Сечовидільна система - сукупність органів, що забезпечують утворення та видалення з організму сечі.
БУДОВА СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ.
|
|
| Орган |
Функція |
| нирка – парний орган |
• з крові виводяться кінцеві продукти обміну речовин; • підтримують сталість об'єму та складу плазми крові, лімфи і тканинної рідини, регулюють водно-сольовий баланс; • підтримують сталість осмотичного тиску рідин внутрішнього середовища (осмос - процес дифузії розчинника з менш концентрованого розчину в більш концентрований через вибірково проникну мембрану); • синтез вітаміну D3, гормонів і речовини, що стимулюють утворення еритроцитів; • здатні знешкоджувати деякі токсичні продукти обміну. |
| сечовід – парний орган | трубчаста протока яка з'єднує ниркову миску зі сечовим міхуром, по якій сеча постійно відтікає від нирок. |
| сечовий міхур | м'язовий утвір у передній порожнині малого тазу, у якому збирається сеча |
| сечівник (сечовивідний канал) | трубчастий орган, по якому сеча виводиться з організму |
Значення сечовидільної системи:
| видільна | видалення з організму кінцевих продуктів обміну |
| регуляторна | підтримання сталості внутрішнього середовища ( регулює водно-сольовий баланс, артеріальний тиск, об'єм рідин внутрішнього середовища). |
НИРКА – це парний орган, що містяться у черевній порожнині з обох боків хребта на рівні попереку. Права нирка завжди розташовується на 2-3 см нижче лівої, причому ліва нирка своєю верхівкою торкається шлунка і підшлункової залози, права — печінки.
Зовнішня будова нирки.
Нирка має близько 10 см у довжину, 6 см у ширину.
Нирка дорослої людини має масу майже 150 г.
Нирка має бобоподібну форму (за своєю формою нагадує насінину боба).
Своїм внутрішнім увігнутим боком обернена до хребта.
З внутрішнього увігнутого боку нирки є заглиблення - ниркові ворота.
У нирку через ниркові ворота входять артерія та нерви.
З нирки через ниркові ворота виходять вена, лімфатичні судини та сечовід.
Внутрішня будова нирки.
Кожна нирка вкрита щільною сполучнотканинною оболонкою, під нею знаходиться жирова тканина, що захищає їх від механічних упливів та температурних перепадів, утримує в певному положенні.
Складається з двох шарів: зовнішній шар утворює кіркову речовину, внутрішній шар утворює мозкову речовину.
Кірковому шару численні кровоносні судини надають темно-червоне забарвлення. У ньому містяться нефрони (від грец. нефрос - нирка) — структурно-функціональні одиниці нирки. У кожній нирці понад 1 мільйон нефронів – мікроскопічних структур, які складають основну масу нирок і здійснюють основні процеси сечоутворення, проміжки між якими заповнені сполучною тканиною.
Мозковий шар світлішого кольору. У ньому розміщені збірні трубочки – продовження звивистих канальців другого порядку багатьох нефронів, що зростаються. Збирні трубочки сполучаються у збирну протоку. Збирні протоки формують 8–15 ниркових пірамід – конусоподібні утвори, основа яких примикає до кіркової речовини. З верхівки пірамід 10-20 протоками відкриваються нирковими сосочками у порожнину малих ниркових чашок, , що об'єднуються в ниркову миску – резервуар, в якому збирається сеча перед надходженням у сечовід.
Будова нефрона.
Нефрон утворений нирковим тільцем - капсулою і системою звивистих канальців (два звивисті канальні з петлею між ними).
Стінки всіх структур (канальці, дві стінки капсули) нефрона утворені одним шаром епітеліальних клітин.
Ниркове тільце оточене капсулою, у середині якої міститься клубочок капілярів. Капсула має дві стінки, які утворюють щілину – порожнину капсули, саме в цю щілину надходить частина крові, яка має очиститися від рідких шкідливих речовин.
Від щілини бере початок тоненька й довга звивиста трубочка – звивистий каналець першого порядку, стінки якого утворено епітеліальними клітинами з великою кількістю мікроворсинок Каналець із кіркового шару доходить до межі кіркової та мозкової речовини, де звужується, випрямляється і в мозковій речовині утворює петлю нефрону, яка повертається до кіркової речовини.
Тут каналець знову стає звивистим, він називається уже каналець другого порядку. Каналець другого порядку відкривається в певну збирну трубочку (збирна трубочка – це продовження звивистих канальців другого порядку багатьох нефронів, що зростаються).
У кожній нирці загальна довжина всіх канальців становить близько 70-100 км, а їхня поверхня сягає 25 м2 для швидкого очищення крові від непотрібних речовин.
Нервова регуляція процесів сечоутворення у нирці.
• Роботу нирок контролюють нервові центри, розташовані в корі півкуль головного мозку: збільшення чи зменшення виділення сечі може відбуватися під впливом певних емоційних станів, стресів тощо.
• Нервова регуляція відбувається за рахунок вегетативної нервової системи: симпатичні нерви подають сигнали для звуження приносних артеріол для зменшення припливі крові до нирок і, відповідно, утворення сечі.
Нервово-гуморальна регуляція роботи нирок.
