Загрузка...

Інші завдання дивись тут...




Порівняльна таблиця кісткової та хрящової тканин.

Кісткова тканина Хрящова тканина
Клітини остеоцити, остеобласти, остеобласти. Розміщення клітин  утворює кісткові пластини. Клітини мають відростки. Клітини хондроцити круглі.
Міжклітинна речовина тверда, основна органічна речовина осеїн та його похідні. Більшість хімічного складу займають неорганічні речовини. Наявні кровоносні судини. Міжклітинна речовина (хондрин) пружна. Відсутні кровоносні судини. Сповільнені дифузійні обмінні процеси.
З неї побудовані кістки З неї побудовані хрящі
Функції: опорна і захисна (формує кістки скелета) Функції: опорна і захисна (сполучає між собою кістки скелета, зменшує тертя між поверхнями кісток, зберігає форму деяких органів і надає їм пружності).

 

СКЕЛЕТ – це сукупність кісток і хрящів, з'єднаних між собою.

Скелет – це пасивний орган руху, до якого кріпляться м'язи.

Кістка — це основна структурна одиниця скелета людини.

 

ФУНКЦІЇ СКЕЛЕТА.

Опорна Структурна основа тіла, багато кісток з м'язами є важелями, що забезпечують різноманітні рухи.
Захисна Механічний захист внутрішніх органів (череп захищає головний мозок, грудна клітка і прикріплені до неї м'язи – серце, легені, печінку, хребет – спинний мозок)
Кровотворна Центром кровотворення у кістках є червоний мозок
Запасаюча Хімічні елементи (Кальцій, Фосфор тощо) беруть участь у обміні речовин

 

Скелет людини поділяється на осьовий (голова, тулуб, грудна клітка) та додатковий (верхні та нижні кінцівки). 

 

ВІДДІЛИ СКЕЛЕТУ: скелет голови (череп), скелет тулуба, скелет кінцівок.

Відділ скелета Особливості будови Функції
Скелет голови (череп)

Мозковий відділ (потилична, лобова, тім'яна та скроневі кістки) і лицьовий відділ (виличні, носова, щелепні кістки) черепа. 

З'єднання кісток нерухоме, нижня щелепа — єдина рухома кістка.

Захист головного мозку та органів чуття, опора для жувальних м'язів, вмістилище для головного мозку та органів чуття.
Скелет тулуба Грудна клітка(ребра, грудина і грудні хребці) та хребет (шийний, грудний, поперековий, крижовий, куприковий  відділи)

Захист внутрішніх органів, спинного мозку, 

забезпечення дихальних рухів, участь у забезпеченні роботи верхніх кінцівок

Скелет верхніх кінцівок Плечовий пояс верхніх кінцівок  (лопатки і ключиці) і вільні верхні  кінцівки (плече, передпліччя, кисть) Забезпечення рухливості верхніх кінцівок, виконання різних рухів
Скелет нижніх кінцівок Тазовий пояс нижніх кінцівок (тазові кістки) і вільні нижні кінцівки (стегно, гомілка, стопа) Забезпечення рухливості нижніх кінцівок, переміщення

 

 

СКЕЛЕТ ГОЛОВИ, АБО ЧЕРЕП утворений 23 кістками.

З'єднання кісток черепа дорослої людини:

• нерухомо за допомогою швів;

• єдине рухоме з'єднання (суглобове з'єднання непарної нижньощелепної кістки зі скроневою кісткою).

У новонародженої дитини швів нема, а за рахунок тім'ячка хрящі мають певну рухливість, що дуже важливо під час пологів.

 

Групи кісток формують череп:

• плескаті (тім'яна);

• змішані (скроневі й кістки основи черепа);

• повітроносні кістки (лобова, клиноподібна, верхня щелепа, інші кістки лицевого відділу).

 

Відділи черепа.

Мозковий відділ черепа складається з 8 кісток (4 непарні кістки клиноподібна, потилична, лобова, решітчата, 2 парні - тім'яні та скроневі). 

Через великий отвір потиличної кістки порожнина черепа з'єднується з каналом хребта. 

