в цитоплазмі моноцити, лімфоцити.
Лейкоцити відрізняються за формою, розмірами, будовою, властивостями та походженням.
У крові кількість лейкоцитів може змінюватися, бо половина лейкоцитів перебуває у міжклітинних проміжках, третина - у червоному кістковому мозкові й лише невелика частка міститься у кровоносному руслі.
Властивості лейкоцитів.
• Усі лейкоцити здатні до амебоїдного руху псевдоніжками, завдяки якому вони проходять крізь стінки кровоносних капілярів до тканин.
• Більшість лейкоцитів здатна до фагоцитозу (наблизившись до чужорідного тіла, лейкоцит захоплює його виростами мембрани та «ув'язнює» всередині лейкоцита в мембранному міхурці, або фагосомі, де за допомогою лізосом знищується й перетравлюється чужорідне тіло).
ФАГОЦИТОЗ (від грец. phagos [фагос] — пожирач; cytos [цитос] — клітина) — активне захоплення та поглинання клітиною чужорідних тіл.
Процес знешкодження збудника.
1) Вторгнення в організм будь-якого збудника інфекції викликає місцеве запалення, а в ураженій ділянці збільшується кровонаповнення, підвищується температура.
2) Ушкоджені тканини виділяють певні речовини (наприклад, гістаміни), унаслідок чого з'являються набряк і біль.
2) У місце пошкодження надходять лейкоцити (зокрема нейтрофіли), які знищують шляхом фагоцитозу мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності. Якщо місце запалення оточене мембраною, то виникає нарив (абсцес), тобто скупчення гною, який складається із загиблих клітин, лейкоцитів та знешкоджених мікроорганізмів.