РЕЦЕПТОРИ (від лат. receptor [рецептор] — той, що сприймає) — спеціальні нервові структури, що перетворюють різні види енергії (світлову, механічну, теплову, хімічну) на нервовий імпульс.
Спеціалізовані клітини (наприклад, світлочутливі) або кінцеві структури чутливих нервових клітин (спеціальні білкові структури на зовнішній поверхні мембрани чутливих нейронів) перетворюють певні подразники зовнішнього та внутрішнього середовища на нервові імпульси.
Кожний рецептор має найвищу чутливість лише до «свого» подразника (наприклад, рецептори ока на світло, вуха на звуки, нюху на запах тощо).
Рецептори за розташуванням:
● зовнішні рецептори сприймають впливи довкілля (рецептори шкіри, слизових оболонок, органів чуття);
● внутрішні знаходяться у внутрішніх органах (рецептори внутрішніх органів легень, серця, шлунково-кишкового тракту тощо, рецептори опорно-рухової системи в м'язах, сухожиллях тощо).
Рецептори за характером сприйнятих подразнень:
| Назва | Функція | Розміщення |
| механорецептори | сприймають різні механічні подразники зовнішнього та внутрішнього середовища | входять до складу органів слуху, рівноваги, шкіри, опорно-рухового апарату, внутрішніх органів тощо (наприклад, рецептори слуху, дотику, рівноваги) |
| фоторецептори | сприймають дію світлових променів | входять до складу органа зору (наприклад, світлочутливі рецептори ока) |
| хеморецептори | сприймають вплив різних хімічних сполук | рецептори смаку, нюху, а також ті, що розташовані в тканинах і стінках кровоносних і лімфатичних судин тощо (наприклад, рецептори смаку, нюху) |
| терморецептори | сприймають зміни температури зовнішнього та внутрішнього середовища | розташовані в шкірі та внутрішніх органах (наприклад, рецептори холоду, тепла) |
| ноцицептори | відповідають за больові відчуття, дають змогу своєчасно сприймати порушення в роботі внутрішніх органів або певні небезпечні впливи чинників зовнішнього середовища |
Фізіологічна роль рецепторів: перетворюють фізичну (механічну, теплову, світлову, звукову та ін.) та хімічну форми енергії подразників на електричну енергію нервових імпульсів.
Принцип роботи рецепторів: вироблення біоелектричного струму (у мембранах рецепторів під впливом подразнення виникає напруга, у результаті цього виникає йонний струм, який передається як нервовий імпульс).
РЕФЛЕКС (з латин, відображення) — це реакція організму у відповідь на подразнення за участю нервової системи.
Рефлекс - найважливіший біологічний процес, завдяки якому відбувається нервова регуляція (основний механізм діяльності нервової системи). Можуть виникати у відповідь на подразники з навколишнього середовища або від органів внутрішнього середовища організму людини.
Рефлекс здійснюється лише у тому випадку, якщо нормально функціонують усі компоненти (рецептор, доцентровий нерв, ділянка центральної нервової системи, у якій аналізується отримана інформація, відцентровий нерв і орган, який здійснює відповідь на отриману інформацію), інакше рефлекс не виконується.
Термін «рефлекс» ввів у широке наукове використання 1649 р. французький філософ і природодослідник Рене Декарт.
Приклади рефлексів: виділення слини, шлункового соку і секрету підшлункової залози під час травлення, зміна інтенсивності кровообігу і дихання під час фізичної праці, зміна діаметру зіниць очей залежно від інтенсивності освітлення, коливання тиску крові, ступінь перистальтики кишок, тонусу м'язів під час ходіння чи бігу, колінний рефлекс, вдихаємо і видихаємо повітря з легень, повертання голови в бік гучного звуку — відповідь на зміни, що відбуваються ззовні; відсмикування руки від гарячого; виділення слини при вигляді смачної їжі, тощо.
Під час харчування відбувається скорочення м'язів, що забезпечують ковтання і просування їжі в травному тракті, виділення залозами травних соків тощо.
Рефлекси, які ми не відчуваємо: зміна діаметру зіниць очей залежно від інтенсивності освітлення, коливання тиску крові, ступінь перистальтики кишок, тонусу м'язів під час ходіння чи бігу.
Рефлекси за походженням (класифікація І.П. Павлова): безумовні (природжені) та умовні (набуті).
|
Безумовні рефлекси — реакції організму за допомогою нервової системи у відповідь на вплив подразників (однакові у всіх представників одного виду, передаються від батьків потомству, генетично визначені, починають діяти з моменту народження, зберігаються впродовж усього життя, для їхнього здійснення не потрібно якихось умов, є основою для формування умовних рефлексів). Біологічна роль безумовних рефлексів: забезпечують виконання основних життєвих функцій і починають діяти з моменту народження, зберігаючись впродовж усього життя. Безумовні рефлекси є основою для формування умовних рефлексів, адже впродовж життя на основі безумовних рефлексів формуються тисячі умовних. |
|
Умовні рефлекси — складні пристосувальні реакції, що виробляються в процесі життя на основі безумовних. Умовні рефлекси можуть утворюватися й зникати залежно від конкретних умов, бо для їх формування необхідні певні умови. В утворенні умовних рефлексів бере участь кора півкуль. Класифікація умовних рефлексів: • Зовнішні — виникають у відповідь на зорові, слухові, нюхові, смакові, шкірно-механічні подразники тощо. • Внутрішні — виробляються шляхом поєднання подразнення рецепторів внутрішніх органів з будь — яким безумовним рефлексом, утворюються значно повільніше за зовнішні. • Натуральні — виникають у відповідь на подразники, що є причиною виконання безумовних рефлексів, наприклад, виділення слини на вигляд або запах їжі. • Штучні — виникають у відповідь на різноманітні умовні подразники, що не є причиною виконання безумовних рефлексів. Наприклад, у час, близький до початку виступу актора на сцені, або близький до наближення потяга до потрібної зупинки у акторів та подорожніх піднімається артеріальний тиск, посилюється серцебиття. • Прості — виникають у відповідь на один подразник. • Складні — виникають у відповідь на кілька подразників; переважають серед умовних рефлексів. |
Рефлекси за характером рефлекторної реакції: рухові, секреторні, серцево-судинні, дихальні, обмінні та інші.
Рефлекси за біологічним значенням: орієнтувальні, захисні, травні, статеві тощо.
Значення рефлексів:
• забезпечують регуляцію всіх фізіологічних функцій організму;
• сприяють пристосуванню діяльності окремих органів і систем до його потреб.