Кістки основи черепа мають дрібні отвори, крізь які проходять кровоносні судини, черепно-мозкові нерви, спинний мозок.

У скроневих кістках розміщений слуховий отвір.

У мозковому відділі міститься головний мозок, органи слуху й рівноваги.

Мозковий відділ черепа є вмістилищем для мозку й виконує захисну функцію.

Лицевий відділ черепа складається з 15 кісток (6 парні кістки верхньощелепна, вилична, носова, піднебінна, слізна та нижня носова раковина, 3 непарні - нижньощелепна, під'язикова, леміш). 

Щелепні кістки мають 2 ямки (луночки) для розміщення коренів зубів. 

Найбільшими в лицьовому відділі є кістки щелеп: нерухома верхня й рухома нижня.

У верхній частині лицевого черепа є очні ямки — орбіти.

Кістки лицьового відділу черепа утворюють ямки та порожнини для органів  нюху, а також верхніх відділів органів дихання і травлення.

 

 

СКЕЛЕТ ТУЛУБА.

Відділи скелета тулуба: хребет (хребетний стовп) і грудна клітка.

З'єднання кісток тулуба:

• нерухомо (крижі);

• напіврухомо (хребці, при скороченні м'язів хребці зближуються, при ходьбі, бігові, стрибках хрящ діє як амортизатор, пом'якшуючи поштовхи й захищаючи тіло від струсу);

• рухомо (ребра з грудними хребцями з'єднані реброво-хребцевими суглобами).

 

ХРЕБЕТ утворюють 33 – 34 хребці.

Довжина хребта становить близько 10 % довжини тіла.

Функції хребта: 

• опорна (головна вісь симетрії тіла, пасивна опора тіла, що тримає 2/3 його маси, зв'язує частини тіла (до верхнього кінця хребта кріпиться череп, до хребта приєднуються вільні кінцівки завдяки поясам кінцівок);

• захисна (умістилище для спинного мозку, захищає спинний мозок).

 

Загальна будова хребта.

Хребці різних відділів хребта відмінні за формою та розмірами. 

Розміри хребців збільшуються від шийного до поперекового відділу, що  пов'язано зі збільшенням навантаження на нижні відділи хребта.

Хребці розташовані один над одним так, що їхні тіла утворюють хребетний стовп.

 

Будова більшості хребців приблизно однакова (крім першого та другого шийного хребців). 

Кожний хребець має тіло, дугу і 7 відростків, розміщені в одній площині.

Чотири відростки слугують для сполучення хребців між собою, а три - для приєднання м'язів.

Хребці мають горбики для прикріплення м'язів (зв'язки з'єднують хребці між собою і не дозволяють зміщуватися, але завдяки м'язам, що до них кріпляться, хребцям характерна певна рухливість, тому в цілому хребет досить  гнучкий).

Два відростки розміщені поперечно.

Найдовший (остистий) відросток, що відходить від середини дуги хребця, непариний і спрямований назад, саме його легко можна промацати на спині у вигляді горбка.

Дуга й тіло хребця утворюють кільце.

Між тілом хребця і його дугою є отвір, а отвори всіх хребців утворюють хребтовий канал, де міститься спинний мозок

 

З'єднуються хребці напіврухомо за допомогою волокнистого хряща між тілами хребців. 

Значення з'єднання: 

• запобігають зсуванню хребців щодо один до одного;

• еластичність хрящової тканини забезпечує стиснення та розтягування  міжхребетних дисків, певну гнучкість та рухливість хребта; 

• хрящі діють як амортизатори (пом'якшують різкі поштовхи для захисту тіла від струсу) під час стрибків, бігу, ходіння.

 

Вигини хребта розпочинаються формуватися в дитячому віці, хребет людини має чотири невеликих вигини.

Хребет у людини має 4 вигини: два вперед - лордози (шийний і поперековий), два назад - кіфози (грудний, крижовий).

Значення вигинів: сприяють збереженню рівноваги, пружинять і пом'якшують поштовхи, щоб запобігти струсу мозку під час стрибків.

 

Відділи хребта.

ШИЙНИЙ ВІДДІЛ хребта утворюють 7 шийних хребців.

