Інші завдання дивись тут...

Нездатність організму сприймати зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі, позбавляють його орієнтації і можливості адекватно реагувати на зміни, тому такі організми позбавлені перспективи вижити в змінюваних умовах.

Обов'язкова умова життєдіяльності будь-якого живого організму —  сприйняття інформації.

Інформація (від лат. «інформаціо» — роз'яснення) — відомості про навколишній світ. 

Людина отримує об'єктивну інформацію про зміни зовнішнього і внутрішнього середовища організму за допомогою сенсорних систем (аналізаторів).

Відчуття – це відображення інформації про окремі властивості предметів чи явищ навколишнього світу в корі великого мозку під час їхнього безпосереднього впливу на рецептори, що формуються внаслідок дії сенсорних систем.

СЕНСОРНІ СИСТЕМИ (від лат sensus [сенсус] — відчуття), або АНАЛІЗАТОРИ — складні чутливі системи, які сприймають та аналізують інформацію про зміни навколишнього середовища та внутрішнього стану організму й забезпечують зв'язок організму з довкіллям.

Сенсорні системи пов'язують периферичні органи чуття  з головним мозком, де  сигнали аналізуються і забезпечують формування образів про навколишній світ і відповідну поведінкову реакцію.

Сенсорна система - це сукупність органів чуття з рецепторами і структур центральної та периферичної нервової системи, які сприймають й аналізують різні подразники зовнішнього та внутрішнього середовища.

 

П'ять основних сенсорних систем: зорова, слухова, смакова, нюхова та дотикова (тактильна), за допомогою яких вона в основному сприймає довкілля. 

Також людина відчуває температуру, гравітацію, зміну положення тіла в просторі, біль, спрагу, голод і низку змішаних відчуттів. Інші сенсорні системи: больова, вестибулярна, м'язова, вісцеральна, мовно-слухова, мовно-рухова.

Система
Рецептори Провідні шляхи Мозкові центри
Зорова
Світлові (фоторецептори) сітківки очного яблука Зоровий нерв (II пара ЧМН) Зорова зона (потилична частка великого мозку)
Слухова
Звукові (фонорецептори) спірального органа завитки Слуховий нерв (в складі присінково-завиткового VIII пара ЧМН) Слухова зона (скронева частка великого мозку)
Нюхова
Хеморецептори носової порожнини Нюховий нерв (1 пара ЧМН) Нюхова зона (скронева частка великого мозку)
Смакова
Хеморецептори ротової порожнини Язико-глотковий, язиковий, лицевий і блукаючий нерви Смакова зона (скронева частка великого мозку)
Дотикова
Механорецептори дерми і клітковини шкіри Спинномозкові нерви (їх чутливі волокна) Зона шкірної чутливості (задня центральна звивина кори великого мозку)
Температурна
Терморецептори шкіри Спинномозкові нерви (їх чутливі волокна) Гіпоталамус, зона шкірної чутливості (задня центральна звивина великого мозку)
Больова
Больові рецептори (но цицептори) шкіри Спинномозкові нерви (їх чутливі волокна) Таламус, зона шкірної чутливості (задня центральна звивина кори)
Гравітаційна
Механорецептори вестибулярного апарату Вестибулярний нерв (в складі присінково-завиткового) Мозочок, кора великих півкуль, спинний мозок
Рухова
Рухові рецептори (пропріоцептори) м'язів, суглобів, сухожилків Спинномозкові нерви (їх чутливі волокна) Рухова зона(передня центральна звивина кори великого мозку), мозочок
Вісцеральна
Внутрішні рецептори (вісцерорецептори) внутрішніх органів Язико-глотковий і блукаючий ЧМН та спинномозкові Інтероцептивна зона (лобова частка великого мозку), лімбічна система

 

Термін аналізатор запровадив у 1909 році російський фізіолог Іван Павлов.

СТРУКТУРА СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ (АНАЛІЗАТОРА): 

Периферичний відділ.

Представлений певними видами рецепторів. 

Провідниковий відділ.

Шлях, по якому передається збудження чутливими нервами та провідними  шляхами ЦНС.

Окремі чутливі волокна нейронів утворюють чутливі нерви (наприклад, зорові, нюхові) або входять до складу змішаних (наприклад, спинномозкові, язико-глотковий, присінково-завитковий).

Центральний відділ.

Утворюють центри стовбура головного мозку та певна зона кори головного мозку, де відбувається аналіз і синтез інформації. 

1) У підкіркових центрах аналізатора відбувається первинний аналіз і синтез інформації від рецепторів (особливе місце в цих процесах належить таламусу, який сприймає імпульси від усіх рецепторів і після певної обробки направляє їх до кори великих півкуль, а також до інших структур ЦНС).