Нервова регуляція сечоутворення тісно пов'язана з гуморальною.
|
У стінках кровоносних судин є особливі рецептори, які реагують на зміни концентрації мінеральних солей (сполуки Натрію, Калію, Кальцію, Магнію тощо) у крові. Коли їх концентрація у крові підвищується, збудження від цих рецепторів надходить до центру сечовиділення в гіпоталамусі проміжного мозку, а звідти - до ендокринної залози, пов'язаної з головним мозком, - гіпофіза, і гіпофіз починає виділяти більше антидіуретичного гормону (АДГ), або вазопресину, який підсилює реабсорбцію води в звивистих канальцях першого порядку. Дія АДГ приводить до зменшення кількості сечі, яка утворюється, але при цьому збільшується концентрація речовин, що виводяться. У результаті цього зменшується кількість сечі, вона стає більш концентрованою і з нею з організму виводиться надлишок солей. Зменшує виведення із сечею води також гормон адреналін, оскільки він звужує судини нирки. |
|
Коли в організмі забагато води, гіпофіз виділяє менше гормону вазопресину, реабсорбція у звивистих канальцях послаблюється і зайва вода виходить із сечею. Гормони тирозин й кортизон, що виробляються наднирковими залозами, теж збільшують утворення сечі. |
Основні функції нирок людини:
1) видільна (видалення сечовини, надлишку води, солей, токсичних і чужорідних сполук);
2) гомеостатична (підтримання оптимального для клітин вмісту солей, йонів, води у внутрішньому середовищі);
3) регуляторна (утворення речовин, що регулюють артеріальний тиск, кровотворення, обмін солей).
СЕЧОВІД – парний орган, що являє собою трубчасту протоку, яка з'єднує ниркову миску зі сечовим міхуром, по якій сеча постійно відтікає від нирок.
Діаметр сечоводу 4-9 мм, довжина 30-35 см.
Ззовні стінка сечоводу вкрита шаром сполучної тканини.
Середній шар утворений м'язовою тканиною, її непосмуговані м'язи забезпечують перистальтичні (хвилеподібні) скорочення стінки.
Внутрішній шар вистелений епітелієм зі слизовими клітинами, наявність слизу запобігає подразненню стінок сечоводу сечею.
СЕЧОВИЙ МІХУР - це порожнистий орган, який слугує для накопичення та виведення сечі.
Сечовий міхур розміщується у передній порожнині малого тазу.
Вміщує більше 0,5 л сечі. Вторинна сеча за рахунок скорочень гладеньких м'язів стінок сечоводів надходить у сечовий міхур безперервно зі швидкістю 50 мл/год.
Зовні сечовий міхур укритий сполучнотканинною оболонкою.
М'язова оболонка міхура побудована з трьох шарів м'язів.
Внутрішня поверхня міхура вистелена багатошаровим епітелієм, який захищає стінки міхура від подразнення сечею.
Міхур має складки, за рахунок яких він розтягується, коли наповниться.
Вихід із сечового міхура оточений круговими м'язами (сфінктером) для відкривання або закривання виходу до сечівника (сечовивідного каналу), що забезпечує періодичне сечовипускання.
Нервова регуляція випускання сечі із сечового міхура.
Сечовипускання – це складний рефлекторний акт, центр рефлексу сечовипускання міститься у крижовому відділі спинного мозку. Оскільки вихід із сечового міхура у сечівник закритий двома м'язовими потовщеннями – сфінктерами, сеча не може вільно витікати назовні.
У дітей сечовиділення відбувається 6-7 разів на добу, у дорослої людини — 4-6 разів.
Мимовільне сечовипускання.
|
Коли сечовий міхур наповнюється сечею (близько 300 мл), його стінки розтягуються, що спричинює подразнення механорецепторів, розташованих у його стінках. Нервові імпульси по чутливих нейронах надходять до центру сечовипускання, розміщеного у крижовому відділі спинного мозку. Він посилає нервові команди на розслаблення сфінктера та скорочення м'язів стінок міхура і сечівника, щоб сечу вивести назовні. Мимовільне сечовипускання спостерігається у маленьких дітей та при певних захворюваннях. |
Довільне сечовипускання (людина здатна свідомо здійснювати акт сечовипускання).
|
Коли у сечовому міхурі збирається певна кількість сечі він розтягується, а рецептори його стінок подразнюються. Нервові імпульси по чутливих нейронах надходять до центру сечовипускання, розміщеного у крижовому відділі спинного мозку. Але його контролюють певні центри кори великих півкуль головного мозку, тому людина відчуває позиви до сечовипускання, а імпульси від них гальмують або збуджують центр сечовипускання в спинному мозку. При збудженні одночасно розслаблюються (відкриваються) сфінктери та скорочуються м'язи стінок міхура і сечівника, завдяки чому сеча виводиться з організму, при гальмуванні сечовипускання цього не відбувається. У дітей довільне сечовипускання встановлюється у віці два-три роки. |
СЕЧІВНИК — це трубка, що виводить сечу, яка накопичилася в сечовому міхурі, з організму.
У чоловіків сечівник має довжину 18 см, у жінок 3-4 см.