БУДОВА ОЧНОГО ЯБЛУКА.
Очне яблуко має округлу форму, його діаметр становить близько 23 мм, маса 7-8 г.
Стінка ока утворена трьома оболонками: зовнішньою — білковою, середньою — судинною, внутрішньою — сітківкою.
Очне яблуко має стінку, внутрішнє ядро (кришталик, склисте тіло), передню та задню камери ока (заповнені водянистою вологою).
Зовнішньою щільною білковою оболонкою білого кольору з колагеновими волокнами – склерою – зовні вкрите очне яблуко.
Спереду склера переходить в тонку прозору оболонку — рогівку. Рогівка — прозора оболонка діаметром 12 мм, утворена однотипними епітеліальними клітинами, у яких є багато води, що робить їх прозорими. Передня поверхня рогівки опукла, задня — увігнута, тому вона частково заломлює світлові промені. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричинює моргання.
Функція зовнішньої оболонки:
• опорна (підтримує форму ока);
• захисна (викликаючи сльозотечу, забезпечує захисну реакцію);
• рогівка має здатність заломлювати промені світла.
Середня, або судинна, оболонка складається з трьох відділів: передньої (райдужна оболонка), середньої (війкове тіло) і задньої (власне судинна оболонка).
Судинна оболонка, де розгалужуються кровоносні судини, міститься під склерою.
Спереду (під рогівкою) судинна оболонка переходить у райдужну оболонку – дископодібний утвір, клітини якого містять пігмент меланін (його кількість визначає колір ока — від сірого чи блакитного до коричневого й чорного). Колір очей у людини визначається спадково. Райдужка поглинає світло, що потрапляє в око, тому в очному яблуці світло не розсіюється і не відбивається.
Зіниця — круглий отвір, крізь який світло потрапляє всередину ока, розташована у центрі райдужної оболонки, вона виконує роль діафрагми. Діаметр зіниці змінюється рефлекторно й узгоджено в обох очах. На внутрішній поверхні райдужної оболонки розміщені два непосмуговані кільцеві м'язи райдужки: радіальний (скорочується за слабкого освітлення — зіниця розширюється) та коловий м'язи (скорочується за сильного освітлення – зіниця звужується), що регулюють надходження світлового потоку в око. М'яз, що звужує зіницю, іннервується парасимпатичними нервами, а м'яз, що розширює зіницю, — симпатичними нервами. Діаметр зіниці також змінюється в результаті емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву – звужується (народний вислів «У страху очі великі»). Цим рефлексом райдужна оболонка відповідає на зміни освітленості середовища (дозволяє пропускати крізь зіницю достатню кількість світла, щоб бачити, і в той самий час запобігає ушкодженню сітківки надто яскравим світлом).
Зовнішній край райдужної оболонки переходить у війкове тіло, що складається зі сполучної тканини, судин, м'язів, зв'язок. Основну частину тіла складає внутрішній непосмугований війковий м'яз, який утримує прозору капсулу з кришталиком. Для розгляду далекого предмету війковий м'яз розслаблюється, для близького – напружується. Функція війкового м'яза: пристосування (акомодація) кривизни кришталика для бачення близько та далеко.
Функції середньої оболонки:
• забезпечує кровопостачання ока;
• утворює рідину камер, яку продукує війкове тіло;
• бере участь у виведенні кінцевих продуктів обміну речовин.
Кришталик розташований безпосередньо за зіницею. Міститься в тонкій еластичній капсулі, яка зв'язками кріпиться до війкових м'язів війкового тіла. Кришталик — еластичне прозоре тіло, утворене напіврідкою прозорою речовиною та має форму двоопуклої лінзи діаметром 10 мм (бере участь у пропусканні та заломленні світлових променів), він м'який і може змінювати свою кривизну. Автоматично змінює опуклість кришталика (акомодує) війковий м'яз: для розгляду далекого предмету його розслаблення роблять кришталик плоскішим, для розгляду близького предмету його напруження робить кришталик більш опуклим. Кришталик забезпечує фокусування сонячного променя на сітківку.
Кришталик ділить порожнину ока на дві частини — передню та задню (склисте тіло).