Перший шийний хребець (атлант).

З'єднує череп і хребет. 

Походження назви: у давньогрецькій міфології один із Титанів Атлант був приречений довічно підтримувати небосхил. 

Практично не має тіла, побудований з двох дуг, по боках у нього є бокові маси. 

Є опорою для черепа.

З боків отворів  має потовщення, на яких зверху і знизу містяться суглобові ямки для з'єднання з потиличною кісткою черепа та з другим шийним хребцем.

Рухоме (суглобове) з'єднання атланта з потиличною кісткою черепа дозволяє піднімати і опускати голову.

На передній дузі цього хребця є суглобова ямка для з'єднання з остистим відростком (зубом) другого шийного хребця.

 

Другий шийний хребець (епістрофей, або осьовий хребець).

Має звернений угору остистий відросток (зуб), який входить у спеціальний отвір атланта.

Зуб є віссю, навколо якого здійснюється обертання голови з атлантом в горизонтальній площині, що дозволяє повертати голову вправо і вліво.

Це місце хребта є  найуразливішим  щодо пошкоджень.

ГРУДНИЙ ВІДДІЛ утворюють 12 грудних хребців.

Грудні хребці несуть ребра та рухомо прикріплені реброво-хребцевими суглобами до їхніх парних відростків.

Грудний хребець.

ПОПЕРЕКОВИЙ ВІДДІЛ утворюють 5 поперекових хребців.

Поперекові хребці відрізняються дуже масивними тілами, тому є найміцніші, бо внаслідок прямоходіння ця частина хребта зазнає найбільших навантажень.

Поперековий хребець.

КРИЖОВИЙ ВІДДІЛ утворюють 5 крижових кісток, що зрослися в одну кістку, утворюючи міцну крижову кістку, або крижі.

КУПРИКОВИМ ВІДДІЛОМ закінчується хребет – це 4 - 5 зрощені недорозвинені хребці – куприк, являють собою рудиментні хвостові хребці тварин.

 

 

ГРУДНА КЛІТКА складається з грудної кістки (грудини) й 12 пар ребер, які спереду кріпляться до грудини передніми ребровими хрящами, а ззаду до 12 грудних хребців за допомогою реброво-хребцевих суглобів.

Грудна клітка утворена ззаду грудними хребцями, спереду - грудиною, а з боків - ребрами. Має форму розширеного донизу конуса.

Грудина з'єднана з першими сімома парами ребер.

Кістка відноситься до плескатих, або широких кісток. Грудина має рукоятку, тіло та мечоподібний відросток, що зрослися.

Ребра - це плоскі дугоподібні кістки, їхні задні кінці рухомо з'єднані з хребцями грудного відділу хребта, що дають змогу змінювати об'єм грудної клітки під час дихання, забезпечуючи вдих і видих. Ребро спереду переходить у хрящ.

 

З'єднання грудної клітки:

• З 1 по 7 пару ребра (справжні ребра) напіврухомо суглобами з'єднуються з грудиною за допомогою хрящів. 

• Наступні три пари 8 - 10 пари ребер (несправжні ребра), приєднуючись своїм хрящем до хряща попереднього ребра, утворюють ре6ерну дугу. 

• Передні кінці 11-ї та 12-ї пар ребер не скріплені до дуги і вільно закінчуються в товщі м'язів черевної стінки.

 

Функції грудної клітки:

• опорна (утворює кісткову основу стінки грудної порожнини);

• рухова (місце кріплення м'язів верхніх кінцівок та дихальних м'язів);

• захисна (захищає внутрішні органи – легені, серце, частково печінку, селезінку та шлунок);

• дихальна (будова дає змогу змінювати свій об'єм під час дихання, забезпечуючи вдих і видих, бо ребра від 1-го по 10-те напіврухомо з'єднані спереду за допомогою хрящів із грудиною).

 

 

СКЕЛЕТ КІНЦІВОК - це частина скелета, що забезпечує опору й переміщення тіла в просторі.. 

Відділи скелета кінцівок: скелет верхніх кінцівок і скелет нижніх кінцівок. 

