Загрузка...

Інші завдання дивись тут...

Нервове волокно — аксон нейрона з мієліном, оточений сполучнотканинною оболонкою. Через сипапси нервові імпульси проходять тільки в одному напрямі й значно повільніше, аніж поширюються нервовими волокнами.

 

 

БІЛА ТА СІРА РЕЧОВИНА.

Біла речовина нервової системи — це скупчення довгих відростків нейронів (мієлін надає волокнам аксонів білого кольору), які проводять нервові імпульси, вона утворює провідні шляхи, які зв'язують відділи головного мозку між собою та зі спинним мозком.

Сіра речовина нервової системи – скупчення тіл нейронів та їх коротких відростків, вона утворює кору великого мозку і мозочка, у вигляді окремих скупчень нейронів (ядер) міститься в середині білої.

Ядро – скупчення тіл нейронів у межах білої речовини.

 

 

НЕРВОВИЙ ВУЗОЛ, АБО ГАНГЛІЙ (від грец. gaglion — потовщення, вузол) — скупчення тіл нейронів поза центральною нервовою системою  всередині внутрішніх органів або поблизу них, які часто оточені спільною оболонкою із сполучної тканини.

У хребетних тварин та людини ганглії розташовані по шляху проходження черепних і спинномозкових нервів на різній відстані від головного та спинного мозку. 

Функція ганглій: перемикання сигналів між різними частинами нервової системи — одні відростки нейронів входять до ганглія, а інші з нього виходять.

 

 

НЕРВ – довгі відростки нервових клітин, зібрані в пучки, які виходять за межі головного і спинного мозку та утворюють спільний для багатьох нейронів шлях іннервації окремих органів.

Нерв складається із зібраних у пучки нервових волокон.  

Ззовні нерви теж вкриті сполучнотканинною оболонкою. 

У пучках аксонів є кровоносні та лімфатичні судини. 

Усі нерви — парні, йдуть до органів найкоротшим шляхом у складі судинно — нервових пучків.

Функція нервів: здійснюють зв'язок між центральною нервовою системою або нервовими вузлами і органами та тканинами тіла (здійснюють іннервацію), що забезпечує цілісність організму людини.

Функціональний поділ нервів:

• чутливі (містять лише аксони чутливих нейронів, імпульси передаються від органів до центральної нервової системи);

• рухові, або відцентрові, нерви (містять лише аксони рухових нейронів,  передають нервові імпульси від центральної нервової системи до органів);

• змішані (нерв містить як чутливі, так і рухові волокна, тому імпульси йдуть у двох напрямах — від органів до центральної нервової системи та від неї — до органів).

Поділ рухових волокон нервів: 

• скелетні (нервові волокна належать до соматичної частини нервової системи, закінчуються у скелетних м'язах і регулюють їх скорочення);

• вегетативні (нервові волокна закінчуються переважно у внутрішніх органах і передають збудження, що посилюють або послаблюють їхню діяльність.

Ріст нерва.

• Після народження нервові клітини втрачають здатність до розмноження.

• Пошкоджений нерв відновлюється завдяки відростанню аксонів і дендритів, що зберегли зв'язок із нервовими клітинам, відостки нейронів зберігають здатність до росту протягом усього життя. 

Приклади нервів: нерв руху очного яблука (управляє рухом очного яблука), блукаючий нерв (управляє роботою серця, легенів, кишечника та багатьма іншими життєво важливими органами), слуховий нерв проводить імпульси від рецепторів слуху.

Функція нервів: забезпечують зв'язок між центральною нервовою системою та тканинами й органами тіла людини.

Ганглій у нерві — місце в нерві, де скупчені тіла нейронів.

Нерви людини.

12 пар черепно-мозкових нервів (позначаються римськими цифрами від І до XII). 

Наприклад: І пара — нюхові нерви, II пара — зорові нерви, X пара — блукаючі нерви. 

Одинадцять пар (І — ІХ, ХІІ) іннервують органи чуття, деякі посмуговані м'язи, слізні та слинні залози, розташовані на голові та шиї. А одна пара (Х — блукаючий нерв) іннервує органи грудної та черевної порожнини.  

Можуть бути:

• чутливі (нервові волокна мають рецепторні закінчення в органах чуття — слуху, рівноваги, зору, смаку, нюху — і шкірі, тобто чутливі нейрони розташовані за межами ЦНС у нервових вузлах, причому аксони цих нейронів ідуть до головного, мозку, дендрити — на периферію); 

• рухові (волокна іннервують скелетну мускулатуру, синаптично контактують із м’язовим волокном і передають йому нервовий імпульс); 

• змішані.

