Мозковий відділ (потилична, лобова, тім'яна та скроневі кістки) і лицьовий відділ (виличні, носова, щелепні кістки) черепа. 

З'єднання кісток нерухоме, нижня щелепа — єдина рухома кістка.

Захист внутрішніх органів, спинного мозку, 

забезпечення дихальних рухів, участь у забезпеченні роботи верхніх кінцівок

Мозковий відділ черепа складається з 8 кісток (4 непарні кістки клиноподібна, потилична, лобова, решітчата, 2 парні - тім'яні та скроневі). 

Через великий отвір потиличної кістки порожнина черепа з'єднується з каналом хребта. 

Кістки основи черепа мають дрібні отвори, крізь які проходять кровоносні судини, черепно-мозкові нерви, спинний мозок.

У скроневих кістках розміщений слуховий отвір.

У мозковому відділі міститься головний мозок, органи слуху й рівноваги.

Мозковий відділ черепа є вмістилищем для мозку й виконує захисну функцію.

Лицевий відділ черепа складається з 15 кісток (6 парні кістки верхньощелепна, вилична, носова, піднебінна, слізна та нижня носова раковина, 3 непарні - нижньощелепна, під'язикова, леміш). 

Щелепні кістки мають 2 ямки (луночки) для розміщення коренів зубів. 

Найбільшими в лицьовому відділі є кістки щелеп: нерухома верхня й рухома нижня.

У верхній частині лицевого черепа є очні ямки — орбіти.

Кістки лицьового відділу черепа утворюють ямки та порожнини для органів  нюху, а також верхніх відділів органів дихання і травлення.

Хребці різних відділів хребта відмінні за формою та розмірами. 

Розміри хребців збільшуються від шийного до поперекового відділу, що  пов'язано зі збільшенням навантаження на нижні відділи хребта.

Хребці розташовані один над одним так, що їхні тіла утворюють хребетний стовп.

Будова більшості хребців приблизно однакова (крім першого та другого шийного хребців). 

Кожний хребець має тіло, дугу і 7 відростків, розміщені в одній площині.

Чотири відростки слугують для сполучення хребців між собою, а три - для приєднання м'язів.

Хребці мають горбики для прикріплення м'язів (зв'язки з'єднують хребці між собою і не дозволяють зміщуватися, але завдяки м'язам, що до них кріпляться, хребцям характерна певна рухливість, тому в цілому хребет досить  гнучкий).

Два відростки розміщені поперечно.

Найдовший (остистий) відросток, що відходить від середини дуги хребця, непариний і спрямований назад, саме його легко можна промацати на спині у вигляді горбка.

Дуга й тіло хребця утворюють кільце.

Між тілом хребця і його дугою є отвір, а отвори всіх хребців утворюють хребтовий канал, де міститься спинний мозок

З'єднуються хребці напіврухомо за допомогою волокнистого хряща між тілами хребців. 

Значення з'єднання: 

• запобігають зсуванню хребців щодо один до одного;

• еластичність хрящової тканини забезпечує стиснення та розтягування  міжхребетних дисків, певну гнучкість та рухливість хребта; 

• хрящі діють як амортизатори (пом'якшують різкі поштовхи для захисту тіла від струсу) під час стрибків, бігу, ходіння.

Вигини хребта розпочинаються формуватися в дитячому віці, хребет людини має чотири невеликих вигини.

Хребет у людини має 4 вигини: два вперед - лордози (шийний і поперековий), два назад - кіфози (грудний, крижовий).

Значення вигинів: сприяють збереженню рівноваги, пружинять і пом'якшують поштовхи, щоб запобігти струсу мозку під час стрибків.

ШИЙНИЙ ВІДДІЛ хребта утворюють 7 шийних хребців.

Перший шийний хребець (атлант).

З'єднує череп і хребет. 

Походження назви: у давньогрецькій міфології один із Титанів Атлант був приречений довічно підтримувати небосхил. 

Практично не має тіла, побудований з двох дуг, по боках у нього є бокові маси. 

Є опорою для черепа.

З боків отворів  має потовщення, на яких зверху і знизу містяться суглобові ямки для з'єднання з потиличною кісткою черепа та з другим шийним хребцем.

Рухоме (суглобове) з'єднання атланта з потиличною кісткою черепа дозволяє піднімати і опускати голову.

На передній дузі цього хребця є суглобова ямка для з'єднання з остистим відростком (зубом) другого шийного хребця.

Другий шийний хребець (епістрофей, або осьовий хребець).

Має звернений угору остистий відросток (зуб), який входить у спеціальний отвір атланта.

Зуб є віссю, навколо якого здійснюється обертання голови з атлантом в горизонтальній площині, що дозволяє повертати голову вправо і вліво.

Це місце хребта є  найуразливішим  щодо пошкоджень.

ГРУДНИЙ ВІДДІЛ утворюють 12 грудних хребців.

Грудні хребці несуть ребра та рухомо прикріплені реброво-хребцевими суглобами до їхніх парних відростків.