2) У відповідній зоні аналізатора в корі головного мозку відбувається остаточний аналіз і синтез сенсорної інформації, причому кожний аналізатор має певне місце розміщення в корі великих півкуль.

 

Етапи рефлекторної дуги сенсорної системи:

1) Рецептори перетворюють фізичну та хімічну енергії подразників на електричну енергію нервових імпульсів. 

2) По чутливих нейронах імпульси передаються у певні зони кори великих півкуль кінцевого мозку. 

3) Інформація від рецепторів, у головному мозку відбивається у свідомості людини у вигляді суб'єктивних образів - відчуттів, відтворень і уявлень. 

-------------

4) З центральної нервової системи надсилаються сигнали органам, які відповідають за виконання певних функцій. 

5) Органи-мішені виконують певні дії.

Приклади.

• побачивши на дорозі гострий предмет, людина його обходить;

• почувши сильний гул, закриває вуха; 

• під час телефонного дзвінка вмикає мобільний телефон для розмови. 

 

Частини аналізатора працюють як єдине ціле, причому порушення діяльності однієї з частин веде до порушення функцій всього аналізатора.

Повне ушкодження будь-якої частини аналізатора унеможливлює сприйняття певних подразнень. 

 

Загальні властивості сенсорних систем. 

• Спеціалізація - здатність сприймати лише певний подразник та формувати специфічні відчуття (наприклад, рецептори ока — світло, рецептори вуха — звук тощо). 

• Адаптація — здатність сенсорних систем пристосовувати рівень своєї чутливості, яка може підвищуватись за відсутності дії сильного подразника чи знижуватись за тривалої дії подразника. 

При високій інтенсивності подразника чутливість організму до нього підвищується (коли людина заходить у темну кімнату, спочатку вона нічого не бачить і починає розрізняти контури предметів через певний час). 

Під час монотонної тривалої дії стимулу чутливість рецепторів до нього знижується (коли людина заходить до приміщення зі специфічним запахом,  спочатку дуже відчуває його, а потім усе менше; не відчувається дотик одягу до тіла; людина після тривалого перебування на природі спочатку дуже чутлива до шумів міста, але через певний час перестає привертати її увагу). 

Найшвидше адаптуються рецептори, що сприймають дотик до шкіри, найповільніше — рецептори м'язів, кровоносних судин і легенів.

Рецептори, що сигналізують про відчуття болю, не здатні до адаптації, тому людина не може звикнути до болю.

• Вправляння - це здатність аналізаторів підвищувати свої можливості  під впливом багаторазових вправ, тобто «тренування» (наприклад, тренується слух у музикантів; дотик — у фахівців з мануальної медицини; відчуття смаку та запахів — у дегустаторів; фахівці-кулінари краще за людей інших професій розпізнають якість їжі; водії розрізняють за звуком працюючого двигуна його стан). М'язовий, зоровий, слуховий, нюховий та інші аналізатори можна тренувати до певної межі, що закладена спадково.

• Взаємодія - зв'язок аналізаторів, який реалізується через взаємодію відчуттів на рівні кори й підкірки (наприклад, у концертному залі не вимикають світло, оскільки при яскравому освітленні загострюється слух, і навпаки, у ресторані світло приглушене, що зменшує смакову чутливість; досить відчути приємний запах із кухні, аби уявити, що там готується смачний сніданок).

• Компенсація - відшкодування функції однієї сенсорної системи за рахунок якісної перебудови або посиленого використання збережених функцій інших сенсорних систем (наприклад, при втраті зору сильно розвивається слух, нюх чи дотик: незрячі можуть уявити загальний вигляд предмету за дотиками, впізнати людину за запахом, сприймають текст на дотик за допомогою рельєфно-крапкового шрифту француза Луїса Брайля; при втраті слуху сильно розвивається дотик: глухі можуть танцювати під музику, якщо задіяні тактильні рецептори).

Біологічне значення явища компенсації сенсорних систем: у разі ушкодження однієї з них (унаслідок хвороби або травми), підвищується чутливість до дії подразників інших.

 

Роль сенсорних систем: забезпечення зв'язку організму із зовнішнім середовищем (людина розрізняє колір і форму предметів, залах і смак, звуки, зміну температури, біль, оцінює положення тіла). 

ФУНКЦІЇ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ:

• Інформативна (сприйняття впливів зовнішнього середовища аналізаторами та формування відчуттів).

• Керуюча (полягає в аналізі отриманої інформації корою головного мозку, керування довільними рухами та внутрішньою діяльністю).

• Адаптаційна (полягає у забезпеченні пристосувальних реакцій організму у відповідь на дію подразників зовнішнього та внутрішнього середовища).

Інші завдання дивись тут...