Передня частина складається із передньої та задньої вологих камер. Передня волога камера розташована між рогівкою й райдужною оболонкою, задня волога камера — між райдужною оболонкою та кришталиком. Вологі камери заповнені тканинною рідиною – водянистою вологою (її виробляє війкове тіло) – з поживними речовини для функціонування кришталика і рогівки, оскільки вони взагалі не мають кровоносних судин. Значення рідини: забезпечується метаболізм у кришталику, рогівці та склистому тілі, що не мають власних судин, зволожує обидва боки кришталика.
Склисте тіло — це велика порожнина (позаду кришталика), що заповнена прозорою желеподібною речовиною (розчином білку). Це округле прозоре драглисте утворення займає основний об'єм очного яблука.
Функція склистого тіла: підтримує кулясту форму ока, забезпечує подальше проходження променів до сітківки, підтримує тиск усередині ока.
Внутрішня поверхня очного яблука вистелена внутрішньою оболонкою – сітківкою. Сітківка — це найтонша, майже прозора, оболонка ока, знаходиться між судинною оболонкою та склистим тілом, прилягаючи до них. Її фоторецептори (палички та колбочки) перетворюють світловий подразник на нервовий імпульс.
Задній відділ сітківки називають дном очного яблука. Фоторецептори у сітківці ока розміщені нерівномірно, паличок у сітківці є більше, ніж колбочок.
Зона сітківки, яка лежить навпроти зіниці і містить щільно розташовані колбочки, називається жовтою плямою, найчіткіше сприйняття зображення забезпечує потрапляння світла в цю зону.
Сліпа пляма – місце виходу зорового нерва (не має фоторецепторів, тому не чутлива до світла й не дає зорового відчуття).
|
Дослід виявлення сліпої плями на правому оці. Прикрити ліве око рукою або щільним папером і помістити картку з малюнком на відстані приблизно 15 см від очей. Дивіться правим оком тільки на хрестик і повільно картку то наближайте до себе, то віддаляйте доти, доки не зникне один із трьох кружечків. Дослід виявлення сліпої плями на лівому оці. Прикрити праве око рукою або щільним папером і помістити картку з малюнком на відстані приблизно 15 см від очей. Дивіться лівим оком на кружок і повільно картку то наближайте до себе, то віддаляйте доти, доки не зникне хрестик.
|
На периферії сітківки розміщені переважно палички, тому вона майже не сприймає кольору, але світлова чутливість значно вища, ніж у центрі жовтої плями.
БУДОВА СІТКІВКИ ОКА.
Товщина сітківки дуже мала — 0,1 – 0,2 мм, проте вона складається з багатьох шарів різних клітин, які, з'єднуючись між собою відростками, сплітаються в ажурну сітку: зовні шар пігментних клітин, далі йде шар фоторецепторів, врешті — шар нервових клітин.
Шар пігментних клітин прилягає до судинної оболонки. Утворюється епітелієм, який має пігмент фуксин (поглинає світлові промені, сприяючи чіткішому зображенню предметів).
Далі розташований шар фоторецепторів – паличок та колбочок, які перетворюють світловий подразник на імпульс.
Оскільки око людини, як і всіх хребетних, вивернуте: два шари нервових клітин (біполярні та гангліозні) містяться над фоторецепторами, а не позаду них. Світло перш ніж досягнути паличок і колбочок має пройти крізь шари цих нервових клітин.
За ним розташований шар, де містяться біполярні нейрони (біполяри) і допоміжні клітини, що беруть участь в обробці інформації, отриманої від фоторецепторів.
Далі розміщується шар гангліозних нейронів, яких у сітківці близько 1 мли, їхні аксони сходяться до центру сітківки, де з них формується зоровий нерв.
Біполярпі та гангліозиі клітини мають багато зв'язків між собою, тому в зоровому нерві в 100 разів менше нервових волокон, аніж фоторецепторів.
Сигнали передаються до біполярних нейронів, а з них — до гангліозних клітин.
Нерв, який виходить з ока й через отвір очної ямки проходить у порожнину черепа, прямує до головного мозку.
Сітківка – це своєрідна периферична ділянка зорової сенсорної системи, яка сприймає світлове подразнення, здійснює первинне оброблення та створює нервовий імпульс.