 

СКЕЛЕТ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК містить скелет плечового поясу верхніх кінцівок і скелет вільних верхніх кінцівок (руки). 

СКЕЛЕТ ПЛЕЧОВОГО ПОЯСУ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК складається з парних кісток трикутних лопаток і з'єднаних ключиць, які створюють опору для приєднаних до них рук. 

Пояс не зростається з осьовим скелетом, а лише приєднується до нього рухомо за допомогою м'язів і зв'язок, що забезпечує рухливість передніх кінцівок у

різних площинах і під різними кутами.

Ключиця, крім з'єднання з лопаткою, іншим своїм кінцем з'єднується з грудиною, тому ключиці утримують плечовий суглоб на відповідній відстані від грудної клітки, забезпечуючи значну свободу рухів верхніх кінцівок.

На зовнішньому куті лопатки є заглибина (ямка), в яку входить головка плечової кістки, утворюючи плечовий суглоб.

СКЕЛЕТ ВІЛЬНОЇ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ (РУКИ) складається з трьох відділів: плеча, передпліччя і кисті. 

Плече утворює плечова кістка (найдовша і найбільша кістка руки), що у верхній частині з'єднується з лопаткою, а в нижній - з кістками передпліччя, формуючи ліктьовий суглоб. 

Передпліччя складається з двох кісток: ліктьової та променевої. Нижній кінець променевої кістки утворює променевозап'ястковий суглоб із трьома кістками верхнього ряду зап'ястка кисті.

Кисть з'єднується із передпліччям і утворена такими кістками.

• Зап'ясток складається з двох рядів по 4 коротких дрібних губчастих кісток. 

• До складу  п'ястка входять п'ять довгих кісток, рухомо з'єднані з фалангами та надають їм опору.  

• 14 фаланг утворюють скелет пальців. Кожен палець має свою назву: великий, вказівний, середній, підмізинний, мізинець. Перший (великий) палець протиставлений іншим і має дві фаланги, а решта пальців мають по три фаланги.

Усі частини кисті з'єднані між собою багатьма суглобами, що робить її дуже рухливою. 

Великий палець руки є найбільш рухливим, може розміщуватися перпендикулярно до інших – це має велике значення для трудової діяльності.

 

СКЕЛЕТ НИЖНІХ КІНЦІВОК містить скелет тазового поясу нижніх кінцівок і скелет вільних нижніх кінцівок (ніг). 

СКЕЛЕТ ТАЗОВОГО ПОЯСА НИЖНІХ КІНЦІВОК утворюють парні тазові кістки. 

У віці 14-16 років три окремих кістки — клубова, лобкова і сіднична — костеніють і утворюють одну масивну тазову кістку, яка є надійною опорою для верхньої частини тіла людини.

Спереду тазові кістки з'єднуються й утворюють півсуглоб (лобкове зрощення), а ззаду тазові кістки з'єднуються з крижовим відділом хребта й утворюють малорухливий суглоб. 

На кожній тазовій кістці є кульшова западина, до якої входить головка стегнової кістки, утворюючи кульшовий суглоб.

Значення тазового поясу: 

• завдяки западині для кульшового суглоба переносять масу тіла на нижні кінцівки, забезпечуючи опору і рух;

• кістки тазу захищають і підтримують знизу внутрішні органи черевної порожнини, що зумовлене прямоходінням.

СКЕЛЕТ ВІЛЬНОЇ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ (НОГИ) складають стегно, гомілка і стопа. 

Нижні кінцівки виконують функції опори й переміщення, утримують тіло у вертикальному положенні.

Стегно складається зі стегнової кістки, яка є  найбільшою та найдовшою трубчастою кісткою (становить 27,5 % зросту людини), вона витримує при стисканні навантаження 1 - 1,5  тонни.

Надколінок - невелика трикутна кістка, розміщена в сухожилку чотириголового м'яза стегна. Стегно, з'єднуючись унизу із великогомілковою кісткою та надколінком, утворює колінний суглоб.

Гомілка складається з великогомілкової та малогомілкової кісток. 