Грудний хребець.

ПОПЕРЕКОВИЙ ВІДДІЛ утворюють 5 поперекових хребців.

Поперекові хребці відрізняються дуже масивними тілами, тому є найміцніші, бо внаслідок прямоходіння ця частина хребта зазнає найбільших навантажень.

Поперековий хребець.

КРИЖОВИЙ ВІДДІЛ утворюють 5 крижових кісток, що зрослися в одну кістку, утворюючи міцну крижову кістку, або крижі.

Грудина з'єднана з першими сімома парами ребер.

Кістка відноситься до плескатих, або широких кісток. Грудина має рукоятку, тіло та мечоподібний відросток, що зрослися.

СКЕЛЕТ ПЛЕЧОВОГО ПОЯСУ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК складається з парних кісток трикутних лопаток і з'єднаних ключиць, які створюють опору для приєднаних до них рук. 

Пояс не зростається з осьовим скелетом, а лише приєднується до нього рухомо за допомогою м'язів і зв'язок, що забезпечує рухливість передніх кінцівок у

різних площинах і під різними кутами.

Ключиця, крім з'єднання з лопаткою, іншим своїм кінцем з'єднується з грудиною, тому ключиці утримують плечовий суглоб на відповідній відстані від грудної клітки, забезпечуючи значну свободу рухів верхніх кінцівок.

На зовнішньому куті лопатки є заглибина (ямка), в яку входить головка плечової кістки, утворюючи плечовий суглоб.

СКЕЛЕТ ВІЛЬНОЇ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ (РУКИ) складається з трьох відділів: плеча, передпліччя і кисті. 

Плече утворює плечова кістка (найдовша і найбільша кістка руки), що у верхній частині з'єднується з лопаткою, а в нижній - з кістками передпліччя, формуючи ліктьовий суглоб. 

Передпліччя складається з двох кісток: ліктьової та променевої. Нижній кінець променевої кістки утворює променевозап'ястковий суглоб із трьома кістками верхнього ряду зап'ястка кисті.

Кисть з'єднується із передпліччям і утворена такими кістками.

• Зап'ясток складається з двох рядів по 4 коротких дрібних губчастих кісток. 

• До складу  п'ястка входять п'ять довгих кісток, рухомо з'єднані з фалангами та надають їм опору.  

• 14 фаланг утворюють скелет пальців. Кожен палець має свою назву: великий, вказівний, середній, підмізинний, мізинець. Перший (великий) палець протиставлений іншим і має дві фаланги, а решта пальців мають по три фаланги.

Усі частини кисті з'єднані між собою багатьма суглобами, що робить її дуже рухливою. 

Великий палець руки є найбільш рухливим, може розміщуватися перпендикулярно до інших – це має велике значення для трудової діяльності.

СКЕЛЕТ ТАЗОВОГО ПОЯСА НИЖНІХ КІНЦІВОК утворюють парні тазові кістки. 

У віці 14-16 років три окремих кістки — клубова, лобкова і сіднична — костеніють і утворюють одну масивну тазову кістку, яка є надійною опорою для верхньої частини тіла людини.

Спереду тазові кістки з'єднуються й утворюють півсуглоб (лобкове зрощення), а ззаду тазові кістки з'єднуються з крижовим відділом хребта й утворюють малорухливий суглоб. 

На кожній тазовій кістці є кульшова западина, до якої входить головка стегнової кістки, утворюючи кульшовий суглоб.

Значення тазового поясу: 

• завдяки западині для кульшового суглоба переносять масу тіла на нижні кінцівки, забезпечуючи опору і рух;

• кістки тазу захищають і підтримують знизу внутрішні органи черевної порожнини, що зумовлене прямоходінням.

СКЕЛЕТ ВІЛЬНОЇ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ (НОГИ) складають стегно, гомілка і стопа. 

Нижні кінцівки виконують функції опори й переміщення, утримують тіло у вертикальному положенні.

Стегно складається зі стегнової кістки, яка є  найбільшою та найдовшою трубчастою кісткою (становить 27,5 % зросту людини), вона витримує при стисканні навантаження 1 - 1,5  тонни.

Надколінок - невелика трикутна кістка, розміщена в сухожилку чотириголового м'яза стегна. Стегно, з'єднуючись унизу із великогомілковою кісткою та надколінком, утворює колінний суглоб.

Гомілка складається з великогомілкової та малогомілкової кісток. 

Стопа утворює склепіння, яке спирається на п'яткову кістку та на передні кінці кісток плесна (склепіння діє як пружина й пом'якшує поштовх під час руху) й  утворена такими кістками: 

• 7 коротких кісток заплесна (найбільші з них п'яткова та таранна кістки);

• 5 довгими кістками плесна;

• 14 фаланг утворюють скелет пальців ноги, причому останній палець (малий) має дві фаланги, а решта пальців мають по три фаланги. 

Склеписте розташування кісток стопи підтримується великою кількістю міцних сухожильних зв'язок.

Значення стопи: виконує опорну функцію під час стояння та ходіння.