31 пара спинномозкових нервів виходять з кожного сегмента спинного мозку та іннервують усі ділянки тіла людини, розташовані нижче шиї. 

Формуються з передніх і задніх корінців спинного мозку, що сполучаються в міжхребцевому отворі. 

Усі спинномозкові нерви є змішаними і складаються з чутливого та рухового волокон. 

Ділянки тіла іннервують сегментарно, утворюють нервові сплетіння (сонячне, поперекове)

 

 

НЕРВОВІ СПЛЕТІННЯ – розгалуження крупних нервів, де вони обмінюються нервовими волокнами, які не з'єднуються між собою, та іннервуюгь певну частину тіла.

Сплетіння у тілі людини: шийне, плечове, поперекове, крижове та куприкове тощо. 

Наприклад, шийне сплетення утворене руховими гілками чотирьох верхніх шийних нервів, від якого відходить 6 самостійних нервів.

 

 

НЕРВОВИЙ ЦЕНТР – центральна частина рефлекторної дуги, де відбувається аналіз імпульсу та вироблення рішення.

ЦНС містить інтернейрони. 

Скупчення інтернейронів утворюють ядра, у яких: 

• зберігається інформація про еталони гомеостазу, про вроджені й набуті програми адаптації тощо;

• від чутливих нейронів надходять імпульси;

• сигнали зазнають первинної обробки.

Пучки відростків інтернейронів утворюють провідні шляхи, які сполучають ядра одне з одним. 

Ядра завдяки провідним шляхам можуть об'єднуватися в нервові центри, де формуються програми реакцій на різноманітні подразники та надсилаються команди до ефекторних нейронів.

Нервові центри складаються з тіл нервових клітин, що з'єднані між собою.

Нервові центри розміщені передусім у спинному й головному мозку.

Особливості нервових центрів:

• Між різними нервовими центрами немає чітких меж (тому нервовий центр може почати аналізувати інформацію, призначену для сусіднього центру, якщо той з певних причин у дану мить не сприйняв інформацію).

• Існує кілька центрів, які забезпечують одну й ту саму функцію.

• Центри контролю взаємопов'язаних функцій з'єднані між собою (коли людина біжить, у неї посилено скорочуються м'язи, прискорюється дихання і серцебиття).

Функція нервового центру — аналіз, перероблення та передавання нервових імпульсів із чутливого нейрона на відцентровий нейрон.

 

 

КІНЦЕВІ НЕРВОВІ АПАРАТИ, АБО НЕРВОВІ ЗАКІНЧЕННЯ — це кінцеві ділянки нервових волокон, які контактують з нейронами або тканинами органів:

• афектори (міжнейронні нервові закінчення — кінцеві розгалуженнями аксона або дендритів, які за допомогою синапсів з'єднуються в рефлекторні дуги);

• рецептори (чутливі нервові закінчення — кінцеві розгалуження дендритів чутливих нейронів, які сприймають подразнення різної природи й перетворюють їх на нервові імпульси);

• ефектори (рухові нервові закінчення — кінцеві розгалуження рухових нейронів у м'язовій тканині або в залозах, які викликають збудження робочого органа).

 

 

РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ (РФ) (від лат. reticulates — сітка) – сітчастий утвір, утворений скупченнями нервових клітин з дуже розгалуженими дендритами і довгими аксонами, які мають високу чутливість до різних хімічних речовин, що сприяє активізації кори великого мозку.

Кожен нейрон РФ збирає інформацію одночасно від багатьох нейронів різної чутливості, підсумовує її та, залежно від отриманого результату, впливає на структури ЦНС (зазвичай активує структури головного мозку, але може спричиняти й гальмівний ефект, наприклад, перехід зі стану сну до неспання, і навпаки). 

РФ відіграє важливу роль у формуванні уваги, бо деякі нейрони РФ спонтанно генерують імпульси, завдяки цьому РФ підтримує тонус м'язів дихального й серцево — судинного центрів (наприклад, на несподіваний звук, людина мимоволі повертаєте голову в його напрямі — проявом орієнтовного рефлексу, одночасно дещо збільшується частота серцевих скорочень, частота і глибина дихання, підвищується приплив крові до мозку й серця, тобто у цьому рефлексі беруть участь центри стовбура, а РФ вибірково змінює їхню активність, підтримуючи одні й гальмуючи інші).

Ретикулярна формація міститься в довгастому, середньому мозку, мості,  проміжному мозку й зв'язує між собою спинний, проміжний і великий мозок. 

Функції ретикулярної формації:

• об'єднує діяльність відділів мозку;

• містить центри регуляції серцево — судинної системи, дихання, центри діяльності травного тракту;

• бере участь у регуляції сенсорних систем.

Інші завдання дивись тут...

 

Загрузка...