Інші завдання дивись тут...

ВІДДІЛИ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ: симпатичний (sym — «разом»; pathos — «біль», тобто означає «страждати», «емоція») і парасимпатичний (para — означає «поруч»). 

Симпатичний відділ автономної нервової системи. 

• Центральна частина симпатичного відділу міститься бокових рогах спинного мозку — останнього шийного, всіх грудних та кількох верхніх поперекових сегментів. 

• Периферична частина симпатичного відділу складається з нервів і 23 гангліїв, які розташовані поряд зі спинним мозком з обох боків хребта. Частина гангліїв утворює два ланцюги, з'єднані один з одним, а частина — нервові сплетення. У гангліях знаходяться тіла нейронів, які іннервують внутрішні органи, причому відстань від ганглія до органа може бути значною (аксони перших нейронів короткі, а других — довгі). 

• Аксони ефекторних нейронів, що виходять із симпатичних гангліїв, іннервують усі без винятку внутрішні органи.

• Як нейромедіатор клітини використовують норадреналін, який справляє на організм збудливий ефект, підвищує інтенсивність обміну речовин, посилює ритмічні форми активності, знижує пороги чутливості.

• Клітини — мішені мають до нейромедіаторів збудливі рецептори. 

• Симпатична частина посилює діяльність організму в умовах, що потребують мобілізації фізичних сил. Активізується, коли ми відчуваємо різні емоції (страх, гнів) або стикаємося зі значними напруженнями (тяжка фізична праця, спортивні змагання).

Парасимпатичний відділ автономної нервової системи.

• Центральна частина парасимпатичного відділу розміщена в ядрах середнього і довгастого мозку, а також у II — IV крижовому сегментах спинного мозку. 

• Периферична частина парасимпатичного відділу складається з волокон, які входять до складу кількох черепно-мозкових нервів (окорухового, лицьового, язикоглоткового і блукаючого), та з волокон відповідних куприкових сегментів, причому останні формують тазові нерви. Ганглії перебувають поблизу тих органів, які вони іннервують, або безпосередньо у стінках самих органах (аксони перших нейронів довгі, а других — короткі). 

• Парасимпатичні ефекторні нейрони іннервують внутрішні органи, окрім потових і надниркових залоз, гладеньких м'язів більшості кровоносних судин і матки.

• Як нейромедіатор клітини використовують ацетилхолін, що справляє на організм гальмувальний ефект, знижує інтенсивність обміну й ритмічні форми активності, відновлює пороги чутливості. 

• Клітини — мішені мають до нейромедіаторів гальмівні рецептори.

• Парасимпатична частина забезпечує відновлення ресурсів, витрачених під час роботи. Активізується, коли організм перебуває у стані спокою.

Ентеральний відділ автономної нервової системи.

Його інколи називають «другим мозком», або маленьким мозком у шлунково-кишковому тракті. 

Має власні чутливі нейрони на відміну від симпатичного і парасимпатичного відділів, для яких сенсорна інформація аналізується в ЦНС. 

Сигналами для чутливих нейронів є розтягнення стінки шлунка чи кишечника, подразнення рецепторів слизової оболонки різними хімічними складовими їжі тощо.

У кишечнику окремі ганглії з'єднуються нервовими шляхами в суцільну мережу, що забезпечують власні рефлекси для швидкої та ефективної регуляції моторики (узгоджені перистальтичні рухи) і секреції шлунково-кишкового тракту. 

Відмінності симпатичної та парасимпатичної нервової системи.

Активність відділів автономної нервової системи перебуває під контролем вищого центру вегетативної регуляції - гіпоталамуса.

Узгодження діяльності симпатичного та парасимпатичного відділів АНС  забезпечують центри підкіркових структур головного мозку. 

Регуляцію функцій цілісної вегетативної нервової системи здійснює кора великого мозку.

ВПЛИВ АВТОНОМНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ НА ОРГАНІЗМ.

Подвійне керування автономної системи: більшість органів іннервується як симпатичним, так і парасимпатичним відділами автономної нервової системи, які діють на органи протилежно (підвищена активність симпатичного відділу призводить до гальмування парасимпатичного, і навпаки, підвищена активність парасимпатичного відділу сприяє гальмуванню симпатичного).

Якщо симпатична система гальмує якусь функцію, то парасимпатичне її активує, і навпаки, тобто в кожний момент часу домінує лише один із впливів — або симпатичний, або парасимпатичний.

Переважає ефект тієї системи, яка за програмою ЦНС забезпечує в певний момент найкращий пристосувальний результат.

Значення подвійного керування: забезпечує кращу збалансовану регуляцію роботи органів.

Прояв стресу, хвилювання, підвищеного інтересу симпатичним відділом: збільшується частота серцевих скорочень, частішає дихання, підвищується рівень глюкози у крові, можна відчувати нервове тремтіння, пітливість або сухість у роті — захисні реакції організму, що спричиняють максимальне напруження всіх органів і систем.

Вплив на переїдання парасимпатичним відділом: уповільнює роботу серця й дихання, одночасно підвищуючи секреторну активність травних залоз, зокрема слинних.

Визначення типу АНС (співвідношення функції симпатичної та парасимпатичної систем).

Розрізняють нормотонічний, симпатотонічний і парасимпатотонічний типи АНС. Для оцінювання діяльності використовується індекс Кредо, що вираховується за формулою: 

І = 100 х (1 — ДАТ / П), де ДАТ — діастолічний артеріальний тиск (мм рт. ст.), П — частота пульсу (уд/хв). 

Якщо індекс Кредо більший за нуль, то переважають збуджуючі впливи симпатичного відділу, якщо менше за нуль — гальмуючі впливи парасимпатичного, а якщо рівний нулю — то говорять про функціональну збалансованість. 

Інші завдання дивись тут...