ПЕРИФЕРИЧНИЙ ВІДДІЛ СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ.
До периферичної частини сенсорної системи входять рецептори та відповідні органи чуття: очі (сприймають світлові подразники), вуха (звукові), язик (смакові), ніс (запахи), орган рівноваги (контроль за положенням у просторі) та ін.
Рецептори - нервові структури, що сприймають подразнення:
• прості нервові закінчення чутливих нейронів, які сприймають подразнення і по центральних відростках передають збудження на вищий рівень сенсорної системи (рецептори шкіри та м'язів, зокрема руховий та больовий аналізатор);
• спеціалізовані видозмінені епітеліальні клітини, які сприймають подразнення і передають збудження на чутливі нейрони (зорові, слухові, смакові, вестибулярні рецептори).
Рецептори розташовані в усіх органах і тканинах, але значна частина їх зосереджена в органах чуття: зору, слуху, нюху смаку й дотику.
Подразники - сигнали про зміни, які зумовлюють виникнення збудження у нервових клітинах. Подразники одних рецепторів походять із навколишнього середовища, а інших — з організму людини.
Органи чуття (зір, слух, смак, нюх, дотик) забезпечують подразливість організму.
Кожний тип рецепторів перетворює лише певне подразнення.
Завдання рецепторів і чутливих нейронів: перетворення енергії сенсорних стимулів на електричну енергію нервових імпульсів (наприклад, зорові рецептори перетворюють світлову енергію, слухові рецептори — механічну енергію звукових хвиль, дотикові рецептори — механічну енергію тиску, вібрації тощо).
Тобто чутливі утвори поділяють на світлові рецептори (сприймають енергію світла), слухові рецептори (сприймають звукові коливання), нюхові рецептори (сприймають впливи летких хімічних сполук), смакові рецептори (сприймають впливи розчинених хімічних сполук), дотикові рецептори (сприймають механічні впливи), температурні рецептори (сприймають тепло й холод), больові рецептори (сприймають будь-який надмірний вплив на організм).
До складу однієї сенсорної системи можуть належати рецептори різної будови (наприклад, відрізняються рецептори смакового аналізатора, чутливі до їжі різного хімічного складу,— саме тому в нас виникають відчуття солодкого, солоного тощо; спостерігається відмінність між рецепторами зорового аналізатора, що відповідають за розрізнення ступеня інтенсивності світла й за виникнення відчуття кольору).
У будь-якій частині людського тіла є кілька типів рецепторів, і тому за звичайних умов виникають комбінації відчуттів (під час вживання їжі відбувається збудження смакових, нюхових, температурних, больових, рецепторів дотику, тому одночасно відчуваємо смак і запах їжі, розрізняємо холодна вона чи гаряча, м'яка чи тверда тощо).
Сенсорні стимули - певні властивості середовища , на які налаштована кожна із сенсорних систем (наприклад, для зорової сенсорної системи ними є електромагнітні хвилі певної довжини, для слухової — коливання повітряного або водного середовища, сенсорні системи внутрішніх органів вловлюють розтягування гладеньких м'язів внутрішніх органів, скелетних м'язів або сухожиль, зміни в хімічному складі внутрішнього середовища тощо).
Екстерорецептори (латин, екстер — зовнішній) сприймають зовнішні сенсорні стимули. Екстерорецепцію в людини здійснюють слухова, зорова, тактильна, больова, температурна, смакова, нюхова, вестибулярна сенсорні системи.
Інтерорецептори (латин, інтеріор — внутрішній) фіксують впливи внутрішніх стимулів. Больові інтерорецептори мають больовий аналізатор у всіх внутрішніх органах. Температурні інтерорецептори розташовані у гіпоталамусі, стравоході тощо.
Рецептори мають певний поріг чутливості до сенсорних стимулів.
|
Сигнали, інтенсивність яких є за межею порогу чутливості, рецептором не сприймаються (наприклад, нюховий рецептор людини не вловлює низькі концентрації летких речовин, до яких чутливі нюхові рецептори собаки; орган слуху може сприймати звукові хвилі із частотою в діапазоні 16 - 20000 Гц). При цьому різні рецептори, що входять до складу рецепторного поля, мають різний поріг чутливості до дії подразника (наприклад, одні рецептори в органі слуху здатні сприймати низькі звуки, інші - високі). Поріг чутливості — це найменша інтенсивність стимулу, достатня для збудження рецептора. |
ОРГАНИ ЧУТТЯ — периферичні частини аналізаторів, що містять спеціалізовані рецептори, призначені для сприйняття певною виду подразнень (велика кількість чутливих клітин і пов'язаний із ними допоміжний апарат).
Рецептори можуть бути розташовані окремо або об'єднані в органи чуттів.
Шкіру, язик і ніс називають органами чуттів, бо тактильні, больові й температурні екстерорецептори містяться в дермі шкіри, епітелії язика, ротової порожнини, смакові — в епітелії язика, нюхові — в епітелії носової порожнини.
Око і вухо також є органами чуттів — спеціальні пристрої, що створюють необхідні умови для роботи зорових і слухових рецепторів, які в них розміщуються.
 |