Стопа утворює склепіння, яке спирається на п'яткову кістку та на передні кінці кісток плесна (склепіння діє як пружина й пом'якшує поштовх під час руху) й  утворена такими кістками: 

• 7 коротких кісток заплесна (найбільші з них п'яткова та таранна кістки);

• 5 довгими кістками плесна;

• 14 фаланг утворюють скелет пальців ноги, причому останній палець (малий) має дві фаланги, а решта пальців мають по три фаланги. 

Склеписте розташування кісток стопи підтримується великою кількістю міцних сухожильних зв'язок.

Значення стопи: виконує опорну функцію під час стояння та ходіння.

 

 

ВІДМІННОСТІ МІЖ СКЕЛЕТОМ чоловіка та жінки.

• У чоловіків грудина довша, ніж у жінок.

• У чоловіків грудна клітка ширша, ніж у жінок.

• Кістки скелета верхніх кінцівок у чоловіків масивніші, ніж у жінок.

• Тазовий пояс у жінок ширший, ніж у чоловіків.

• Кістки скелета ніг у чоловіків масивніші, ніж у жінок.

 

 

ПОДІБНІСТЬ між скелетами людини і тварин (хребетних тварин, особливо класу Ссавці):

• скелети складаються з однакових відділів; 

• кістки подібно розташовані у відділах.

 

ВІДМІННІСТЬ між скелетами людини і тварин, пов'язані з прямоходінням, працею й мовою.

Скелет голови.

• У скелеті черепа людини його мозковий відділ значно більший, ніж лицьовий, що пов'язано з розвитком мовного мозку й ослабленням функції щелеп, а у тварин лицьовий череп переважає над мозковим.

• Унаслідок зміни виду їжі щелепи в людини розвинені менше.

• Потиличний отвір, через який спинний мозок з'єднується з головним, розміщений у людини на нижній частині черепа, а в інших ссавців – ззаду.

• У зв'язку з розвитком членороздільної мови в людини з'являється підборідний виступ нижньої щелепи.

Скелет тулуба.

• Під час росту людини формуються чотири плавні вигини хребта (шийний, грудний, поперековий, крижовий), які пом'якшують поштовхи під час ходіння, бігу, стрибків. дозволяють зберігати рівновагу під час прямоходіння. 

• У людини грудна клітка плоска та розширена в боки (бо за вертикального положення тіла внутрішні органи тиснуть своєю масою в напрямку, протилежному грудині)  з вертикальним положенням тіла й зміною функцій верхніх кінцівок, а у тварин вона видовжена в іншому напрямку (хребет – черевна порожнина).

Скелет верхніх кінцівок.

• У людини лопатки розширені й більше зсунуті на спину та добре розвинуті ключиці забезпечують велику рухливість плечового суглоба і вільної верхньої кінцівки.

• Довжина верхніх вільних кінцівок є відносно меншою і не такою масивною.

• Усі кістки руки людини та їхні з'єднання із п'ястком дуже рухливі.

• Великий палець людини дуже рухливий і протистоїть усім іншим пальцям кисті, що дає рухливість і можливість захоплювати предмети.  

• Спостерігається збільшення розмірів п'ясткових, зап'ясткових кісток і фаланг пальців, що пов'язано з формуванням руки як органа праці, що може виконувати велику кількість дуже точних рухів.

Скелет нижніх кінцівок.

• Пояс нижніх кінцівок людини широкий і є опорою для внутрішніх органів. 

• Людина має вертикальне положення тіла, тому в неї міцний та широкий таз має чашоподібну форму.

• Людина спирається тільки на нижні кінцівки, а склепіння стопи робить ходіння пружним, пом'якшує поштовхи під час бігу та стрибків. 

• Нижні кінцівки людини — це єдиний орган опори та пересування, а тому, на відміну від вищих хребетних тварин, вони мають найбільші та найміцніші кістки.

• Протиставлення великого пальця нижньої кінцівки зникло через перехід стопи лише до опорної функції.

 

Основні відмінності скелета людини від скелета людиноподібних мавп:

• вертикальне положення тіла;

• вигини хребта;

• склепіння стопи;

• положення її великого пальця;

• сплощена форма грудної клітки;

• будова кисті людини. 

Інші завдання дивись тут...

 

Загрузка...